Соціально-економічні умови

Попри величезні політичні перетворення, яких зазнали західні українці в резуль-
таті розвалу Австрійської та Російської імперій, боротьби за незалежність та вклю-
чення до Польщі, соціально-економічні умови їхнього життя по суті лишалися без
змін. Населені українцями землі, що складали близько 25 % території Польщі, бу-
ли нерозвиненими аграрними окраїнами, або внутрішніми колоніями, що поста-
чали центральним регіонам Польщі дешеву сировину, натомість купуючи дорогі го-
тові товари.

Навіть за польськими мірками Західна Україна була надзвичайно аграрною:
близько 80 % її населення складали селяни (порівняно з близько 50 % У поля-
ків), і лише 8 % припадало на промислових робітників (при середній цифрі 20 % У
поляків). На додаток до цих структурних вад українське населення було змушене
розв'язувати такі проблеми, як спустошення після війни, дискримінаційна економіч-
на політика уряду, згубний вплив Великої депресії. Словом, соціально-економічна
доля західних українців під Польщею була такою ж маловтішною, як і їхнє політичне
становище.

Основні економічні труднощі крилися в сільському господарстві, де залишалися
такі давні, ще передвоєнні проблеми, як перенаселеність сіл, крихітні наділи. У насе-
лених українцями воєводствах Польщі на 1,2 млн селянських господарств припадало
60 % землі. Ця проблема особливо гостро стояла в Галичині, де понад 75 % селян-
ських наділів не досягали й 10 акрів. Тим часом близько 2 тис. великих маєтків, що
належали полякам і часом дорівнювали 10—20 тис. акрів, охоплювали 25 % землі.
На Волині, де великих польських землевласників було менше, земля краще родила.
а селянські наділи були більшими, на селі жилося дещо краще.

Для пом'якшення проблеми гострої нестачі землі у 20-х роках уряд сприяв роз-
ділові великих маєтностей. Однак українським селянам ця програма принесла мало
користі, позаяк більшість поділених земель відходила до польських селян та ново-
прибулих осадників. У розв'язанні проблеми перенаселення села менш ефективною,
ніж колись, виявилася еміграція, оскільки в міжвоєнний період Сполучені Штати й
Канада скоротили квоту емігрантів, яких вони могли прийняти. В результаті в той
період емігрувало лише близько 170 тис. західних українців.

Селянам, що прагнули покращити свою долю, нові можливості продовжувала
пропонувати промисловість. На східні окраїни припадав непропорційно малий відсо-
ток і без того слаборозвиненої промисловості Польщі; у ЗО-ті роки він став ще мен-
шим, оскільки уряд підтримував промисловий розвиток Центральної Польщі, нех-
туючи провінціями, населеними в основному неполяками. Лише близько 135 тис.
західних українців працювали робітниками в лісовій та нафтодобувній промисло-
вості. Найбільшим міським центром Галичини залишався Львів із населенням близь-
ко 300 тис. чоловік, здебільшого поляків та євреїв.

Як і до війни, інтелігенція продовжувала здійснювати політичне, культурне й на-
віть соціально-економічне керівництво західноукраїнським суспільством. Але на
відміну від XIX ст.. коли велику частину цього класу становили священики, у між-
воєнний період переважна більшість інтелігенції була світською. За даними поль-
ських дослідників, у 30-х роках інтелігенція становила близько 1 % (15 тис. чоло-
вік) усього західноукраїнського населення, що працювало (серед поляків анало-
гічний показник дорівнював 5 °о). Головною причиною відносно невеликого числа
освічених українців була політика уряду, спрямована на те. щоб ускладнити для осіб
непольської національності доступ в університети. Так. у Львівському університеті
частка українців ледве сягала 10 "о.

Представники української інтелігенції заробляли собі на життя, працюючи пере-
важно вчителями або службовцями у кооперативах, що швидко зростали. Дехто

став оволодівати такими спеціальностями, як юриспруденція, медицина, фармаколо-
гія, інженерна справа, де монополію довго утримували поляки та євреї. І все ж прак-
тично закритою для українців лишалася служба в урядових установах,— ця одна з
найпоширеніших у Східній Європі професій,— позаяк усі урядові посади признача-
лися для поляків. Проте позитивним наслідком такого становища стало те, що багато
освічених молодих українців були змушені облишити намагання знайти роботу в міс-
ті і йшли працювати на село, значно підштовхнувши його соціально-економічний і
культурний розвиток. Але знайти відповідну роботу було складно, особливо під час
депресії 30-х років; це погіршувало й без того непевне становище української інте-
лігенції. Остання всіляко підігрівала ненависть українців до польського режиму,
схиляючи їх до переконання, що всі основні проблеми можна розв'язати лише за
умови наявності в українців своєї держави.

Дата добавления: 2014-11-20