Управління основним капіталом

Розділ 6. УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

Сьогодні однією з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективності роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід’ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання.

Управління основними фондами – це управлінська методологія, основною метою якої є підтримка робочої готовності виробничих активів за рахунок оптимізації технічного обслуговування, ремонтів, матеріально-технічного забезпечення та використання трудових ресурсів.

Основні завдання, які вирішують системи управління основними фондами підприємства: зниження витрат на обслуговування виробничих активів

ü підтримка максимальної готовності та працездатності виробничих активів;

ü мінімізація експлуатаційних витрат;

ü підвищення надійності обладнання;

ü підвищення прибутку підприємства.

Формування фінансових ресурсів, що забезпечують ефективне відтворення основних засобів і нематеріальних активів підприємства у процесі їх кругообігу пов’язано з їх амортизацією.

Амортизація представляє собою економічний механізм поступового зносу основних засобів і нематеріальних активів на реалізований готовий продукт, у результаті чого їх первісна вартість розподіляється у часі на протязі повного строку їх служби і формується спеціальний грошовий фонд, який забезпечує їх відтворення (реновацію).

З наведених визначень можна зробити висновок, що кошти амортизаційного фонду можуть забезпечувати лише просте відтворення амортизованих активів. Разом з тим, дослідження німецьких учених Лохмана і Рушті показали, що в умовах економічного підйому на ринку готової продукції кошти амортизаційного фонду підприємства дозволяють фінансувати не лише просте, але й розширене відтворення його активів. Цей теоретичний висновок може бути проілюстрований наступним прикладом:

Підприємство для випуску нової продукції придбало 10 станків, вартість кожного з яких складає 10 тис. дол. (загальна первісна вартість цих активів складає 100 тис. дол.). Передбачений корисний термін служби кожного з цих станків складає 5 років; відповідно річна норма їх амортизації складає 20%. Кон’юнктура ринку дозволяє підприємству нарощувати об’єм реалізації готової продукції. В таблиці показано можливе формування використання коштів амортизаційного фонду на відтворення даних активів:

Рік	Кількість станків у користуванні, од.	Загальна вартість активів, тис. дол..	Річна норма амортизації, %	Сума відрахувань до амортизаційного фонду поточного року, тис. дол..	Сума амортизаційного фонду на кінець року, тис. дол..	Можливість придбання станків у наступно у році, од.	Залишок невитрачених коштів амортизаційного фонду, тис. дол.
							-

Як видно з наведеної таблиці, за рахунок коштів амортизаційного фону підприємство після п’яти років експлуатації станків, тобто повного їх зносу і вибуття, не тільки повністю відтворило їх первісну кількість (10 од.), але й придбало додатково 4 станки. Цей ефект був би ще більшим за застосування методу прискореної амортизації активів за рахунок більш високих розмірів формування коштів амортизаційного фонду в перші роки їх експлуатації.

Механізм забезпечення розширеного відтворення активів підприємства за рахунок амортизаційного фонду в умовах економічного підйому одержав назву «ефект Лохмана-Рушті».

У методичному інструментарії управління формуванням власних фінансових ресурсів важливу роль відведено методам амортизації активів. Вибір цих методів підприємством суттєво впливає на швидкість обігу амортизованих активів в окремі інтервали корисного періоду їх використання, інтенсивність формування амортизаційного фонду, інші показники господарської діяльності. У сукупній системі відомих у нинішній час методів амортизації виділені наступні їх групи (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Система основних методів амортизації позаоборотних активів, що використовуються у світовій практиці на сучасному етапі

На підприємствах з великим обсягом власних основних засобів і нематеріальних активів для підвищення ефективності управління цим джерелом фінансових ресурсів розробляється і реалізується амортизаційна політика.

Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної політики формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в управлінні амортизаційними відрахуваннями від використовуваних власних основних засобів і нематеріальних активів з метою їх реінвестування у виробничу діяльність.

Амортизаційна політика підприємства у значній мірі відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має змогу індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні умови, що визначають її параметри.

Формування амортизаційної політики підприємства здійснюється за наступними основними етапами (рис. 6.2):

Рис. 6.2. Зміст основних етапів формування амортизаційної політики підприємства

Показником ефективності амортизаційної політики виступає сума приросту чистого грошового потоку, що досягається при використанні будь-якого методу амортизації у порівнянні з методом прямолінійної амортизації активу. В нашій господарській практиці розрахунок цієї ефективності зводиться до порівняння чистого грошового потоку при прискореній і прямолінійній амортизації активу. Сума приросту чистого грошового потоку в цьому випадку може бути розрахована за формулою:

(6.1)

, де ЧДПА – сума приросту чистого грошового потоку; НП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; – сума амортизаційних відрахувань при прискореній амортизації активу в конкретному часовому інтервалі; – сума амортизаційних відрахувань при прямолінійній амортизації активу в конкретному часовому інтервалі; п – загальний період експлуатації активу, виражений кількістю часових інтервалів (звичайно в роках); і – дисконтний множник, що використовується при розрахунку теперішньої вартості грошей, виражений десятковим дробом.

Застосування різних методів амортизації забезпечує альтернативність вибору можливих управлінських рішень у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства за рахунок цього джерела.

Дата добавления: 2014-11-20