Виявлення слідів крові

Під час огляду місця події у справах про вбивства і завдання тілесних ушкоджень виявляють маловидимі і невидимі сліди крові, утворені внаслідок заходів із приховування злочину, вжитих злочинцем. Огляд з метою виявлення таких слідів крові можна проводити як при досить рівномірному загальному освітленні, так і в затемненому приміщенні при напрямку променя світла під кутом 45 °.

Якщо під час простого огляду важко виявити сліди крові, предмети слід оглянути в косопадаючому світі, в ультрафіолетових променях (для цієї мети можна застосувати кварцову лампу або ультрафіолетовий освітлювач ‒ УФО). При дослідженні в ультрафіолетових променях плями крові мають темно-коричневий колір і оксамитовий вигляд (відносно свіжі плями) або оранжево-червоний колір (старі плями) і виділяються за характерним поблискуванням. Таке дослідження не видозмінює кров і не впливає на її подальше дослідження.

Слід також знати, що свіжі сліди крові мають яскраво-червоний колір через перехід гемоглобіну в оксигемоглобін при контакті з киснем повітря. З часом кров у плямах змінює колір, і плями крові замість червоних стають буро-коричневого, іноді сірого, майже чорного кольору або набувають зеленуватого відтінку (загнила кров). Така зміна кольору крові залежить від терміну, що пройшов після утворення сліду, зовнішніх впливів, кольору і якості предмета, на якому знаходяться сліди, тощо. Все це також ускладнює виявлення слідів крові.

Необхідно завжди пам’ятати, що сліди біологічного походження під впливом часового фактора, контакту із довкіллям (вологість, температура, сонячне світло тощо) втрачають видові, групові, індивідуалізуючі, статеві та інші ознаки. Мікрооб’єкти біологічного походження швидше, ніж інші сліди (речовини), зазнають руйнування, зокрема загнивання, що може призвести до повної їх втрати у разі тривалого або неправильного зберігання.

Виявлення слідів крові, особливо у незначних кількостях, потребує уваги, наполегливості і часу. Такі сліди часом відшукати не легше, ніж безбарвні відбитки пальців рук, оскільки під впливом часу та інших обставин вони можуть значно видозмінюватися. Щоб не припуститися помилки, необхідно звертати увагу не тільки на очевидні сліди крові, а й на всі плями, що мають сумнівні ознаки. В таких випадках краще піддати дослідженню декілька зайвих плям, аніж пропустити хоча б одну пляму крові.

У виняткових випадках, коли виявити плями крові особливо важко (невидимі, слабовидимі плями), а їхнє виявлення має велике значення для справи, допускається застосування так званих попередніх проб на наявність крові (для орієнтовного рішення, чи може ця пляма бути плямою крові, а також для виявлення площини розподілу її слідів, наприклад під час дослідження замитої крові на підлозі та на стінах). Такі проби дуже чутливі, але неспецифічні і непостійні, вони не дозволяють достовірно встановити наявність крові, а тільки допомагають відібрати речові докази з підозрою на кров. Тому оцінювати результати подібних проб слід дуже обережно. Їх застосування виправдане лише тоді, коли на місці події не вдається виявити видимих слідів крові і виникає питання, що вилучати для дослідження. З цією метою частіше всього використовують такі проби на наявність крові:

Найпоширеніші попередні проби з 3% розчином водню пероксиду, коли на край плями за допомогою піпетки наносять його маленькі краплі. За наявності крові, як і низки інших речовин, водню пероксид руйнується і бульбашки, що виділяються при цьому, спінюють краплю рідини з утворенням дрібної піни. Водню пероксид може бути замінено розчином двох таблеток гідропіриту, розведених у склянці кип’яченої води. Недоліком проби є її низька чутливість, вона дає негативний результат при добре помітних плямах, а також на таких, де є каталаза рослинного походження, широко розповсюджена в природі.

Одним з варіантів бензидинової проби є використання реактиву Воскобойнікова.

Проба із сухим реактивом, запропонована В.І. Воскобойніковим: 5 вагових частин барію пероксиду + 2 вагові частини бензидину (у вигляді порошку) + лужний бензидин у кількості 1 мл + капля лимонної кислоти. Ці компоненти перемішують і зберігають у формі порошку в герметично закритому скляному флаконі, бажано в темному місці. Перед попередньою пробою невелику кількість реактиву вміщують на кінчику ножа (0,1‒0,2 г), розчиняють у 10 мл дистильованої або кип’яченої води. Через 1‒2 хв реактив готовий до вживання. Зішкріб крові або ворсинки досліджуваної тканини вміщують на шматок фільтрувального паперу або на предметне скло і на нього наносять одну краплю отриманого розчину. За наявності навіть незначної кількості крові через 15‒20 с у центрі плями з’явиться синє забарвлення. Можна змочити реактивом ватний тампон і прикласти його до краю досліджуваної плями.

Проба з люмінолом. Реакція заснована на виникненні світіння (спалаху), яке збуджується енергією, що звільняється під час даної хімічної реакції. Для цього застосовують люмінол гідразиттріамінофталевої кислоти. Попередньо готують робочий розчин, що складається з 1 л дистильованої води, 5 г кальцинованої соди і 0,1 г люмінолу. Безпосередньо перед застосуванням в нього додають 50‒70 г свіжого 3% розчину водню пероксиду. Готовий розчин не зберігають, його слід використати протягом декількох годин. Сутність проби полягає в тому, що при взаємодії з мізерно малими кількостями крові розчин світиться в темряві блакитним світлом, що триває близько 1 хв, поступово згасаючи, але після повторного нанесення реактиву знову виникає яскравий спалах. Незважаючи на те, що реакція не специфічна для крові, досвідчений спостерігач завжди відрізнить світіння крові від світіння її імітаторів (соків, чорнил, іржі, барвників, хімікатів тощо). Реактив наносять на досліджуваний предмет за допомогою пульверизатора. Підозрілі ворсинки текстильних тканин або дрібні предмети необхідно опустити в посудину, заповнену содовим розчином люмінолу з домішкою водню пероксиду. Реакція зберігає свою чутливість і після спроб видалення крові (зіскаблювання, прання з милом або пральним порошком, хімчистки, прасування гарячою праскою) практично на будь-яких матеріалах. Виняток становлять випадки ретельного видалення крові з гладких невбираючих поверхонь (наприклад, пластмаси). Цю пробу проводять при пошуках крові у помешканнях з поганим освітленням, ділянках місця події (горищах, підвалах тощо). Попередні проби є орієнтовними і не доводять наявність крові. Отримання позитивних результатів використовують для відбору речових доказів і подальшого їх дослідження у судово-медичній лабораторії. Негативний результат попередніх реакцій не виключає проведення в подальшому лабораторного дослідження.

Усі перераховані попередні проби на наявність крові є неспецифічними і тому доказового значення не мають.

Іноді за наявності даних, що свідчать про можливе видалення слідів крові, доцільно направляти на експертизу і предмети без видимих слідів крові (найчастіше одяг). У разі відсутності крові на поверхні матерії вона може зберегтися в більш глибоких її шарах між нитками і волокнами (навіть після прання з милом). Гаряча вода, спирт, бензин, згортаючи білки крові, фіксують її і видаляють їх тільки механічно, але не розчиняють. Таку кров можна виявити лише за допомогою спеціального дослідження. У цих випадках використання попередніх проб для відшукання слідів крові неприпустимо, оскільки реагенти, які застосовують в них, унеможливлюють подальше дослідження.

Дата добавления: 2014-11-20