Ультраструктура рослинної клітини

Гаплоїдний

Диплоїдний

Гаплоїдні і диплоїдні клітини.

В ядрах соматичних клітин (тобто клітин тіла) міститься повний подвійний набір хромосом. В ньому кожна хромосома має свого гомологічного «партнера». Такий набір хромосом називають диплоїдним і позначають «2n»

В ядрах гамет (статевих клітин) на відміну від соматичних, є лише по одній хромосомі з кожної гомологічної пари. Всі вони різні. негомологічні. Такий одинарний набір хромосом називають гаплоїдним і позначають як «n».

При заплідненні відбувається злиття гамет, кожна з яких вносить в зиготу гаплоїдний набір хромосом, і відновлюється диплоїдний набір: n + n = 2n.

В деяких організмів може внаслідок мутацій змінюватись диплоїдний набір хромосом — поліплоїдія або анеуплоїдія.

Тонка структура клітини, яка виявляється за допомогою електронної мікроскопії, має наву ультраструктура.

1 – серединна пластинка; 2 – клітинні стінки сусідніх клітин; 3 – вільні рибосоми; 4 – гранульований ендоплазматичний ретікулум; 5 – рибосоми, зв¢язані з ендоплазматичним ретікулумом; 6 – хлоропласти; 7 – оболонка хлоропласта (дві мембрани); 8 – грана; 9 – мітохондрія; 10 – апарат Гольджі; 11 – клітинний сік; 12 – тонопласт; 13 – пухирець Гольджі; 14 – апарат Гольджі; 15 – мікротрубочки (часто по периферії клітини); 16 – цитоплазма; 17 – плазматична мембрана; 18 – гладенький ендоплазматичний ретікулум; 19 – еухроматин; 20 – гетерохроматин; 21 – хроматин; 22 – ядерце; 23 - ядерна пора; 24 - ядерна оболонка; 25 – ядро; 26 – клітинна стінка; 27 – плазмодесма.

Клітинна стінка – жорстка складається з целюлозних мікрофібріл, занурених у матрикс (рис.), до складу якого входять інші полісахариди. Забезпечує механічну опору і захист. Завдяки їй виникає тургорний тиск, який сприяє посиленню опорної функції. Попереджує осмотичний розрив клітини. Клітинною стінкою відбувається пересування води і мінеральних солей. Різні модифікації, наприклад просочування лігніном, забезпечують виконання спеціалізованих функцій.

Рис. Будова клітинної стінки рослинної клітини

Серединна пластинка - тонкий шар пектинових речовин (пектатів кальцію і магнію). Скріплює сусідні клітини між собою.

Плазмодесма – тонка цитоплазматична нитка, що зв¢язує цито­плазму сусідніх клітин через тонку пору в клітинній стінці (рис. 41). Пора вистелена плазматичною мембраною. Крізь пору проходить десмотубула, часто з¢єднана на обох кінцях з ЕР. Поєднує протопласти сусідніх клітин у єдину нерозривну систему – симпласт, якою здійснюється транспорт речовин між цими клітинами.

Рис. Будова плазмодесми

Хлоропласт – велика хлорофіловмісна пластида, у якій проходить фотосинтез. Хлоропласт оточений оболонкою з подвійної мембрани і заповнений драглистою стромою (рис. 42). У стромі знаходиться система мембран, зібраних у стопи чи грани. У ній же може відкладатися крохмаль. Крім того, строма містить рибосоми, кільцеву молекулу ДНК і капельки олії. У цій органелі відбувається фотосинтез, тобто синтез цукрів із СО₂ і води за рахунок світлової енергії, що уловлюється хлорофілом. Світлова енергія перетворюється на хімічну

Рис. Будова хлоропласту

Велика центральна вакуоль – мішок, утворений одинарною мембраною, що називається тонопластом. У вакуолі міститься клітинний сік – концентрований розчин різних речовин, таких як мінеральні солі, цукри, пігменти, органічні кислоти і ферменти. У зрілих клітин вакуолі бувають великі. У вакуолі зберігаються різні речовини, в тому числі й кінцеві продукти обміну. Від вмісту вакуолі значною мірою залежать осмотичні властивості клітини. Іноді вакуоль виконує функцію лізосом.

Дата добавления: 2014-11-20