КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Фонетика
ВСТУП СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Призначення і принцип дії захисного заземлення. 2. Область застосування захисного заземлення. 3. Устаткування, підлягаюче захисному заземленню. 4. Устаткування, не підлягаюче заземленню. 5. Типи заземлюючих пристроїв. 6. Штучні заземлители. Переваги і недоліки. 7. Природні заземлители. Переваги і недоліки. 8. Конструкції штучних заземлюючих пристроїв. 9. Види заземлюючих провідників і їх прокладка. 10. Види і періодичність перевірок стану заземлюючих пристроїв. 11. Випробування заземлюючих пристроїв.
1. Дьяков В.И. Типовые расчеты по электрооборудованию.- М.: Высш. Шк., 1991 – 160 с. 2. Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. – М. Энергоатомиздат, 1984. -448 с. 3. Охрана труда в электроустановках: Учебник для вузов / Под ред. Б.А. Князевского.- М.: Энергоатомиздат, 1983. – 336с. 4. Электробезопасность на промышленных предприятиях: Справочник/ Р.В. Сабарно, А.Г. Степанов, А.В. Слонченко, Г.Д. Харламов. – К.: Техніка, 1985. -288 с. Латинська мова (lingua Latina) - мова індоєвропейської сім'ї. Вона дістала свою назву від племені латинів (Latini), які на початку І тис. до н.е. заселили невелику область Центральної Італії Лаціум. Серед міст Лація особливого значення набуло місто Рим (Roma), засноване, за переказом, у 753 р. до н.е. В результаті постійних війн Рим перетворився з міста-держави на столицю могутньої рабовласницької імперії, до складу якої входили країни басейну Середземного моря. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Єфрат. З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення, латинської і грецької мов і. культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деяких з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium - череп, arteria - артерія, therapia - лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад; diabetes - діабет, dуsрnоё - задишка тощо. Понад півтори тисячі років латинська мова була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. Широкого розповсюдження набула латинська мова в Україні. Особливі вимоги щодо її вивчення ставилися перед студентами Києво-Могилянської академії. Вихованцями академії були відомі українські вчені-лікарі: засновник акушерства, ботаніки і фітотерапії Н. Амбодик-Максимович, офтальмолог і терапевт Й. Калинський-Гелита, професор анатомії, фізіології і хірургії К. Щепкін. Великий вклад в медичну науку внесли випускники академії Н. Згурський, П. Погорецький, І. Полетика, Д. Понерка, М. Тереховський, О. Шумлянський та інші. Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук - хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка тощо - дотепер використовує її як матеріал для утворення нових термінів. Але найбільше користуються латинською мовою медицина і фармакологія. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо це все слова латинського і грецького походження. Латинська і грецька медична термінологія єдина в цілому світі, що допомагає вченим різних країн краще зрозуміти один одного.
УРОК 1 (LECTIO PRIMA) §1. ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ У латинському алфавіті 24 букви.
У латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, народів, прикметники і прислівники, утворені від назв народів, наприклад: Celsus - Цельс. Roma - Рим. Rоmаnі - римляни; Septembе r - вересень; Lаtіnе - по-латині: Lаtіnus - латинський. У рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин.
§2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВУКІВ У латинській мові звуки поділяються на голосні і приголосні. Для позначення голосних звуків вживаються букви а, е, і, о, u, у. Приголосні звуки відтворюються на письмі за допомогою букв b, с, d, f, g, h, k, l, m, n, р, q, r, s, t, v, x, z.
Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 440; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |