Позалекційний блок. Промислові компенсаційні операції — це поставки з однієї країни до іншої машин та обладнання, будівництво промислових об’єктів і передання технологій

Резюме

Промислові компенсаційні операції — це поставки з однієї країни до іншої машин та обладнання, будівництво промислових об’єктів і передання технологій, які оплачуються зворотними поставками товарів, виготовленими з їх використанням.

Промислові компенсаційні операції

Такі операції є особливо масштабними за обсягами залучених матеріальних цінностей, а також можуть мати тривалі строки виконання контрактних зобов’язань (до 10 років, а в деяких випадках і до 20—25 років). Значні обсяги ресурсів і віддаленість термінів завершення виконання умов контракту від його початку передусім мають місце при спорудженні (чи капітальній реконструкції) великого промислового об’єкта з усіма необхідними будівельно-монтажними роботами й поставками для нього комплектного обладнання. У спрощеному вигляді можливий (і достатньо поширений) алгоритм реалізації подібних операцій включає (у тій чи іншій формі) такі етапи, або функціональні компоненти.

1. Надання виробником — виконавцем робіт довгострокового кредиту для фінансування оплати будівельно-конструктурських робіт, закупівлі машин та обладнання.

2. Власне проведення будівельно-конструкторських робіт і поставки необхідних машин та обладнання, надання інжинірингових послуг із подальшим переходом промислових об’єктів, зда­них «під ключ», у власність замовника.

3. Виробництво та поставка на експорт (як кредитору, так і іншим споживачам, покупцям) продукції промислового об’єкта з відрахуваннями валютної виручки на погашення кредиту.

Звичайно, можливі й інші варіанти реалізації промислових компенсаційних операцій відповідно до фінансових можливостей замовника та виконавця робіт, конкретної галузевої, технологічної специфіки споруджуваних об’єктів. Особливо важливо залучити до реалізації такої форми міжнародного співробітництва банківсько-кредитні установи.

Отже, можливі доповнення до наведеного переліку основних етапів реалізації проекту визначаються конкретними параметрами угоди про фінансування. Ураховуючи обсяги та характер великомасштабних промислових компенсаційних операцій, до їх виконання можуть залучатися урядові структури. Зокрема, це пов’язано і з фінансовими та іншими гарантіями, оскільки йдеться про великі й довгострокові кредити. Навіть самі базові угоди можуть підписуватись на урядовому рівні.

Класичною формою промислових компенсаційних операцій є так звані «бай-бек» (buy-back) операції, сутністю яких є, власне, зустрічні поставки: створення однією країною в іншій промислових потужностей і компенсація витрат з боку останньої відповідною продукцією. Затримка із зустрічними поставки товарів у порядку компенсації замовником-виробником може погашатися у грошово-валютній формі або рівноцінною продукцією якогось іншого підприємства у країні замовника.

Угода про «розподіл продукції» передбачає пропорційний розподіл виробленої продукції між учасниками промислових компенсаційних операцій, причому частка, яка відшкодовується як плата за контрактними зобов’язаннями, становить 20—30, інколи до 40 %.

Ще одним варіантом промислових компенсаційних операцій є механізм «експлуатаційної компенсації», за якого структура, котра здійснювала введення промислового об’єкта, сама експлуатує його, отримуючи відповідну компенсацію, після чого об’єкт передається замовникові.

У випадку, коли структура, яка була виконавцем, підрядником під час створення промислового об’єкта, не заінтересована в такому отриманні продукції, укладається договір цесії (cession), перевідступлення права власності на кінцеву продукцію. Змістом таких операцій є перепродаж продукції або організація (передусім з боку виконавця) її збуту третій стороні.

Відповідно до наведених функціональних складових промислових компенсаційних операцій укладаються кілька контрактів, які регламентують різні етапи фінансування, виконання робіт та зустрічних поставок виготовленої продукції. Але навіть реалізація усього контрактного пакета може не означати припинення взаємодії між сторонами. Адже зворотні закупівлі продукції за своїми обсягами не обов’язково мають завершуватися після виконання контракту, а можуть мати довготерміновий характер і значно перевищувати вартість спорудженого об’єкта. Інший аспект справи — ціни. Первісно, до завершення терміну виконання базових угод, вони можуть бути пільговими для виконавця будівельно-монтажних робіт та кредитора, а по завершенні погашення зобов’язань колишнім замовником-виробником звичайно починає діяти логіка ціноутворення світового ринку.

Вигоди, які пов’язані з реалізацією промислових компенсаційних операцій, виявляються в забезпеченні будівельникам об’єктів і постачальникам машин та обладнання доступу до сировинних ресурсів, ринків технологічної продукції та будівельно-монтажних послуг, залучення на вигідних умовах до виробничих ланок, які можуть увійти для них у більш загальний технологічний процес. Переваги замовників об’єктів — це можливості акумуляції капіталів, відкриття додаткових резервів для промислового піднесення, створення нових робочих місць, виходу на ринки, які забезпечуються довготерміновими коопераційними контрактами та налагодженням сталих зв’язків із контрагентами.

Недоліком промислових компенсаційних операцій інколи називають негнучкість цієї форми коопераційної торгівлі, яка потребує акумуляції великих капіталів, дуже значних за обсягом і тривалих кредитів, а також масштабних урядових гарантій і страхувального забезпечення. Відзначається і віддаленість термінів окупності інвестицій.

Особливості участі України в промислових компенсаційних операціях пов’язані з потребами національної економіки в спорудженні конкретних промислових об’єктів у переробних галузях, а також із наявним будівельним та промисловим потенціалом. Ще за часів перебування України у складі СРСР вона розглядалась і як потенційна сторона-замовник проектів, і як їх виконавець. Як замовник Україна споруджувала (або може споруджувати в майбутньому) на своїй території об’єкти хімічної та нафтохімічної, легкої та харчової промисловості, металургійні комбінати, трубопроводи. Українські заводи — постачальники обладнання, будівельні підприємства, фахівці брали участь у спорудженні великих гідротехнічних споруд (наприклад, відомої у світі велетенсь­кої Асуанської греблі в Єгипті), металургійних комбінатів за кордоном (у м. Ерденет у Монголії), і поновлення такої втраченої практики (зокрема реконструкція та обслуговування побудованих раніше об’єктів) може стати вагомим важелем динамізації економічного поступу країни.

Отже, наша держава, залежно від ситуації, може брати участь у подібному співробітництві і як замовник, і як виконавець. Щоправда, на потенціалі кооперації негативно відбивається фінансова скрута, яка обмежує можливості реалізації обох базових ролевих функцій.

Важливою складовою міжнародної товарної торгівлі є безгрошові або частково безгрошові товарообміні її форми (бартер, торговельні компенсаційні операції, зокрема компенсаційні угоди, зустрічні закупівлі, авансові закупівлі, викуп застарілої продукції, операції з давальницькою сировиною, а також промислові компенсаційні операції, зокрема операції «бай-бек», угоди про «розподіл продукції», «експлуатаційну компенсацію», договори цесії).

Така торгівля поєднує в єдиній трансакції експорт та імпорт, а її характерною особливістю є те, що в контр-
агентів виникають зобов’язання щодо взаємної закупівлі товарів.

Для України в умовах ринкової трансформації, фінансової скрути товарообмінні операції особливо поширені. З одного боку, в багатьох випадках це є тим рятівним інструментом для підприємств, який дає їм змогу виходити на міжнародні ринки, а з іншого — фактором тінізації економіки, способом уникати митного контролю, а відтак — причиною додаткових ускладнень із формуванням дохідної частини бюджету України.

Втім, поширення натурального товарообміну у світі спричиняють, також і діяльність ТНК, зростання спекулятивних операцій.

Потенціал товарообмінної торгівлі дає підстави вважати її одним з перспективних напрямів міжнародної економічнї діяльності, причому для України важливе страте-
гічне значення має відновлення та подальше розширення таких раніше типових для неї промислових компенсаційних операцій, причому як у ролі реципієнта, так і донора технологій і промислового обладнання.

Дата добавления: 2014-11-20