Історія формування національної (державної) бібліографії України

Рекомендаційні бібліографічні посібники

Наукова діяльність Книжкової палати України

Поточні бібліографічні покажчики Книжкової палати України

Історія формування національної (державної) бібліографії України

План

Тема 5.2. Посібники національної бібліографії

Та використання інформаційно-бібліографічних ресурсів

Вплив інформаційних технологій на процеси формування

Новим явищем у бібліографічній продукції України 90-х років є машиночитані БП, які інакше називають базами даних (БД). Для орієнтування в таких бібліографічних джерелах почали ство­рювати покажчики баз даних.

Одним з перших покажчиків такого змісту є посібник «Бази даних НТІ України», створений УкрІНТЕІ. У 1993 р. відомості про БД України подано у виданому в Німеччині «Derelektronische Fachinformationsmarket in Osteuropa, 1993», а з 1994 р. цей каталог подано на хості ЕСНО Євро­пейського співтовариства. Актуалізацію відомос­тей про БД України проведено в 1995 р., на підставі чого видано каталог «Базы данных НТИУкраины» (К., 1995).

Наступний перегляд відомостей про БД, якими користуються в Україні, здійснено 1997 р. Було сформовано «Метабазу БД НТІ України»,а на її основі видано каталог «База даних НТЕІ України» (версія 20.08. 1998 р.) (К., 1998).

Дещо інше спрямування має анотований каталог «Бази даних служби довідково-бібліогра­фічного обслуговування [НБУВ]»(Упоряд. Т.Добко. — К., 1996). Цей посібник характеризує різноманітні БД, що знаходяться у фонді НБУВ, записані на СD-RОМ або в пам'яті комп'ютерів НБУВ, у т. ч. бібліографічні БД поряд з повнотекстовими і фактографічними.

Інформацію про бібліографічні БД містить і рекламний проспект Інституту проблем реєстрації інформації НАНУкраїни (ІПРІ). В БД Національ­ного банку комп'ютерної інформації ІПРІ містяться і видаються абонентам реферативні електронні видання: «Current contents» Інституту наукової і інформації США, “Реферативный журнал” ВІНІТІ, УРЖ «Джерело».

Ключові слова: державна бібліографія, національна бібліографія, Книжкова палата України, літописи

Центром національної бібліографії й статистики друку, а також Державним архівом друкованої продукції, що випускається в Україні є Книжкова палата. Фонд Книжкової палати на 1 січня 2005 року налічував 12.757.574 одиниці зберігання. Це найповніше зібрання україніки в світі. Що­року він збільшується ще приблизно на 120 тис. примірників видань. Збереження, вивчення цієї унікальної скарбниці української духовності та розповсюдження інформації про неї — є головними функціями Книжкової палати.

Історія Книжкової палата України веде свій відлік від 24 січня 1919 року, коли уряд Української Народної Рес­публіки доби Директорії оголосив Законом, затвердженим Головою Директорії В.Винниченком, про утворення Голов­ної Книжної Палати в м. Києві "...для регістрації всієї дру­карської продукції на Україні, наукового її систематизуван­ня та для обміну книжками з иншими книжними інституціями...". Пояснювальна записка до законопроекту підписана Міністром Народньої Освіти проф. І.Огієнком.

Історія обов'язкового примірника в Україні до 1917 року була фактично історією обов'язкового примірника Російсь­кої імперії. На чолі стояло — "Главное Управлсніе по дъламъ " печати", якому підлягали цензурні комітети, що одержували всі книжки та взагалі все, що було видрукувано в колишнійРосійський імперії. З 1907 року Головне управління у спра­вах друку почало друкувати "Книжную Летопись".

Після революцій 1917 року замість цензурних комі­тетів створили комісаріати у справах друку, які займалися пошуком нових форм збирання обов'язкового примірника. На початку 1918 року було ліквідовано комісаріати у спра­вах друку, а збиранням та реєстрацією видань друку, в тому числі й українського, займалася Книжкова палата у Петро­граді, яку заснував Тимчасовий уряд у травні 1917 року.

За Центральної Ради до Ради Народних Міністрів УНР Міністром освіти було подано законопроект про обов'язкове надсилання від друкарень усіх видань. Встановити точний термін першого законопроекту про обов'язковий примірник немає можливості, тому що на доповіді Міністра освіти від­сутня дата. Це десь кінець 1917 року — початок 1918 року. Проте через політичні події закон про обов'язковий примір­ник не вдалося впровадити в життя.

Коли сталася зміна влади 30 квітня 1918 року і настали часи Гетьманства, було оприлюднено новий закон про обо­в'язковий примірник, який мав набути чинності з 1 липня 1918 року. Цей закон не згадував ні про кількість примірників, ні про їх розподіл серед бібліотек та культурних уста­нов. На наш погляд, він мав виключно цензурне значення, оскільки й Управління у справах друку перебувало у складі Міністерства внутрішніх справ.

З приходом у грудні 1918 року до влади Директорії бу­ло оголошено про організацію Головної Книжної палати в Києві. Її створення пов'язано з Законом, ухваленим Радою Народних Міністрів і затвердженим Головою Директорії В.Винниченком 24 січня 1919 року, про утворення Голов­ної Книжної Палати в м. Києві.

Завданням Книжкової палати України, заснованої у1919 році, було не тільки збирати та зберігати усі види видань, опублікованих на теренах України, що надходили до установи за законом про обов'язковий примірник, а й інформувати про них суспільство. Універсальним засобом такого інформування було створення покажчиків, так званої "біжучої бібліографії". У пояснюючій записці до законопроекту про утворення Головної Книжної Палати в м. Києві до Ради Міністрів Української Народної Республіки, підготовленої Міністром Народної Освіти І.Огієнком, Головноуправляючим справами Мистецтв та Національної культури П.Дорошен­ком, Директором Департаменту Л.Модзалевським, відзначалась важливість підготовки бібліографічних покажчиків і проводилась калькуляція видатків для здійснення цієї ро­боти. Отримання безоплатного обов'язкового примірника, що надсилався в Книжкову палату друкарнями, літографіями, металографіями та іншими подібними закладами України, дало можливість започаткувати регулярне видання бібліографічних покажчиків. Попередником державних бібліогра­фічних покажчиків став "Бюлетень Української Книжкової палати" — складова частина критико-бібліографічного жур­налу "Книга", що видавався "Книгоспілкою". В 1923 році вийшло чотири випуски "Бюлетеня". Система бібліографування творів друку створювалася упродовж багатьох десятиліть.

Дата добавления: 2014-11-20