КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сучасна масоїш-ілформаційііа ситуація 1 страница
І І Публіцистика як серцевина, стрижень журналістики. Об'єкт і предмет публіцистики. Виявлення проблемної ситуації в публіцистиці Вимисел у публіцистиці. Головні елементи структури публіцистичного твору: оповідач, публіцистична ідея, публіцистичний конфлікт «95 ВІЙНА Оперативність— своєчасність, швидка робота журналіста, його здібність готуватиіі передавати інформацію в стислі терміни. ЧитачаОМІ цікавлять новини, останніновини, аналітичні матеріали з приводуостанніх подій. Застарілі повніш — оксиморон, нонсенс. Новини перестають бутиновинами, як тільки стають застарілими.Тому оперативність, здатність підготувати інформацію про сьогоднішню подію всьогоднішній номер визначаєміру професійної майстерності журналіста. Г Г /2 У 1848 році засноване в Нью-Йорку інформаційне агентство США Ассошіейтед Пресе (АП), яке є кооперативним об'єднанням газетних видавців. Зараз АП нараховує біля дев'яти тисяч абонентів. Серед них 1400 щоденних газет, 350 тижневих газет та інших видань, а також 466 радіо- й телестанцій у США і 4500 різних видань і радіостанцій за межами ЗДА. У З'єднаних Державах членами Ассошіейтед Пресе є приблизно дві третини всіх щоденних газет. У 100 найбільших містах країни агентство має свої інформаційні бюро (найбільше у Вашингтоні); володіє власною комп'ютерною мережею, що зв'язує його штаб-квартиру з 750 містами США. За кордоном діяльність АП поширена на 73 країни, воно має більш як три тисячі зарубіжні кореспонденти. Річні прибутки цього інформаційного агентства становлять 100 млн. доларів США. Одне з найбільших і найстаріших інформаційних агентств Європи Рейтер засноване в Адені в 1849 році німцем Паулем Юліусом Рейтером. У 1851 році Рейтер перейшов в англійське підданство і переніс до Лондона свою контору "Рейтер оффіс", яка інформувала про рівень котирування акцій на біржах західноєвропейських країн. З розвитком телегра-фа контора Рейтера почала подавати й політичну інформацію. З розширенням Британської імперії розширювалася й діяльність агентства.
У 1915 році агентство Рейтер перестало бути родинною власністю, виникло акціонерне товариство "Рейтер, лімітед". Зараз акції товариства належать: Асоціації газетних підприємців (власникам лондонських газет), агентству Пресе Ассоішейшн (власникам провіїщійних газет), австралійському агентству Остреліен Ассошіейтед Пресе і новозеландському агентству Нью-Зіланд Пресе Ассошіейшн. Агентство володіє широкою мережею власних кореспондентів, що працюють майже в усіх країнах світу, і широко використовує послуги так званих "стрингерів" — позаштатних репортерів, які передають інформацію тільки у випадку дуже важливих подій у країнах їхнього перебування. Усі повідомлення стікаються до штаб-квартири агентства в Лондоні, де вони відбираються, редагуються й відправляються численним клієнтам в Англії й за кордоном. У своїй структурі Рейтер має також фотоагентство ("ПА — Рейтер фотос"), бюро комерційної інформації ("Комтельбюро") і відділ статей і оглядів ("ПА — Рейтер фічерс"). Агентство Рейтер у значній мірі виконує роль офіційного органу британського уряду, поширюючи по всьому світові його повідомлення, заяви міністерств. Іноземна клієнтура Рейтер нараховує біля трьох тисяч газет і велике число радіостанцій. Щоденно Рейтер передає 30-40 тис. слів міжнародної інформації. Річні прибутки агентства орієнтовно складають 84 млн. ам. доларів. У 1940—1950-ті роки з розвитком телебачення виникають нові інформаційні агентства, які згодом увійшли до числа найбільших у світі.
У листопаді 1945 року засноване з центром у Токіо інформаційне агентство Японії — Кіодо Цусін, яке є об'єднанням японських газет і те-лерадіомовної корпорації "Ен-Ейч-Кей". Агентство постачає інформацію японською й англійською мовами, а також фото, кінофільми, радіозаписи, щоденно надає японським газетам інформацію обсягом 10-12 газетних поліс японського тексту, а зарубіжним клієнтам — до 45 тис. слів англійською мовою. 1958 року в Нью-Йорку засноване ще одне інформаційне агентство США — Юнайтед Пресе Інтернешнл (ЮШ), яке також є комерційним підприємством. Утворене шляхом об'єднання двох великих американських агентств: Юнайтед Пресе Ассошіейшн, що належало тресту "Скріппс-Говард" і хрестового "Інтернешнл Ньюс Сервіс". Контрольний пакет акцій залишився за компанією "Скріппс компані оф Цинциннаті". Загальна чисельність персоналу агентства ЮШ перевищує 10 тис. чоловік. З них біля шести тисяч працюють за межами США. Поруч із звичайними телеграфними повідомленнями ЮПІ постачає на інформаційний ринок статті, коментарі й огляди з найрізноманітнішої тематики, передається також багато біржової та економічної інформації. Радіоінформаційна й телевізійна служби ЮПІ постачають споживачів спеціально адаптованими для передачі по радіо й телебаченню сюжетами, текстами й фото дня. Число клієнтів ЮПІ досягає семи тисяч, з яких дві тисячі знаходяться за межами США. ЮПІ має річні прибутки біля 64 млн. ам. доларів. До числа найбільших світових інформаційних агентств належало й Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС). Воно постало як наслідок тривалого розвитку інформаційної мережі Росії, де першими телеграфними інформаційними агентствами були: Російське телеграфне агентство (РТА), засноване в 1866 році, Міжнародне телеграфне агентство (МТА), засноване в 1872 році, Північне телеграфне агентство, засноване в 1882 році. Усі вони діяли як приватні підприємства. У 1904 році засноване перше урядове Санкт-петербурзьке телеграфне агентство (з 1915 року — Петроградське телеграфне агентство — ПАТ). Із ПАТу бере свій початок Російське телеграфне агентство (РосТА, 1918), реорганізоване в 1925 році в Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС), що створювшіося як центральний інформаційний орган при Раді Міністрів СРСР. До ТАРС входили телеграфні агентства союзних республік (в Україні — РАТАУ — Радіо-телеграфне
агентство України, утворене в 1918), а також закордонні представництва чи кореспондентські пункти в 110 країнах світу. РАТАУ було засноване як центральний інформаційний орган України в 1918 році на правах державного комітету за постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. З 1921 року дістало назву РАТАУ. З 1971 року влите до складу єдиної державної інформаційної системи СРСР-ТАРС. Головним завданням РАТАУ було збирання інформації про життя України для органів преси, радіо й телебачення своєї та зарубіжних країн, а також поширення на території України всесоюзної та міжнародної інформації, що надходила каналами ТАРС. В усіх областях України РАТАУ має власних кореспондентів, а в Харкові, Донецьку, Одесі та Львові — відділення. Із розпадом СРСР в 1991 році в незалежних країнах на базі структур ТАРС створено свої державні інформаційні агентства. В Росії воно дістало назву Російське інформаційне агентство (РІА), в Україні — Державне інформаційне агентство України (ДІНАУ) "Укрінформ". ДІНАУ "Укрінформ" забезпечує формування інформаційного простору нашої країни. У формуванні українського національного інформаційного простору, крім традиційних ЗМІ, сьогодні активну роль відіграють новітні електронні ЗМІ, серед яких, на думку сучасних дослідників34, найважливішими є такі. 1. Кабельне телебачення, що забезпечується підключенням те 2. Відеомагнітофони — апарати, призначені для записування та
34 Див.: Москаленко А.З. Теорія журналістики. — К.: Експрес-об'ява, 1998. — С. 270-271: Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник /А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. — К..: Б. в., 1999. - С. 422-423; ці автори у свою чергу беруть опис новітніх інформаційних технологій з кн.: Вачнадзе Г.Н. Всемирное телевидение. Новьіе ередства массовой информации — их ауди-тория, техника, бизнес, политика. — Тбилиси: Ганатлеба, 1989. — С. 231-238.
3. Телеконференції (телемости, телепереклички тощо) — встанов Сьогодні мало не в кожній інформаційній програмі можна спостерігати використання прийому телемосту. Про нього може йти мова тоді, коли використовується пряме включення кореспондента, що веде репортаж або дає свій коментар з місця події для свога телевізійного каналу. Таке явище стало звичним і пересічним у нашому інформаційному просторі. І мало хто сьогодні вже замислюється над тим, що в даному випадку справді маємо справу з колосальним пришвидшенням надходження інформації від її джерела до споживачів, що й дозволяє говорити про революційний вплив даного новітнього виду ЗМІ на інформаційний простір у цілому. Останнім часом термін "телеконференція" вживається й в іншому значенні. Так називають спосіб колективного спілкування в системі Інтернет. У цьому сенсі телеконференція — це своєрідні "дошки об'яв", де кожен суб'єкт інформаційних відносин може прочитати потрібну йому інформацію, або розмістити для зацікавлених осіб своє повідомлення. У світі на сьогодні існує кілька тисяч телеконференцій, присвячених найрізноманітнішим питанням, починаючи від політики і закінчуючи клубами за інтересами. Для того, щоб стати учасником певної телеконференції, необхідно її передплатити. Після цього на адресу користувача будуть автоматично надходити матеріали конференції і він сам дістане право голосу на ній. 4. Електронна пошта (e-mail) — спосіб передачі кореспонденції 5. Електронні банки даних — це великі комп'ютери, у якихнагро- маджують і зберігають найрізноманітнішу інформацію, що доступна для підключених до них через систему ЕОМ абонентів. Банки політичних (економічних, фахових тощо) даних утворюються внаслідок розміщення певного типу інформації в пам'яті комп'ютера, де вона зберігається і поширюється за запитами осіб чи організацій. 6. Лазерна преса — виготовлення газети чи журналу (чи іншої 7. Відеогазети. У цьому випадку газета виготовляється, але не Має свій електронний варіант на сторінці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна і газета "Харківськийуніверситет", що сприяє зростанню авторитету (в тому числі й міжнародного) нашого навчального закладу. На особливе місце в сучасному світовому інформаційному просторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже розглянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, електронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інформаційної діяльності" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвітньої павутини", — пишуть вони. світ стає свідком народження нового виду засобів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традиційних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком тех- пологій відкриє для них нові небачені досі можливості"35. Інтернет — найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з метою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації. До склад}' світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів. Далеко не вся інформація, розміщена в Інтернеті, призначена для масового користування. Тут міститься велика кількість фахових, наукових, особнетісних повідомлень, розміщена ділова документація міністерств, банків, організацій та установ. Правильною є думка, що всі матеріали, які містяться на файлах підключених до Інтернету комп'ютерів, є інформаційним надбанням цієї системи. Але соціальна інформація, збирання, обробка й поширення якої складає зміст журналістики, займає в системі Інтернет левину частку. Це й дозволяє говорити про Інтернет як про новий тип журналізму. На відміну від традиційних ЗМІ, Інтернет має цілий ряд особливостей, які можуть бути зведені до такого: 1. Інтернет — децентралізована система, що не має єдиного керів 2. Інтернет — найбільш демократична система інформаційного 3. Інтернет —- глобальна інформаційна мережа, яка має мож Умова отримання повідомлення лише одна —- підключення персонального комп'ютера до системи Інтернет. За домомогою мережі може бути передане як персональне повідомлення в певну точку на Земній кулі, так і розповсюджена важлива соціальна інформація для мільйонів абонентів в усьому світі. 4. Інтернет — новий рівень журналпму як у технічному, так і в змістовому аспектах. Технічний аспект пов'язаний з швидкістю поширення масової інформації, використанням мультимедійних можливостей, що полягають у поєднанні тексту, звуку та анімації. Сучасні технології дозволяють передавати комунікаційними каналами Інтернет не лише текстову інформацію, але й твори радіо- й тележурншгістики. Змістовнії аспект пов'язаний з цілковитою відсутністю (й засад-ничою неможливістю) в Інтернеті цензури чи якого б то не було іншого нагляду. Над автором не стоїть не тільки урядовець, але й власний редактор — обов'язкова рольова особа в сучасній журналістиці. Зникають усі опосередковуючі обставини, журналіст (чи просто громадянин, який виступає в ролі журналіста) напряму здійснює свої інформаційні функції. Ці умови гарантують масово-інформаційній діяльності максимальну об'єктивність повідомлень. Все складніше брехати в умовах цілковитої прозорості інформаційних відносин. Хтось обов'язково знатиме правду і викриє брехуна. Існує й інша точка зору на Інтернет, згідно з якою він нічого спільного з журналістикою не має. Найбільш рішуче її сформулював російський науковець професор Борис Варецький: "У нинішньому Інтернеті немає нічого від журналістики, — твердить він. Це швидше все- планетний інформаційний банк. Повідомлення, що містяться тут, маюіь подрібнений, стихійний характер. У силу цього необхідний не тільки професійний відбір і аналіз інтернетівських матеріалів, але й їхня перевірка, уточнення, зіставлення, узагальнення. За таких обставин підвищується роль професійних журналістів, публіцистів, репортерів. Зростає значення оглядових, аналітичних публікацій"-'6. Запам'ятаймо, що, хоча Інтернет автор до журналістики н не відносить, аче з розширенням інформаційного потоку пов'язує зростання ролі аналітиків у ж\рналістиці. Саме розвиток новітніх комунікаційних технолої їй дає підстави говорити про настання нової інформаційної ери в історії людства. За новітніми даними, на 2000 рік комп'ютерна мережа Інтернет поширена в 100 країнах світу і охоплює 230 млн. користувачів, кількість яких щод-
35 Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. — К.: Б. в.. 1999. — С.442. й Варецкиіі Борис. Имеет ли будущее печатная пресса? Кое-что о мрачньїх околонаучньїх приговорах //Журналіст: — 2000. — № 10. С. 40. ня продовжує зростати. До десятки країн-лідерів увіходять США (ПО млн.), Японія (понад 18 млн.), Велика Британія, Канада, Німеччина, Австрія, Бразилія, Китай, Франція, Південна Корея (по 5,5 млн. в кожній країні). У Росії на 2000 рік існувало 2,5 млн. споживачів мережі Інтернет. Дані про Україну, на жаль, відсутні. За оцінками фахівців, кількість телевізорів, що забезпечують доступ до Інтернет, до 2005 року досягне п'яти мільйонів. За мовою Інтернет-світ складається на 57% з англомовних споживачів, 29% розмовляють європейськими мовами37. Кількість інформації в Інтернеті зростає на 9% щомісяця38, тому її використання можливе лише на засадах вибірковості. Україна лише починає освоювати для себе Інтернет і заявляти про себе в його світі. Але чим швидше зроблять крок до опанування цією універсальною комп'ютерною мережею українські працівники мас-медіа, тим більш повно будуть задовольнятися інформаційні потреби українського народу. Саме поширення новітніх комунікативних технологій, передусім системи Інтернет, дає підстави говорити про формування в межах земної цивілізації інформаційного суспільства. У постіндустріальному світі, що народжується зараз, втрачають актуальність звичні економічні показники, які використовувалися для характеристики попереднього етапу розвитку людства — індустріального суспільства, як-от: об'єм виробництва; кількість осіб, безпосередньо зайнятих у виробництві; зростання виробництва енергоносіїв. Передові позиції виявляться в тих держав, які спроможні інтенсивно запроваджувати нові інформаційні технології, висувати й використовувати нові наукові й технічні ідеї, виробляти якісний і досконалий технічний продукт, необхідний суспільству. Для розв'язання вказаних технічних і організаційних завдань необхідний високий рівень освіченості цілого народу, країни; необхідна значна кількість осіб, які можуть бути кваліфіковані високим ім'ям МАЙСТРА. Інформаційне суспільство несе в собі й загрозу людству: ану ж глобальна інформаційна система опиниться в руках невеликої групи людей, що переслідують свої, далеко не гуманні цілі. Перед людством стоїть завдання — впоратися з цією проблемою за допомогою Колективного Розуму. 37 Дані взяті з статті: Чельїшев В. Мухи в паутине // Журналист (Москва). — 38 Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник. — К... 2000. — С. 441. Академік Російської АН М.М. Моїсеєв, один з дослідників філософських аспектів майбутньої організації світу, пише так: "Я визначаю інформаційне суспільство як суспільство, у якому Колективний Інтелект (Колективний Розум) відіграє у його функціонуванні роль, аналогічну до тієї яку відіграє розум людини в її організмі, тобто сприяє розвиткові суспільства і подоланню зростаючих труднощів... І діє на благо всього людства, формуючи новий гомеостаз!"39 Причому науковець розглядає виникнення Колективного Розуму (не плутати з штучним інтелектом) як природне явище, наслідок складного еволюційного процесу людини й суспільства. З появою кроманьйонця, тобто сучасного типу людини, що сталося 30-40 тисяч років тому, припинився розвиток мозку, а відтак і індивідуального розуму. Але зараз людство стоїть на початку нового витка антропогенезу; саме так слід розуміти процес створення Колективного Розуму. Його формування нагадує історію розвитку мозку живої істоти, коли збільшення числа нейронів і ускладнення зв'язків між ними призвело колись до виникнення свідомості. Зараз відбувається щось подібне: роль окремих нейронів відіграють індивідуальні уми, що зв'язані через персональні комп'ютери й інформаційні системи в глобальну світову інформаційну мережу. Академік М. М. Моїсеєв висуває гіпотезу, згідно з якою одного разу за законом переходу кількості в якість станеться якісна зміна рога Колективного Розуму в житті людства: він посяде центральне місце у всепланетарній організації суспільства. Головне завдання Колективного Розуму — об'єднання людства за допомогою інформаційного обміну в одну загальнолюдську спільноту. Найважливішу роль у цьому повинна відіграти й уже зараз відіграє журналістика. Колективний Розум призведе до якісної зміни соціальної структури суспільства, системи звичаїв, а найбільш істотне — перетворить "четверту владу" на складову Колективного Розуму, на найважливіший механізм самоорганізації суспільства, що спрямовує його розвиток на формування нового гомеостазу. З огляду на грандіозні наслідки цього процесу для всієї земної цивілізації "особливе значення мусить набути контроль за його розвитком з боку громадянського суспільства"40. 39 Моисеев Н.Н. Судьба цивнлнзации. Путь Разума. М.: Лзьїки русской куль- 40 Там само. — С. 90. Уже зараз цілком очевидно вияскравлюється зростаюча роль журналістики в житті суспільства. Вона все більш чітко окреслює свою роль вертикального соціального інституту, що, здійснюючи інформаційну місію, забезпечуєте, що академік М.М. Моїсеєв називає гомеостазом, тобто підтримує суспільство в стані рівновага, забезпечує його с ам о ор гаї ііз ацію. Крім загальнодержавного інформаційного органу та незалежних приватних інформаційних кампаній, у міністерствах, відомствах, регіональних органах влади, ціомадських організаціях створюються прес-центри. У них працюють професійні журналісти, бо діяльність прес-центрів пов'язана із збиранням і поширенням інформації. Завдання прес-центрів зводяться, головним чином, до такого: 1) інформувати органи масової інформації про події в своїй уста 2) збирати зовнішню інформацію про свою установу, інформува 3) готувати для керівництва офіційні виступи з приводу поруше В особливо великих установах прес-центри входять до складу відділів паблік рилейшнз (зв'язків з громадськістю). Під час роботи сесій, нарад, конференцій, з'їздів чи інших тимчасових масових акцій в їхній мережі створюються прес-бюро - - редакційний апарат чи група для обслуговування преси. Прес-бюро називається також тимчасовий чи постійний відділ інформаційного агентства чи редакції великої газета на значному будівництві, великому підприємстві, який подає інформацію, ілюстративні матеріали, статті для свого чи інших видань. Як бачимо, структура сучасних ЗМІ складна й розгалужена, дає великі можливості для пошуку адекватної до своїх здібностей та нахилів сфери діяльності кожному журналістові, забезпечує його саморе-алізацію. СЛОВНИК МОЛОДОГО ЖУРНАЛІСТА ПАМФЛЕТ (англ. pamflet від гр. pan —■ усе, phlego — палю) — один з найголовніших жанрів соціальної критики, злободенний гостросатиричний твір, викривальний пафос якого спрямований на нещадне осміяння суспільно шкідливих явищ, організацій і відомих осіб. У памфлетах широко використовується художньо-образне й науково-понятійне мислення, ідейно знищується об'єкт критики, комбінуються різноманітні вияви комічного: сарказм, іронія, використовуються гіперболи, контрасти, принижу вальна лексика. Термін походить від назви популярної, але анонімної, комедії XII століття "Памфіліус". Жанр памфлету особливого поширення набув в епоху Просвітництва у творчості Вольтера, Д Свіфта, Д. Дідро. Відтоді памфлет використовується як надійна зброя публіцистики. Видатними памфлетистами були В. Гюго, Г. Генне, М. Горький, Л. Толстой. В українській журналістиці памфлети створювали І. Франко, Леся Українка ("Голос однієї російської ув'язненої"), С. Єфремов (цикл памфлетів "Під обухом: Більшовики у Києві", 1918), М. Хвильовий ("Камо гряде-ши?", "Думки проти тенії", "Апологети писаризму", "Україна чи Малоросія?"), Я. Галан та ін.
Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 442; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |