Населення та культура

Населення Куби складає 11,4 млн. осіб. Кубинці складають 95%. У свою чергу, вони поділяються на креолів (нащадків іспанців і інших європейських поселенців, мулатів і негрів. Вважається, що до кінця XIX століття на Кубу було привезено з Африки близько мільйона негрів-рабів.

Дані про расовий складі Куби досить суперечливі. Згідно з офіційними даними, населення Куби 65,1% становлять білі, мулати - 24,8%, негри - 10,1% (2006 р). За інформацією Інституту кубинських досліджень при Університеті Майамі, 68% кубинців - негри і мулати. Міжнародна група захисту прав меншин стверджує, що 51% населення складають мулати.

Рис. Расовий склад населення Куби (2009 р.)

Є на острові досить численна китайська колонія, що виникла в результаті стимулювання іспанцями імміграції після припинення торгівлі рабами. На острові Пінос живуть нащадки японських переселенців. У східних районах Куби - переселенці з Гаїті.

У провінції Орьенте є корінне індіанське населення, змішаних з кубинцями, але зберегло елементи самобутньої культури.

Зростання населення характеризується такими даними (тис, осіб.): 2049 у 1907, 2889 у 1919, 3962,3 в 1931, 4778,6 в 1943 і 5829 у 1953.

Збільшення населення відбувалось як за рахунок природного приросту, так і за рахунок імміграції. Після перемоги революції чисельність населення зросла з 6692,7 тис. осіб у 959 до 8553,4 тис. чол. в 1970. Річний показник зростання кубинського населення наближається до показників розвинутих країн: з 26,4 на тисячу жителів у 1964 році він скоротився до 4,5 у 1998 році. Народжуваність скоротилася з 34,3 на тисячу мешканців у 1965 році до 13,8 в 1998 році.

Щільність населення на Кубі складає 103,5 людини на квадратний кілометр (за даними 2010 року); населення в основному зосереджене в містах. На тисячу жінок припадає 999 чоловіків (за даними 2010 року).

Рис. Щільність населення Куби, осіб/км² (2010 р.)

.

Характерною для Куби є висока частка дітей та молоді (населення, віком до 16 років становить понад 40% населення).

Основна релігія – католицизм. Зустрічаються так само протестанти, баптисти і деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські і «Спіритичні» секти.

Рис. Статево-вікова структура населення Куби, у %

На Кубі завжди був розвинутий атеїзм. Революційні перетворення ще збільшили кількість атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому і громадському житті народу. Після завоювання Куби треба було біля 3-х сторіч для того, щоб чисельність населення острова стало приблизно такий же, як до іспанського завоювання.

Рис. Релігійний склад населення Куби

Культура Куби – це сплав етнічних традицій, принесених з різних куточків світу. У старожитні часи раби, змішуючись зі своїми господарями, створили сучасних мулатів. Пізніше люди з Росії, Китаю та інших європейських держав довершили формування сучасного вигляду Куби. Проте, у кубинського народу і його культури 3 основних корені. По-перше, це аборигени, які населяли острів до його завоювання конкістадорами. Але їхній вплив на формування сучасного кубинського етносу майже непомітний, адже майже всі вони були винищені завойовниками. А от іспанці та африканці стали основою сучасної Куби. Перші мігрували з метрополії в різні періоди історії. У перші століття після завоювання Куби, в основному, це були жителі Південної Іспанії. Пізніше, відбувалися масові міграції з Канарських островів, Галісії й Каталонії. Згодом переселенці зі Східної Європи та Китаю довершили формування унікальних народностей, що представляють сучасну Кубу.

Африканське коріння вплинуло на формування кубинської культури. Споконвічно завезені на острів раби походили з 5 різних етнічних груп. Працюючи разом на плантаціях, носії різних африканських традицій створювали нові культурні співтовариства. Ще до скасування рабства, поступово почався процес змішання рабів та їхніх білих хазяїв, який привів до формування нового народу й нової культури, відмінної від своїх джерел. У мистецтві Куби знайшла також своє відбиття й багатовікова боротьба за незалежність.

Сьогодні Куба є одним з визнаних світових культурних центрів. Щорічно тут проходять міжнародні виставки й симпозіуми. Письменники, художники, поети й музиканти із усього світу приїжджають сюди, щоб назавжди запам'ятати подих Волі, увібрати в себе вигадливо переплетені традиції цього дивного народу й передати у своїх витворах ці почуття тим, кому не пощастило побувати на Кубі.

Із всіх видів мистецтва, без сумнівів, музика найбільше вплинула на формування особистості кубинця. Кажуть, що жителі Острова Свободи співають розмовляючи і танцюють, проходячи по вулицях. Музика розвивалася стрімко й активно. Перші поселенці привезли із собою свої музичні інструменти - гітару та віуелу, проте африканці приїхали голіруч, їм було заборонено спілкуватися на їхніх діалектах, молитися своїм богам і дотримуватися своїх традицій, але вони не скорилися і стали шукати нові види деревини й музичних інструментів, які дозволили б утворювати такий звук, до якого вони звикли на батьківщині.

Рис. Кубинська віхуела

Так у суміші культур і народилася кубинська музика. Згодом на неї вплинули нові іммігранти з Канарських островів, а також американці, у часи їхнього панування над Островом.

Національна кухня. У кубинській кухні простежується вплив різних європейських, африканських і навіть китайських кулінарних шкіл. Це змішання призвело до того, що навіть бувалі мандрівники, яких не здивувати екзотикою, визнають: не обов'язково в її пошуках мандрувати по всьому світу - достатньо один раз відвідати Кубу.

Задовго до того, як сюди прибули перші європейці (а це відбулося п'ять століть тому), місцеві жителі їли ананаси, а також до цих пір майже невідомі українським гурманам гуанабану, чірімойю, мамей, гуаяву і Мараньйон.

До цього меню іспанські конкістадори додали яловичину і свинину, вершкове масло, овочі та вино. Саме іспанці завезли на острів солону сушену тріску. Впродовж століть, незважаючи на достаток свіжої риби, солона тріска залишається у кубинців одним з найбільш затребуваних продуктів. Взагалі, завдяки колонізаторам, креольська кухня набула витонченості, що проявилося, наприклад, у способі приготування яєць. На Кубі стали готувати пишні омлети з начинками з шматочків м'яса, овочів або морепродуктів.

Африканські раби, які з'явилися тут дещо пізніше, теж збагатили місцеву кухню, навчивши кубинців готувати страви з коренеплодів типу Ньяма і Маланг. Ніде, крім Куби, у гурманів не буде можливості спробувати ритуальну афро-кубинську страву «Кімбомбо». Це одночасно витвір кулінарного мистецтва і жертвоприношення африканським богам, зокрема, одному з головних в афро-кубинському пантеоні - богу Чанго. Останню лепту у формування унікальної кубинської кухні в середині XIX століття внесли китайські емігранти, кулінарні пристрасті яких просто не могли не позначитись на смаках островитян. Вихідці з Китаю привнесли до креольської кухні страви з рису, який з часом став невід'ємною частиною кубинського меню. А ось тридцятирічна дружба з СРСР практично не залишила в ньому й сліду. Пам'ять простих кубинців зберегла лише горілку «Столичну» та радянські консерви, а особливо тушонку, яку тут до цих пір часто згадують, називаючи її «карне руса» - російське м'ясо.

У цілому вибір продуктів, які використовують місцеві господині, невеликий. З м'яса кубинці воліють свинину й курятину, у меншій мірі - яловичину та баранину, із зернових - рис та кукурудзу. Їжу тут люблять приправляти соусами. Найпопулярніший з них - креольський - з томатів, цибулі, перцю, часнику та олії, а також соус Мохо з часнику, зелені, лимонного соку, рослинного масла та перцю.

Гастрономічні особливості різних районів країни прийнято пояснювати різним темпераментом їх жителів. Так, у жаркому Сантьяго-де-Куба і взагалі у східній частині острова готують більш пряну гостру їжу. У центральній і західній частині у пошані кокосовий горіх та шоколад. Наприклад, для смаження там використовується виключно кокосова олія та кокосове молоко.

Про те, що кубинці підходять назв страв творчо, свідчить хоча б найпоширеніша страва «Маври та християни» - рис з чорними бобами. Звідки вона взялася, навряд чи хто-небудь зможе пояснити, тим більше що впливу маврів на гастрономічні традиції Куби не вдалося поки виявити жодному кулінару. Дехто говорить, що назва походить від кольору: квасоля (маври) - темна, а рис (християни) - білий, але це лише одна з версій. Ще на Кубі є страва під назвою «Старий одяг» - з рубленого м'яса з креольським соусом, шматочки якого, на думку кубинців, зовні нагадують обрізки тканини.

Квасоля різних кольорів - біла, червона і чорна - взагалі досить широко використовується в приготуванні їжі. Так, з чорних бобів кубинці готують смачний суп - потах. Дуже популярна тут знаменита страва конгрі - з червоної квасолі з рисом, в яку додають іспанські копчені ковбаски "чорісо». А своїм національною стравою кубинці вважають юшку ахіако, в якій об'єдналися майже всі інгредієнти кубинської кухні, за винятком хіба що дарів моря.. Як це не дивно, в країні, що омивається з усіх сторін морями, морепродукти не прижилися. Місцеві жителі практично байдуже ставляться до делікатесів з омарів та креветок, віддаючи перевагу океанічній рибі, наприклад, морському окуню. Кубинці впевнені, що ахіако - не тільки їх внесок у світову кулінарію, але й уособлення особливого кубинського стилю, який об'єднав кулінарні традиції чотирьох континентів.

Особливе місце в кубинській кулінарії займають банани. Їх, звичайно, їдять і в сирому вигляді, але на стіл воліють подавати у вигляді густого супу або засмаженими. Причому смажать і достиглі, жовті, і зелені банани. Як закуску або легку вечерю господині готують салат з авокадо, в який на свій розсуд можуть додати лосося, манго чи ананас, не забуваючи при цьому полити скибочки авокадо соком лимона-лайма.

Зазвичай кожне туристичний заклад пропонує, серед інших, власний фірмовий коктейль. Найзнаменитіші кубинські коктейлі - це "мохіто", "мулата", "Саоко", "Куба Лібре" і особливо "дайкірі", що вважається одним з десяти найвідоміших коктейлів світу.

Дата добавления: 2014-11-20