Запитання і завдання для самоперевірки 4 страница. Основною імміграційною країною були США, частка якої серед країн-іммігрантів була досить високою і становила в 1913 p

Основною імміграційною країною були США, частка якої серед країн-іммігрантів була досить високою і становила в 1913 p. 61,9 %. Зросло значення Канади (до 13,1 %), Арген­тини (15,6 %), Бразилії (9,4 %).

Важливим економічним результатом міжнародної мі­грації робочої сили було прискорення розвитку промисло­вості та сільського господарства в країнах імміграції, поси­лення міжнародного поділу праці, збільшення експорту то-

варів з цих країн і одночасно імпорту товарів у країни імміграції.

У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалася золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класич­ного монометалізму). Ця система виникла у Великобри­танії в кінці XVIII ст., а в кінці XIX — на початку XX ст. стихійно сформувалася як сукупність національних валют­них систем. Основу валютних курсів становив золотий па­ритет, коли грошова одиниця будь-якої країни.мала відпо­відний золотий вміст. Відхилення допускалося лише в ме­жах так званих золотих точок — не більше 1 % від золото­го паритету. У 1871 p. золоту валюту запровадила Німеч­чина, в 1877 p. — Голландія, в 1879 p.— США, в 1892 p.— Австрія, в 1897 p. — Японія, в 1898 p. — Росія. Золото було основою міжнародних розрахунків, що здійснювалися опла­тою боргових зобов'язань через банки. Не обмежувався обмін національної валюти на іноземну. Золото вільно вивозило­ся і ввозилося. Крім золотих монет в обігу були білонни (розмінні) монети, що виготовлялися з срібла, міді, бронзи та інших металів, паперові гроші у формі білетів державної скарбниці, банківські білети. З усіх грошей, що були в обігу країн у 1885—1913 pp., 70 —80 % становили золоті та срібні монети. За 1880—1908 pp. в усіх країнах було викарбова­но на ЗО млрд марок золотих монет. Система класичного золотого стандарту була зруйнована під час першої світо­вої війни. Золотий обіг законодавче був скасований.

Протягом XIX cm. у західноєвропейських держа­вах і США відбувся промисловий переворот, який ознаменував собою завершення переходу від аграрної до індустріальної цивілізації. Зміст розвитку світової економіки в індустріальну епоху полягав у здійсненні структурних зрушень, внаслідок яких змінилося зна­чення сфер і галузей господарства, їх частки у вироб­ництві валового внутрішнього продукту та національ­ного доходу. Випереджаючими темпами розвивалася промисловість, що забезпечувало її перевагу над сільським господарством у світовому та національ­них господарствах. Зростання важкої промисловості почало змінювати галузеву структуру індустріального потенціалу.

Прискорилося економічне зростання. Загальні серед­ньорічні темпи зростання ВВП провідних індустріаль­них держав Західної Європи, Північної Америки в 1870—1913рр. становили 2,5 %, зокрема США —4,1 %, Японії — 2,5%, Німеччини — 2,8%, Франції — 1,7 %, Великобританії. — 1,9%.

Характерною особливістю світової економіки ос­танньої третини XIX cm. був перехід від моно- до поліцентризму. Серйозними конкурентами Великоб­ританії, яка першою стала на шлях промислового пе­ревороту й індустріального розвитку і була "майстер­нею світу", стали США та Німеччина. Економічний розвиток мав переважно екстенсивний характер. Тем­пи зростання продуктивності праці відставали від темпів економічного зростання і становили в серед­ньому 1,7 %. У США за 1870—1914 pp. екстенсивні фактори забезпечували 73% приросту продукції.

Кардинальні зміни в усіх сферах господарського життя призвели на межі XIX—XX cm. до утворення світового господарства як системи світогосподарських відносин, матеріальної основи індустріальної ци­вілізації. Світове господарство — це сукупність на­

ціональних господарств як макроекономічних організмів, пов'язаних між собою міжнародними еко­номічними відносинами в цілісну систему. Матеріаль­ною основою формування світового господарства були машинне виробництво, міжнародний поділ праці, за­вершення формування світового ринку. Істотним чин­ником розвитку світового господарства стала інтер­націоналізація господарського життя.

Національне виробництво дедалі більше визнача­лося міжнародними зв'язками. Залежно від ступеня включення його до системи міжнародної спеціалізації та кооперації воно почало набувати форми міжнарод­ного господарського процесу.

У XIX — на початку XX cm. відбулися радикальні перетворення в аграрному секторі економіки світу. В сільському господарстві США, Великобританії, Франції розвивалось фермерство. Аграрний розвиток у Німеч­чині відзначався дуалістичністю. Крім фермерських господарств, зберігалось велике землеволодіння юнкерів та залежність селян від них.

Дата добавления: 2014-11-20