Основні засади українського судочинства

Суди України, розглядаючи цивільні, кримінальні, адміні­стративні й інші справи, сприяють зміцненню законності та право­порядку в державі, захищають права й свободи людини та громадя­нина. Ця діяльність судів здійснюється на певних засадах (прин­ципах) - основних, загальних положеннях, визначених Конституцією України та відповідними законами України, що характеризують найбільш важливі аспекти організації і діяльності судів при здійс­ненні правосуддя. Основними з них є такі:

1) законність (правосуддя здійснюється в точній відповідності до законодавства України);

2) здійснення правосуддя тільки судом (правосудця в Україні здійснюється виключно спеціальними державними органами - судами. Делегування функцій судів іншим державним органам або посадовим особам не допускається);

3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання а інших обставин);

4) незалежність суддів (вони підкоряються тільки закону);

5) забезпечення доведення вини (особа вважається не­ винуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунту­ватися на доказах, отриманих незаконно, або на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь);

6) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їхньої переконливості (у судовому розгляді справи участь беруть дві сторони - обвину­вачення (прокурор, потерпілий, цивільний позивач) і захист (адвокат, підсудний, цивільний відповідач), які подають свої докази, міркування, що стосуються справи, для встановлення істини, маючи при цьому однакові права);

7) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (прокурор підтримує державне обвинувачення та сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи);

8) забезпечення обвинуваченому права на захист (кожен має право на правову допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення цього права діє адвокатура, що може використовуватися підозрюваним, обвинуваченим, під­судним і є важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягнень до кримінальної відповідальності неви­нуватих осіб. Порушення цього права може стати підставою для скасування судового рішення);

9) гласність (відкритість) судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (закритий розгляд справ допускається лише за вмотивованою ухвалою суду щодо певних категорій справ, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України. Вироки судів завжди оголошуються публічно);

10) обов'язковість рішень суду (Конституцією України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України, це означає, що ті з них, які набрали законної сили, є обов'язко­вими для всіх без винятку органів державної влади, місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їхніх об'єднань і підлягають виконанню на всій території України. Особи, винні в невиконанні судових рішень, при­тягаються до встановленої законом відповідальності).

Законом можуть бути визначені також інші засади судочин­ства в судах певної юрисдикції.

Дата добавления: 2014-11-20