Звивисті бактерії

До звивистих форм належать вібріони, спірили та спірохети.

Вібріони (від лат. vibrio – той, що вигинається) – злегка вигнуті клітини у вигляді коми; рухливість – за рахунок джгутика; діаметр дорівнює становить 0,5 – 0,8 мкм; довжина – 1 – 3 мкм. В основному – сапрофіти, але зустрічаються і патогенні форми (холерний вібріон). Найбільш відомі збудники захворювань людини – Vibrio cholerae, збудник холе­ри, V. parahaemolyticus – збудник харчових отруєнь, які викликані вживанням зараженої риби або молюсків, та V. vulnificans, який викликає септицемію з високим відсотком ле­тальності.

Спіріли (від лат. spira – вигин) відрізняються спіральною будовою клітини з одним або кількома обертами спіралі і жорсткою (ригідною) клітинною стінкою; здатні до руху за допомогою біполярно розташованих джгутиків. Розрізняються за довжиною (5 – 30 мкм) та товщиною клітини, кількістю і характером вигинів. В основному це сапрофіти, які мешкають у стоячих, забрудне­них водоймищах, а також гниючих рештках рослинного та тваринного походження.

Spirillum pleomorphum – виділені з арктичного ґрунту. Оптимальна температура для росту 9⁰ С, максимальна 20⁰ С, мінімальна – нижче 0⁰ С.

S. volutans – зустрічається у стоячій прісній воді.

S. minus – єдиний патогенний для людини вид. Хвороба “содока” пов’язана з уку­сом щурів. Відмічають підвищення температури тіла до 39-41⁰ С – лихоманку. Згодом з’яв­ляється висип, артрити, запалення слизових рота та очей.

Спірохети (від лат. spira, chaetae – вигнута волосинка) мають тонкі, гнучкі, спіралеподібні клітини завдовжки 5 – 500 діаметром 0,1 – 0,6 мкм. Більшість – рухливі, можуть вигинатися, пересуватися у рідкому середовищі обертовими та легкими хвилеподібними рухами. Більшість – патогенні (збудники сифілісу, тифу, лихоманок). Серед спірохет є вільноживучі форми, які зустріча­ються у прісних та солоних озерах, донних відкладеннях (Spirochaeta plicatilis, S. isova­lerica). Деякі спірохети є патогенними для людини.

Treponema pallidum – збудник сифілісу.

Leptospira interrogans – збудник інфекційної жовтухи. Зараження людини лепто­спірозом відбувається через інфіковану хворими тваринами воду. Захворювання почина­ється миттєво після інкубаційного періоду 5-6 діб і характеризується підвищенням темпе­ратури, загальною слабкістю, сильними головними та м’язовими болями. Наприкінці тиж­ня лептоспіри концентру­ються у печінці, селезінці, лімфатичних вузлах. Захворювання зазвичай закінчується одужанням.

Borrelia duttoni, B. persica – збудник зворотного тифу.

Нитчасті бактерії являють собою нитки з циліндричних та дископодібних клітин, оточених загальним чохлом. Довжина ниток може досягати 500 мкм. Вони можуть бути прямими, скрученими у спіралі, плоскими, схожими на стрічки. Можуть мати розгалужену форму. Це – багатоклітинні колоніальні організми, які не мають функціонального розподілу між клітинами. Нитчасті бактерії – водні мікроорганізми. Розмножуються фрагментацією або гонідіями.

В окрему морфологічну групу можуть бути виділені мікобактерії. Прямі, або зіг­нуті палички, іноді можуть галузитись, можливе утворення ниток, або міцелієподібних утворень. Але ці структури легко розпадаються на па­лички або коки. Представники: Mycobacterium tuberculosis. M. leprae.

Крім перерахованих форм бактерій зустрічаються й унікальні у вигляді кілець, шестикутних зірок, нирок, серпоподібні та інші (рис. 14).

Деяким родам бактерій властиве також поняття плеоморфізм (морфологічна мінли­вість). У процесі росту форма клітин може суттєво змінюватись від коків до паличок (і навпаки), неправильних форм, розгалужених ниток. Плеоморофізм властивий таким ви­дам бактерій як: Corynebacterium diphtheriae, Arthrobacter globiformis.

До плеоморфних бактерій також належать мікоплазми (або моллікути). Цю групу складають дуже мілкі прокаріотичні клітини, які зовсім не мають клітинної стінки. Клі­тини мають лише цитоплазматичну мембрану і не здатні до синтезу попередників пепти­доглікану. Представники: Acholeplasma laidlawii, Mycoplasma mycoides.

Дата добавления: 2014-11-20