Судова система та інші правоохоронні органи. Невід’ємною складовою частиною побудови демократичної правової держави є проведення судової реформи

Невід’ємною складовою частиною побудови демократичної правової держави є проведення судової реформи.

У квітні 1992 року Верховна Рада схвалила Концепцію судово-правової реформи. Судочинство в Україні мало здійснюватися Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції.

Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначалися Конституцією України, Законами України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року, “Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 року, “Про організацію судового самоврядування” від 2 лютого 1994 року та ін.

Вищим судом цієї системи є Верховний Суд України, який здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки.

Другу ланку судової системи складають Верховний Суд АРК, обласні. Київський і Севастопольський міські суди.

Основною ланкою судової системи є районні (міські), міжрайонні (окружні) суди. Вони розглядають більшу частину кримінальних і цивільних справ.

До системи судів загальної юрисдикції входять також спеціалізовані суди — воєнні і арбітражні.

Воєнні суди здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях. В Україні створені воєнні суди гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил.

В 1991 році в Україні були скасовані арбітражні органи в системі центрального управління, а натомість створені єдині арбітражні суди, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах. Вони розглядають всі господарські справи, які виникають між юридичними особами, державними та іншими організаціями.

Систему арбітражних судів в Україні складають Вищий арбітражний суд України, Арбітражний суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські арбітражні суди.

З прийняттям Основного Закону утворено якісно нову інституцію у системі державних органів — Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію і зміцнення конституційного ладу, утвердження принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Конституційний Суд України діє на основі положень про нього, закріплених у розділі ХІТ Конституції, Закону України від 16 жовтня 1996 року “Про Конституційний Суд України”, та затвердженого ним регламенту.

Конституційний Суд є окремим, незалежним від судів загальної юрисдикції, єдиним в Україні органом конституційної юрисдикції. Його функція полягає у вирішенні питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційному тлумаченні Конституції та законі в.

Суб’єктами звернень до Конституційного Суду можуть бути Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Окремі громадяни можуть звертатися до Конституційного Суду не безпосередньо, а через уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на якого покладено здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість) відповідно Президентом України, Верховною Радою та з’їздом суддів України терміном на 9 років без права бути призначеними на повторний термін. Голова Конституційного Суду обирається самими суддями із свого складу шляхом таємного голосування на трирічний термін без права бути переобраним.

Основні положення організації і функціонування прокурорської системи регламентовані в Конституції і Законі України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року. Прокурорська система України складається з Генеральної прокуратури України, прокуратури АРК, обласних, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних, спеціалізованих прокуратур.

До спеціалізованих прокуратур відносяться воєнні, транспортні, природоохоронні, прокуратури за наглядом за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства.

Очолює систему Генеральний прокурор України.

Перехідними положеннями Конституції України за прокуратурою залишено функції попереднього слідства і нагляду за додержанням і застосуванням законів—до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Одним з головних підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють охорону громадського порядку і боротьбу з злочинністю в Україні, є міліція. Правову основу її діяльності становить Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року. В цьому Законі вперше комплексно регламентований правовий статус міліції, яка визначається як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшу-кову, кримінально-процесуальну, виконавчу і охоронну функції.

Вона складається з наступних підрозділів: кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державтоінспекція, міліція охорони, спеціальна міліція.

В своїй діяльності міліція підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. На покращення роботи органів міліції спрямований Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року.

Державним правоохоронним органом спеціального призначення є Служба безпеки України, її головне завдання — забезпечити державну безпеку України. СБУ підпорядкована Президенту України і підконтрольна

Верховній Раді України. Організація і діяльність Служби безпеки України регламентовані Законом України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року.

Адвокатура не є державним органом і не входить до системи органів держави. Віднесення її до системи правоохоронних органів пояснюється тільки логікою її функціональної діяльності, спрямованої на сприяння захисту прав, свобод і представлення законних інтересів фізичних і юридичних осіб, надання їм іншої юридичної допомоги. Адвокатура — це добровільне професійне громадське об’єднання, незалежне від органів держави.

Діяльність адвокатури регламентується Законом України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року.

Закон виокремлює різні організаційні форми і види діяльності адвокатури. Зокрема, адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори і інші адвокатські об’єднання.

Дата добавления: 2014-11-20