Характеристика слідів крапель крові залежно від висоти падіння

Крапля

У точних науках терміном «крапля» позначається суто певна кількість рідини, що набуває округлої форми внаслідок зчеплення її часток, яка при поступовому накопиченні спочатку утримується поверхневим натягом. Як тільки маса рідини перевищить силу поверхневого натягу по периметру краплі, вона під дією сили тяжіння, стаючи невагомою і кулястою, відривається і вільно падає вертикально вниз.

Початкова швидкість падіння крапель дорівнює нулю або не перевищує швидкості руху пішохода. У міру падіння краплі швидкість її зростає з прискоренням 9,8 м/с.

Вільно падаючі краплі однакової маси мають однакову форму. Кінетична енергія краплі, що падає з малої висоти, не перевищує потенційну, і крапля набуває округлої форми. Падіння з великої висоти викликає сумнів. На гребенях хвиль сила поверхневого натягу переривчасто долається і утворюються радіальні зубці (фото 8.6).

Ще більше підвищення висоти падіння зумовлює таку кінетичну енергію, яка призводить до дроблення краплі і появи навколо сліду вторинного секундарного розбризкування (фото 8.7).

Фото 8.6. Утворення радіальних зубців краплі

Враховуючи це, для виключення неточностей в термінології їх слід іменувати вільно падаючими краплями.

Фото 8.7. Сліди крапель із секундарним розбризкуванням

Краплі, що падають під дією сил інерції і тяжкості, треба називати бризками. Розміри краплі при падінні з висоти мають діаметр 0,7‒5 см, а бризки мікроскопічної величини, сліди вільно падаючих крапель складають групи однотипних елементів діаметром більше 0,7 см. Сліди бризок завжди мають різні розміри. Для крапель характерна округла або овальна форма з наявністю рівних або радіально-зубчастих країв, для бризок типова форма має знак оклику, один заокруглений та інший гострокутний кінець і значну площу.

Розміри слідів вільно падаючих крапель визначають площу поверхні їхнього відриву і висоти падіння. Сталість цих параметрів утворює однакові за розмірами краплі. Джерелом кровотечі, що утворює краплі, частіше є вени і ділянки тіла з добре вираженою судинною мережею. Краплі крові можуть бути як на місці події, так і на шляху пересувань потерпілого або транспортування трупа.

Відрив і падіння краплі можуть статися з будь-якої висоти закривавленого нерухомого або рухомого тіла на нерухому або рухому поверхню. Залежно від висоти падіння крапля, вдарившись об поверхню, може не розплескатися, розплескатися і розбризкатися, залишивши слід різних розмірів і своєрідної форми, які, крім того, залежать від швидкості руху, кута падіння краплі на поверхню, відстані між джерелом кровотечі і перепоною, а також від характеру поверхні. Внаслідок удару крапля набуває різноманітної форми, що дозволяє судити про дії людини, яка має рани або заподіює їх (фото 8.8).

Фото 8.8. Сліди крапель крові із вторинним розбризкуванням

Прямовисне падіння крові з нерухомого тіла або предмета на горизонтальну поверхню залишає краплі округлої форми. У випадках відриву крапель від повільно рухомого тіла або потрапляння їх на покату поверхню форма крапель стає овальною з відходженням одного або декількох додаткових променів за напрямком руху, а іноді і утворенням коротких патьоків. Такої ж форми набувають сліди крапель крові під час транспортування нерухомого потерпілого.

У міру збільшення висоти падіння крапель діаметр слідів збільшується, по краях їх з’являються зубчатість, лучистість, а потім і дрібні бризки по периферії (вторинне або секундарне розбризкування). Ступінь їхньої вираженості обумовлений в’язкістю крові.

Механізм утворення таких слідів Лохте (цит. за Кісіном М.В., 1972) пояснюється «витягуванням» краплі під дією сили тяжіння. У момент відриву витягнута крапля набуває форми овалу зі стоншеним верхнім кінцем і починає переміщуватися донизу. Більш важка частина краплі, зустрічаючи на шляху свого падіння перешкоду, стикаючись, розтікається і створює основу сліду.

Верхня частина, потрапляючи на шар крові, викликає хвилі, які, затухаючи, утворюють зубці або промені, що залежать від величини хвилі. Велика швидкість падіння краплі зумовлює високу хвилю. Затухаючи, вона ударяється об поверхню, утворюючи вторинне (секундарне) розбризкування. За формою крапель можна приблизно визначити висоту джерела кровотечі або предмета, з якого падали краплі на гладкі невбираючі поверхні.

При вільному падінні крові з нерухомого предмета на горизонтальну площину краплі мають круглу форму. У міру збільшення висоти падіння діаметр слідів збільшується, по краях їх з’являються зубці, променистість, а потім і дрібні бризки по периферії (фото 8.8, табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Властивості слідів	Висота падіння
Діаметр до 10 мм, рівні краї	Менше 15 см
Діаметр від 10 до 15 мм, зубчасті краї	Від 10 до 50 см
Діаметр від15 до18 мм, є вторинне розбризкування	Від 40 до 200 см
Діаметр більше 18 мм, може не бути вторинного розбризкування	Більше 150 см

При падінні крові під кутом зубці й променевидні відростки виявляються тільки в нижній частині плями, зверненої до нахилу; саме тут найінтенсивішне забарвлення сліду (при куті нахилу 10‒15 ° пляма витягнута в довжину, при 30 ° вона набуває форми еліпса, а при 60 ° є майже окружністю).

Отже, що гостріше кут зіткнення краплі з поверхнею предмета і швидше рух, то довше вісь овалу – нерідко у формі знаку оклику. Вузький кінець овалу спрямований у бік руху краплі; тут більша інтенсивність забарвлення сліду (цей край сліду буває нерівним, із вторинними плямами від розбризкування). Широка частина овалу спрямована в бік джерела кровотечі; вона менш забарвлена і в ній менше крові.

Краплі, що падають з нерухомих ділянок тіла нерухомої людини або предмета, поодинокі. Такі краплі вказують, що особа, яка отримала травму, було нерухомою. Краплі, що падають з нерухомих ділянок тіла людини, яка рухається, або з предмета, утворюють «ланцюжок» однотипових слідів падаючих крапель округлої або овальної форми, розміри яких зменшуються до закінчення сліду. Вони свідчать про пересування особи, що не розмахує закривавленими руками або предметом, а також дозволяють простежити шлях і напрямок руху пораненого.

За ланцюжком однотипових слідів вільно падаючих крапель можливо простежити шлях людини або тварини з пошкодженням, яке кровоточить з виступаючої ділянки тіла або рясно закривавленого чужою кров’ю, виявити ділянки, де змінювався темп його руху, в тому числі місця зупинок.

Кровотечі з невиступаючої ділянки тіла потерпілого, який самостійно пересувається у вертикальному положенні, зумовлюють відрив деяких крапель на рівні рани, інші спочатку котяться вниз по поверхні тіла й одягу, потім відриваються на різних рівнях. При цьому неминуче виникають бризки від зіткнення крапель між собою і тілом. Поєднання слідів крапель різного розміру і структури, а також множинних бризок називається слідами крапель, які скочуються, відображаючи напрямок руху потерпілого.

За розмірами й обрисами деформованих крапель можна вирішити питання про швидкість пересування потерпілого. При швидкості руху близько 2 км/год (швидкість пересування серйозно пораненого) і висоти падіння 60 см утворюється округла крапля діаметром 1,5 см із зазубреними краями (29 зубців) без секундарного розбризкування. При швидкості руху 5‒6 км/год (швидка ходьба) виникає майже округла крапля розміром 1,36 x1,25 см із зазубреними краями (26 зубців). Довгі й більш чітко виражені зубці локалізуються на стороні, зверненій у бік напрямку руху, де є поодинокі дуже дрібні секундарні бризки. Швидкість руху 13 км/год (біг) утворює овальну краплю розміром 1,8x1,3 с із зубчастим обрисом того боку овалу, яка звернена в напрямку руху закривавленого предмета (9 зубців) із рівним краєм протилежної. Перед зубчастої стороною сліду розташовуються поодинокі секундарні розбризкування.

При перенесенні потерпілого або частин розчленованого трупа іноді кров тече струменем, яка залишає краплі з променеподібними виступами, що переходять у смуговидні патьоки із вторинним розбризкуванням уздовж них. Такі сліди дозволяють зробити висновок про напрямок руху. Ширина смуг дорівнює діаметру крапель, що дозволяє судити про висоту їхнього падіння.

Описуючи краплі, вказують: форму і діаметр, характер країв, звертаючи увагу на рівномірність або нерівномірність зубців по всьому колу, наявність зубчастості з одного кінця овалу і відсутність її з іншого, кількість зубців, наявність або відсутність дрібних вторинних бризок, що дозволяє встановити висоту падіння і механізм їхнього утворення.

Варто зазначити, що, незважаючи на перелічені головні чинники, що визначають конфігурацію слідів крові (висота, кут падіння), потрібно враховувати і її в’язкість (визначається відповідно до в’язкості води за тієї самої температури). Наприклад, її підвищення знижує здатність крові розбризкуватися, оскільки скорочується радіус розбризкування. Також зменшується і величина плям, а промені, що йдуть від них, коротшають. Можливість проникнення рідкої крові всередину або лише змочування нею верхнього шару поверхні предмета (або розчинення в іншій речовині тощо) обумовлена не тільки її якостями (в’язкістю ‒ внутрішнім тертям тощо), але й властивостями і структурою слідосприймаючого об’єкта та його станом.

У слідчій практиці сліди крапель крові мають таке значення: показник кровотечі, пересування пораненого чи перенесення трупа, висота джерела кровотечі, іноді дії нападника. Також ці сліди допомагають встановити напрямок руху пораненого, виявити темп руху і місця зупинки.

NB! Питання, які вирішуються експертом при дослідженні крапель крові:

1. На якій висоті знаходилося джерело кровотечі і на яку поверхню падали краплі крові (на вертикальну, пологу чи горизонтальну)?

2. Які дії здійснювали потерпілий і нападник?

3. Хто з них був нерухомим і хто пересувався після початку кровотечі?

4. З яких ділянок тіла (рухомих або нерухомих) капала кров?

5. Чи не розмахувала особа руками, з якою швидкістю і в якому напрямку вона пересувалася, чи робила зупинки під час руху і в яких місцях?

6. Чи переносили потерпілого або частини розчленованого трупа? Якщо так, то в якому напрямку?

Бризки крові утворюються під дією імпульсу кінетичної енергії і маси крові, меншої сили поверхневого натягу по периметру відриву. Вони нагадують плями від крапель крові, але відрізняються від них множинністю і меншими розмірами, аж до точкових (фото 8.9‒8.11).

Фото 8.9. Крапкові бризки крові

Фото 8.10. Бризки крові на вертикальній поверхні вікна

Фото 8.11. Бризки крові на стіні

Для плям від бризок крові характерна різноманітність їхньої величини в межах однієї і тієї самої ділянки, оскільки окремі бризки маюють не однакову швидкість і внаслідок цього різні розміри під час зіткнення з поверхнею.

Бризки крові утворюються при фонтануванні крові з великих пошкоджених артерій, струшування крові із знаряддя злочину, розмахуванні закривавленим предметом або руками, у разі удару, що утворює рану, тупим твердим предметом по шкірі з близькоприлягаючою кісткою, удару по закривавленій поверхні, удару по калюжі (скупченню) або просякання кров’ю, значному ударі, спричиненому падінням з великої висоти вільно падаючих крапель об тверду поверхню, рикошетування крапель, що вдаряються об поверхню. Вони можуть розлітатися в будь-яких напрямках і змінювати форму залежно від швидкості польоту, відстані і напрямку.

Форма бризок обумовлена кількістю крові, що виділяється з джерела кровотечі або знаходиться на знарядді травми чи на пошкодженій кінцівці, напрямком руху знаряддя, що завдає травми, величиною кінетичної енергії, визначальною траєкторію польоту, яка своєю чергою визначає кут польоту бризок, силу їхнього удару об поверхню і станом перепони стосовно джерела кровотечі. За великої кінетичної енергії бризки під час її зустрічі з перешкодою під кутом 90 ° форма бризок практично не залежить від висоти падіння крові, а за малої ‒ перпендикулярно падаючі бризки набувають округлої форми. При цьому що більше швидкість і гостріше кут зустрічі бризки із перешкодою, то більш подовженим виявляється слід.

Кут падіння близько 75 ° утворюють бризки, що нагадують наконечник списа. У міру зменшення кута падіння бризка набуває форми колби, булави, знаку оклику, широким кінцем зверненим до джерела кровотечі, а вузьким ‒ у напрямку руху предмета або кінцівки (фото 8.14).

Рух бризок з невеликим нахилом супроводжується виникненням овальних бризок. Після зближення з предметом під гострим кутом з невеликою швидкістю вони набувають подовжено-грушоподібної форми. У разі руху з дуже великою швидкістю, зближенні та ударі під дуже гострим кутом бризки нагадують знак оклику, звужений кінець якого і точковий елемент завжди спрямовані в бік польоту бризок. Точковий елемент утворюється в момент удару об поверхню в результаті вторинного розбризкування. У групах бризок можуть зустрічатися елементи трьох перерахованих форм, що пояснюється різною кінетичної енергією бризок, які рухаються різними траєкторіями і зустрічаються з поверхнею під різними кутами.

За розміром бризок можна зробити можливий висновок про відстань між джерелом кровотечі та слідонесучею поверхнею. Що дрібніше сліди від бризок, то меншою є відстань. Цей факт пояснюється тим, що дрібніші бризки, маючи мінімальну масу, при незмінній швидкості володіють меншою кінетичної енергією, ніж великі, і тому не здатні долати значні відстані.

Розрізняють декілька механізмів утворення слідів від бризок крові:

1. Бризки від фонтанування крові (наприклад, при артеріальній кровотечі).

2. Бризки від удару (по закривавленій поверхні) (див. фото 8.14).

3. Бризки від розмахування закривавленим предметом.

Бризки від фонтанування утворюються струменем крові безпосередньо після перетину великих артеріальних стовбурів, що обумовлено високим тиском в артеріальній системі. Характер слідів, що утворюються при цьому, визначається кутом нахилу слідосприймаючої поверхні і швидкістю падіння струменя крові.

Бризки крові від фонтанування з артерій відрізняються рівномірністю розмірів окремих елементів і інтервалів між ними, що обумовлено постійним тиском крові в травмованій судині. У результаті дроблення струменів вони можуть розлітатися на відстань до 2‒2,5 м і розташовуватися у вигляді ланцюжків з відносно рівними інтервалами і з приблизно рівними розмірами.

При потряплянні крові на плоску горизонтальну поверхню внаслідок її розсіювання через опір повітря утворюються сліди від бризок, що розподіляються на конусоподібній площі, розміри якої залежать від висоти і швидкості падіння струменя крові. Форма плям від окремих бризок в межах конусовидного сліду частіше витягнута чи овальна або має вигляд знаку оклику, вузькі кінці якого спрямовані в бік руху крові, а широкі кінці мають протилежну спрямованість. У сукупності сліди утворюють односпрямовані ланцюжки з окремих однакових за формою елементів, що мають тенденцію до злиття. На всьому протязі ланцюжок слідів зазвичай переривчастий, що обумовлено пульсуючим викидом крові з рани. У разі потрапляння крові на прямовисні поверхні (стіни, двері, вікна) утворюються ланцюжки бризок, які відходять від них патьоками крові. У проксимальних відділах ланцюжка плями крові більші і розташовані густіше, в дистальних ‒ дрібніші і рідше.

Так, падіння крові на вертикальну поверхню визначає кут зустрічі струменя з перешкодою. При падінні бризок булавоподібної форми під кутом 90 ° голівка крові переходить в потік довжиною близько 1,5 м. Навколо головки і патьоків є колбоподібні бризки крові, що кінцями звернені в бік від основного сліду. При гострому куті падіння угруповування слідів обумовлені траєкторією струменя фонтануючої крові. Злітаючи, струмінь залишає булавоподібний потік довжиною не більше 50 см, оточений округлими і овальними бризками. Такі сліди виникають з джерела, що знаходиться на відстані не більше 30 см від перешкоди.

Падаючий струмінь спричиняє або ланцюжки, або доріжки вертикальних бризок крові. Бризки крові овальної і булавоподібної форми утворюються на відстані 30 см до джерела кровотечі. Збільшення його сприяє подовженню бризок, які набувають форму знаку оклику, групуючись у вигляді смуг завширшки 2‒4 мм. Довжину ланцюжка визначає відстань між джерелом кровотечі та вертикальною поверхнею.

Групи бризок на вертикальній поверхні обумовлені відстанню між знаряддям і перешкодою. Ланцюжки бризок утворюються на перешкоді при знаходженні джерела кровотечі на відстані 50‒80 см від поверхні, а із збільшенням відстані до 1,5‒2 м сліди хаотично розсіюються на великій площі. Невелика відстань між знаряддям і слідосприймаючою поверхнею визначає форму бризок в ланцюжку, за якою вираховують напрямок руху закривавленого знаряддя. Вістря або зубчатість бризок вказує на напрямок руху знаряддя.

Якщо відстань перевищує 1,5‒2 м, то всі бризки є подовженими і багато з них мають форму знаку оклику, вузька частина якого або зубчатість не завжди звернена в бік руху знаряддя. Більша відстань до перепони порушує закономірність в орієнтації слідів, що не дозволяє визначити положенне знаряддя, що утворило сліди крові.

При фонтануванні на горизонтальну поверхню доріжка слідів крові починається від джерела кровотечі і тим далі від нього, чим він вище. Ширина слідової доріжки ширша в місці закінчення сліду. Бризки рідше розташовуються на початку сліду і частіше ‒ в його кінці. Висота падіння бризки визначає рівність або зубчатість на всьому протязі краю. Падіння крові на горизонтальну поверхню утворює віялоподібну групу найдрібніших бризок округлої або овальної форми з рівними краями. Зубчасті краї виникають за висоти падіння вище 25 см. Падіння з висоти від 10 до 150 см утворює бризки діаметром від 2 до 4 мм. Вершина групи звернена до джерела кровотечі, а величина сліду обумовлена висотою падіння. Кількість бризок зростає до основи групи.

Бризки крові від удару (по закривавленій поверхні) можуть виникнути при ударі, як правило, по голові людини, що знаходиться як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні, тупим чи рублячим знаряддям або у разі падіння їх в раніше утворений слід крові. Бризки від ударів по закривавленій поверхні є віялоподібними. Вузька частина віяла відповідає місцю нанесення удару. Від удару, що сполучається із розплескуванням, утворюються у вузькій частині віяла бризки різноманітних обрисів, які переходять у смуги, що звужуються.

Під час руху знаряддя зверху вниз бризки у верхній частині ланцюжка мають форму овалу і великі розміри. У нижній частині вони менші і набувають вигляду знаку оклику, вістрям спрямованого донизу. Рух знаряддя знизу вгору утворює більшість бризок, що мають округлу або овальну форму приблизно однакового розміру. У випадку руху зверху донизу сліди правильно орієнтовані по напрямку руху, в той час як рух знизу вгору супроводжується виникненням дрібних слідів бризок, вузькою частиною звернених донизу. Перпендикулярний удар по голові людини, що лежить, утворює бризки у вигляді корони або німба. Бризки крові від одиночного удару тупим твердим предметом під гострим кутом заподіює рану, на горизонтальній поверхні якої вони віялоподібно розсіяні, а множинні удари по рані, що кровоточить, спричиняє виникнення віялоподібно розташованих груп бризок.

Бризки від розмахування закривавленим предметом утворюються в результаті зриву крові з поверхні закривавленого предмета. При цьому відбувається відрив крапель у двох протилежних напрямках, що чергуються.

Розмір і форма кров’яних слідів залежать від розмірів і форми знаряддя, яким було нанесено травму. При незначній за площею поверхні відриву крапель крові (кінчик ножа) утворюються сліди від бризок, що розташовуються у вигляді переривчастих ланцюжків. Якщо для нанесення ушкодження використовували предмет із значнішою площею поверхні, що травмує (молоток, обух сокири), то сліди крові мають вигляд безперервних доріжок.

Бризки, які утворилися, мають різні розміри елементів, що складають доріжку крові, з різними інтервалами між ними. Це пояснюється безладними умовами слідоутворення. Якщо людина в момент травми нерухома, то бризки будуть звернені вістрям у різні сторони і локалізовуватись в одному місці. Під час переміщення потерпілого в момент ударів вони будуть знаходитися в різних місцях.

Бризки від розмахування закривавленим предметом або руками, падаючи на горизонтальну поверхню, мають вигляд бризок із зубчастими краями, завжди спрямованими в бік руху закривавленого предмета. Більші бризки зазвичай групуються на початку сліду. Як правило, вони утворюються від удару сокирою і розташовуються поруч із джерелом кровотечі.

Розмахування закривавленими руками під час бігу надає додаткову швидкості краплям крові. Рух руки назад зумовлює виникнення бризок із видовженими кінцями, зверненими назад, а рух вперед – із видовженими кінцями, спрямованими вперед. Залежно від швидкості розмахування ці кінці можуть мати кілька виступів або секундарних бризок.

Людина з пораненням верхньої кінцівки, яка рухається енергійним кроком і ритмічно розгойдує опущеною рукою, що кровоточить, залишає своєрідну доріжку слідів крові, в якій чергуються елементи трьох видів:

1. Під час руху руки назад її швидкість щодо дороги мінімальна, внаслідок чого утворюється округлі сліди вільно падаючих крапель.

2. Під час руху руки вперед швидкість її підсумовується зі швидкістю тіла, у результаті чого утворюються бризки з видовженими вперед кінцями.

3. У такт кожного кроку від струсу з пальців зриваються цівки крові, що утворюють скупчення з поперечником 4‒6 см із фестончатими краями з інтервалами між ними, рівними довжині кроків.

Закономірність зміни форми кров’яних слідів така сама, що і при інших механізмах, тобто існує чітка залежність особливостей структури сліду від швидкості, кута падіння крові та характеру слідоутворювальної поверхні.

Інерційно-деформовані сліди крові утворюються на закривавленому предметі під час розмахування ним. В основі механізму утворення інерційно деформованих слідів крові лежить дія відцентрових і доцентрових сил.

Під час замаху, коли предмет рухається по дузі, рідка кров переміщуться уздовж нього у відцентровому напрямку, формуючи слід у вигляді поздовжньої смуги. Формування цього сліду закінчується в момент зупинки предмета в крайній точці. З початку зворотного руху відбувається інерційне зміщення крові в перпендикулярному по відношенню до поздовжньої осі напрямку в бік, протилежний поверхні зіткнення. У момент удару відбувається різка зупинка травмувального знаряддя і в результаті дії доцентрових сил змінюється напрям руху крові. Інерційне зміщення крові відзначається в напрямку, перпендикулярному по відношенню до поздовжньої лінії сліду, що утворився при замаху. Отже, кров’яний слід в цілому набуває на поверхні травмувального предмета форму «гребінця», відображаючи інерційну деформацію слідів крові.

При описі бризок зазначають: форму, розміри, площу, відстань її по вертикалі (від поверхні підлоги) і по горизонталі (від стіни), напрямок гострокутного кінця або зубчастого краю і, найголовніше, характер їх угруповування, загальну форму групи, відстань між бризками, величину бризок у різних відділах групи, оскільки це дозволяє відрізнити бризки від крапель, що утворюються в результаті вільного падіння їх з рухомого предмета на покату поверхню, а також встановити механізм взаємодії.

Пошук бризок обов’язково потрібно здійснювати за допомогою лупи і кишенькового електричного ліхтарика з повноцінною батареєю, оскільки бризки можуть мати поперечник менше друкарської точки.

У слідчій практиці за слідами бризок крові можна судити про висоту джерела кровотечі, характер травмованої судини, пошкодженої ділянки тіла, силу удару, положення злочинця і жертви, джерела кровотечі по відношенню до перешкоди, кута падіння, швидкості руху предмета і людини з пораненням, стан людини і знаряддя травми.

Відбитки утворюються в результаті статичного контакту закривавленого предмета із слідосприймаючою поверхнею за рахунок тиску і абсорбції (сліди рук, одягу, взуття) (фото 8.12, 8.13).

Фото 8.12. Відбиток ступні

Фото 8.13. Відбиток долоні

Вони надають інформацію про індивідуальні властивості забрудненого кров’ю об’єкта і дозволяють у деяких випадках ідентифікувати конкретну людини, яка залишила відбиток.

Відбитки утворюються тільки після початку кровотечі та потрапляння крові на тіло або предмет, з яких промокають кров. Вони відображають форму і розміри слідоутворювального предмета.

Під час огляду місця події можна виявити відбитки, які відображають будову шкіри долонних і підошовних поверхонь, що дозволяють проводити цілеспрямований розшук злочинця і ототожнення особистості. На тілі та одязі жертви і злочинця можуть бути виявлені відбитки структури одягу, що свідчать про їхню взаємодію під час боротьби або переміщення після того, що сталося. За такими відбитками можна встановити тип ткацького візерунка, переплетення трикотажу, рельєф в’язаних виробів, що дозволить ідентифікувати особистість і сприятиме встановленню невідомої особи співробітниками карного розшуку.

Відбитки всієї або частини підошовної поверхні взуття дозволяють відповісти на питання, пов’язані з ототожненням взуття та діями учасників події під час пригоди (йшла або стояла людина, що залишила відбиток).

Особливу групу складають відбитки контурів знарядь травми, що дозволяють судити про форму, рельєф, розміри і деталі. Промокання закривавленого клинка залишає відбиток, конфігурація і розміри якого відповідають клинку. У разі промокання клинка сокири відбиток за формою нагадує метелика, в якого довжина тіла відповідає довжині леза клинка.

Перевертання одягу, складеного стопкою (як перевертають сторінки книги), закривавленою долонею правої руки залишає сліди крові на нижній поверхні одягу, перевертання одягу закривавленою долонною поверхнею лівої руки відповідно залишає кров на верхній поверхні. Відбитки не тільки можуть залишати різні предмети, але й самі по собі пошкодження, які кровоточать, залишають на внутрішній поверхні пов’язок відбитки форми ран і виразок, що були на тілі.

На місці ДТП іноді виявляють відбитки, які відображають малюнок і індивідуальні особливості протектора. Наявність таких відбитків дозволяє співробітникам ДАІ встановити марку і модель транспорту ‒ учасника події, а також викрити злочинця, що зник з місця ДТП.

У слідчій практиці відбитки дозволяють ідентифікувати предмет, людину, сприяти розшуку людини чи транспорту, судити про стан і позу людини та його дії (боротьбу, переміщення, шляхи відходу, наявність ран чи виразок) і встановити особу.

Мазки крові – це накладення слідів крові уривчастими рухами. Мазки виникають у результаті динамічного контакту закривавленого об’єкта із слідоспиймаючою поверхнею внаслідок тертя і абсорбції (фото 8.14).

Фото 8.14. Мазки крові на дверях, залишені руками та пензлем (малюнок хреста)

Не маючи певної форми, вони все ж можуть частково відображати деякі ознаки закривавленого предмета і надавати інформацію про направлення його переміщення. Так, товщина крові поступово убуває в напрямку руху, краю і кінця з нечіткими контурами.

Мазки виникають внаслідок ковзання закривавленого тіла людини і предметів, під час волочіння, обтирання їх або закривавленого потерпілого. Мазки від витирання закривавлених пальців рук мають вигляд паралельних смуг, які відповідають кількості пальців, що беруть участь у формуванні сліду. Особливим різновидом мазків є сліди волочіння. Вони утворюються шляхом ковзаючого переміщення закривавленого тіла людини, що контактувало з калюжею чи патьоком, або особи, яка була в одязі, просоченому кров’ю. Сліди волочіння мають вигляд смуги або декількох паралельних смуг з рівними або звивистими краями. Вираженість сліду обумовлена щільністю контакту переміщуваного тіла з поверхнею. Часто уздовж країв сліду спостерігають сліди ніг. Переміщуване в закривавленому одязі тіло зазвичай залишає паралельні смуги від збирання одягу в складки, в той час як оголене тіло людини, що кровоточить, таких слідів не залишає.

Перш ніж описати мазки, відбитки, відбитки-мазки на текстильних матеріалах, необхідно відмаркувати верх і зовнішню поверхню, пришивши бірку або приколовши скріпку до приїзду до ВВС. Після приїзду скріпку знімають і замість неї пришивають бірку.

Описом мазків підкреслюється, з якого краю шар крові товщий.

У слідчій практиці помарки і мазки дозволяють судити про дії жертви або злочинця і визначити особливості слідоутворювального предмета.

Мазки-відбиток ‒це сліди статичного контакту закривавленого тіла або предмета, що переходить у динамічний (фото 8.15).

Фото 8.15. Мазок-відбиток, який виник під час переміщення тіла

Такий слід утворюється за наявності значного шару крові на предметі. Цей слід має досить чіткі кінець і край у кінця, що відображають форму кінця і країв знаряддя травми, яка контактувала зі слідосприймальною поверхнею. Потім краї стають нечіткими, переходячи у мазок. Мазки-відбитки дозволяють ідентифікувати знаряддя травми за формою і розмірами сліду. Вони утворюються від витирання знарядь травми.

Від витирання клинка ножа на тканині вимальовується смуга, яка за шириною відповідає ширині полотна клинка. При витиранні довгих клинків з товстим обушком кут зазвичай відкритий догори, а дуже коротких (невеликих складаних ножів) або плоских клинків (столовий, кухонний ніж) ‒ донизу. Витирання небезпечної бритви зазвичай утворює овальні переривчасті мазки-відбитки, що відображають конструктивні особливості. Витирання однієї закривавленої поверхні клинка сокири залишає смугу, ширина якої приблизно дорівнює довжині леза клинка, а палиці ‒ сліди з чітким малюнком подушечок фаланг пальців.

На дверях, стінах, хвіртках серед безлічі мазків рук нападника можуть бути виявлені мазки-відбитки і відбитки. На вертикальних поверхнях від них відходять патьоки крові або сліди вільно падаючих крапель, що свідчать про поранення великих судин. Пошук відбитків і мазків-відбитків здійснюють з використанням достатнього освітлення. Виявлені сліди фотографують з масштабною лінійкою, а сухі, крім того, доцільно перемалювати кульковою ручкою з добре розробленим вузлом на прозору поліетиленову плівку, що надалі дозволить проводити ідентифікаційні дослідження.

Описом відбитків і мазків-відбитків під час огляду місця події засвідчують конфігурацію і розміри відбитків, чіткість країв, відстань від кінця, на якому чіткі краї переходять у зміщені, вираженість одного кінця і змазаність іншого, наявність або відсутність папілярних візерунків.

Дата добавления: 2014-11-20