Тема 11. Держава як суб’єкт економічних відносин

Програмна анотація

1. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки.

2. Напрямок і функції державного регулювання.

3. Система державних фінансів і їх функції.

Основні терміни та поняття: екстерналії, зовнішні ефекти, суспільні товари, економічна політика, фінанси, фінансова система, податки, крива Лафера.

Ринковий механізм вільної конкуренції має багато переваг, його можливості великі, але все ж таки не безмежні. Існують області, де механізм вільної конкуренції не спрацьовує і потрібно втручання держави.

Серед аргументів на користь ринкової системи виділяють:

1. Ефективність розподілу ресурсів.

2. Свобода підприємництва і вибору.

Відповідно до першого аргументу, конкурентна ринкова система направляє ресурси у виробництво тих товарів і послуг, у яких суспільство більш всього має необхідність. «Невидима рука» керує особистою вигодою, забезпечуючи виробництво найбільшої кількості необхідних товарів з наявних ресурсів, тобто максимальну економічну ефективність.

Відповідно до другого аргументу, лише ринкова система здатна координувати економічну діяльність без примуса. Ринкова система надає свободу підприємництва і вибору, власне на цій основі вона і процвітає.

Недоліки, що властиві ринковому механізму – «провали ринку» і є тими об’єктивними обставинами, що обумовлюють необхідність державного регулювання економіки.

Виділяються наступні аргументи проти ринкової системи:

1. Ослаблення конкуренції за допомогою двох основних джерел:

- злиття фірм, таємних змов компаній;

- технічного прогресу, що часто вимагає існування невеликого числа великих фірм, а не великої кількості дрібних.

2. Нерівний розподіл доходів. Ринкова система дозволяє найбільш здатним чи спритним підприємцям накопичувати величезну кількість матеріальних ресурсів. Право спадкування з часом підсилює процес нагромадження, що породжує в ринковій економіці надзвичайно нерівний розподіл грошових доходів.

3. Існування зовнішніх витрат і вигод переливу (екстерналій), що приходяться на інших економічних агентів, що не є безпосередньо покупцями і продавцями.

Екстерналії (зовнішні ефекти) - витрати чи вигоди, які виникають у виробництві чи споживанні визначеного товару, що приходяться на долю якої-небудь третьої сторони, не пов’язаної з виробництвом чи споживанням даного товару.

Прикладом виникнення витрат переливу є забруднення навколишнього середовища виробником якого-небудь товару. При цьому збитки суспільства перевищують приватні втрати виробника даного товару.

Вигоди переливу виникають при одержанні таких благ, як освіта, масова імунізація, розвиток НТП у результаті проведення наукових досліджень, тощо. При цьому вигоди суспільства перевищують вигоди економічного агента, що надає благо.

3. Необхідність надання суспільних товарів.

У економічній теорії виділяють чисто приватні і чисто суспільні блага.

Чисто приватне благо може бути використано тільки тим суб’єктом, що платив за нього, і кожна одиниця такого блага може бути продана за окрему платню.

Чисто суспільне благо споживається колективно усіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні. Воно характеризується двома основними властивостями: невибірковістю і невиключенністю у споживанні.

Суспільні товари – товари колективного користування, попит на який неможливо виразити в грошовій формі і задовольнити за допомогою ринку.

5. Неповнота і недосконалість (асиметрія) інформації, що не дає можливості суб’єктам ринку ухвалювати найкращі рішення. Забезпеченість достовірною інформацією – складна проблема яка важко піддається вирішенню навіть за участю держави.

6. Нестійкість економічної системи.

Циклічність розвитку ринкової економіки обумовлює існування криз, що веде до зростання безробіття, банкрутств підприємств і банків, зниження життєвого рівня населення тощо

Через існування цих недоліків ринковий механізм потребує корекції, що здатна здійснити тільки держава. У результаті сучасна ринкова система базується на синтезі зусиль ринкового механізму і регулюючих функцій держави. Держава виправляє «провали» ринку, домагаючись ефективності, справедливості, стабільності у функціонуванні всієї економіки. Обидві сторони керування економікою – ринок і держава – важливі.

Таким чином, державне регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів з ціллю стабілізації і прилаштування існуючої економічної системи к умовам, що постійно змінюються.

Відношення до державного втручання в ринкову економіку було неоднаковим на різних етапах її становлення і розвитку.

У період становлення ринкових відносин у XVІІ-XVІІІ ст. панувала економічна доктрина меркантилізму, що ґрунтується на визнанні безумовної необхідності державного регулювання для розвитку в країні торгівлі і промисловості. З розширенням ринкових відносин клас підприємців, що набрав силу, почав розглядати державне втручання і пов’язані з цим обмеження як перешкоду своєї діяльності.

Стосовно ринкової економіки ідеї економічного лібералізму вперше обґрунтував А. Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів». Згідно А. Сміту, ринкова система здатна до саморегулювання, в основі якого лежить «невидима рука» – особистий інтерес, пов’язаний із прагнення до прибутку. Він виступає як головна спонукальна сила економічного розвитку. Однієї з центральних ідей Сміта є те, що економіка буде функціонувати ефективніше, якщо виключити регулювання її державою. Кращий варіант для держави – дотримуватись політики Laіsser faіre (невтручання держави). Оскільки головним координатором по Сміту виступає ринок, йому повинно бути надана повна свобода.

З переходом капіталізму у монополістичну стадію разом з появою класичної монополії з’явились гігантські корпорації, ринок опинився підвладний олігополії і стало зрозуміло, що він є не зовсім саморегульованою системою. З появою корпорацій суттєво розширились регулююча і контролююча роль держави, оскільки вплив на діяльність корпорацій став необхідною функцією держави для підтримки хоча б мінімальних конкурентних умов діяльності всіх економічних суб’єктів. Поява корпорацій, що стало результатом розвитку свободного ринку, поставила під загрозу його основоположні принципи, тому що корпорації на практиці робили усе, щоб встановити контроль над ринком.

Стало очевидно, що ринок вирішуючи одні проблеми, породжує інші, ще більш складніші і суспільно небезпечні. В новій інституціональній економічній теорії це явище отримало назву «провалів ринку».

Переворот у класичних поглядах на роль держави був пов’язаний з ім’ям видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса. Його робота «Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей» була опублікована у 1936 р. і стала теоретичною основою розробки інструментів впливу на соціально-економічні процеси в країнах розвинутого капіталізму. В ній доводилось неможливість самосцілення економічного спаду, необхідність державного втручання в економіку. Було теоретично усвідомлене і практично підтверджено, що надії тільки на ринкове саморегулювання можуть поставити під сумнів саме існування капіталістичної системи. Особливо чітко це виявилося в період кризи 1923-1933 р. у США в часи великої депресії.

Вплив кейнсіанських ідей на економічну думку й економічну практику важко переоцінити. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли появі нового розділу економічної теорії – макроекономіки.

У практичному плані економічну політику, що відбиває ідеї Кейнса проводило більшість розвинутих країн світу після другої світової війни. Вважається, що вона багато в чому сприяла пом’якшенню циклічних коливань. Починаючи з другої половини 70-х років почали обговорювати негативний вплив цієї політики на виробництво. Нові практичні рекомендації були висунуті прихильниками монетаризму і теорії пропозиції. В них домінувала ідея, що на макроекономічному рівні потрібно не стільки безпосереднє втручання держави в економіку, скільки його турбота о створенні фінансових умов для нормального функціонування ринку.

Використовуючи свої функції, держава може досить істотно впливати на економічне життя суспільства, корегуючи недоліки ринку.

До основних функції держави відносять.

1. Формування правової основи економічної діяльності. За допомогою законів і інших нормативних актів держава встановлює «правила гри», тобто, «як можна і як не можна» поводитись суб’єктам господарювання. Держава визначає і захищає права власності, статус підприємств, права виробників і споживачів, умови і форми посередницької діяльності, правила реалізації товарів, умови розміщення іноземних інвестицій, тощо. Держава повинна організовувати контроль за дотриманням «правил гри» учасниками економічного життя, виконувати функції верховного судді і карати порушників. Порушення господарського законодавства можуть бути пов’язані з недотриманням умов поставки товарів, обмеження конкуренції, нечесною рекламою, поширенням неправдивої інформації про якість, властивості товару, тощо.

Діяльність держави в сфері господарського законодавства створює одну з важливих передумов для нормальної роботи окремих економічних суб’єктів і національної економіки в цілому. Це умова спокійного й впевненого ведення домашніми господарствами, підприємствами своїх справ.

2. Захист і розвиток конкуренції. Наявність конкуренції складає одне з основних умов ефективного функціонування ринку. Потенціал вільного підприємництва щонайкраще реалізується в інтересах споживачів тільки при наявності конкурентної боротьби. Фактор конкуренції виробників створює можливість вільного вибору для споживачів, чим забезпечується їхній вплив на продавців товарів. Сам ринок не володіє імунітетом проти монополізму, він має потребу в зовнішній допомозі, яку робить держава проводячи заходи щодо захисту і розвитку конкуренції - антимонопольну політику.

3. Організація виробництва товарів і послуг суспільного користування. У системі змішаної економіки приватні виробники не можуть чи не хочуть займатися створенням суспільних товарів (будівництво й обслуговування трубопроводів, національну оборону і внутрішню безпеку громадян, послуги освіти, медицини, культури, великі наукові дослідження, тощо). Вони або не беруться за їх виробництво взагалі, або не забезпечують достатньої їх пропозиції. Держава цілеспрямовано «відбирає» у ринка виробництво ряду товарів і послуг, тому що займатися ними в рамках державного сектора вигідніше для суспільства.

4. Перерозподіл доходів. Перерозподіл полягає у тому, що держава за допомогою податкової системи «відбирає» частину доходів у населення і підприємств і передає їх визначеним категоріям людей. Ця передача може здійснюватися різними шляхами. Один з них – трансферні платежі, що прямо формують грошові доходи пенсіонерів, інвалідів, безробітних, тощо. Іншій – здешевлення деяких товарів і послуг за рахунок державних дотацій їх виробникам.

5. Облік побічних (зовнішніх) ефектів – екстерналій. Держава регулює негативні зовнішні ефекти для третьої сторони, яка не є учасником угоди.

6. Здійснення макроекономічної стабільності. Державна економічна політика покликана згладжувати економічні коливання і сприяти:

- економічному росту;

- стабільності цін;

- досягненню повної зайнятості.

Дата добавления: 2014-11-20