Економічна природа, функції, ланки і призначення міжнародних фінансів

Виникнення міжнародних фінансів пов’язане з появою торгівлі між країнами в епоху рабовласницького ладу. Перші елементарні форми міжнародної торгівлі, об’єктом якої були переважно предмети розкоші та сировина, виникли на базі натурального обміну надлишками товарів та знаряддями виробництва між окремими особами, родинами і племенами. Розвиток міжнародних фінансів зумовлений глобалізацією економічних зв’язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сфері.

Структурно міжнародні фінанси є досить складними відносинами, що викликає жваві дискусії серед науковців. Міжнародні фінанси охоплюють пов’язані, але не тотожні, світовий, міжрегіональний (між декількома регіонами), регіональний (між країнами в межах певного регіону) та субрегіональний (між країнами субрегіону, як підрегіону з певною специфікою) рівні/підрівні економіки. Якщо виокремлювати та порівнювати міжнародний та наднаціональний рівні, варто зауважити, що на міжнародному рівні (за суттю це національний міжнародний рівень) немає спеціальних органів примусу (які обмежують суверенітет держави) і немає залежності відносин від неухильного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Для наднаціонального рівня характерне формування певних інститутів, рішення яких є обов’язковими для виконання країнами-учасницями певної міждержавної спільноти. Так, регулювання відносин між країнами-учасницями Європейського Союзу (ЄС) здійснюється на наднаціональному рівні, де створені такі органи. як Європарламент та Єврокомісія.

Важливо, що поглиблення інтеграції, інтернаціоналізації і глобалізації господарського життя обумовлює не тільки розмивання кордонів між рівнями світової економіки, а спричиняє посилення ролі існуючих міжнародних організацій і фінансових інститутів та створення нових.

Об’єктом міжнародних фінансів є безперервні грошові потоки і пов’язані з ними фінансові відносини, що зумовлені економічною діяльністю суб’єктів світовому ринку. Суб’єктами, що задіяні у сфері міжнародних фінансів, постають держави, юридичні особи, фізичні особи, міжнародні організації, міжнародні фінансові інститути. З позиції окремої держави суб’єктів міжнародних фінансів поділяють нарезидентів і нерезидентів. Центральним суб’єктом є держава, яка найчастіше уособлена урядом - органом виконавчої влади, який очолює офіційна посадова особа - голова держави (президент) або прем’єр-міністр. Щодо юридичних осіб, як суб’єктів міжнародних фінансів, все більш активну позицію займають такі суб’єкти зовнішньо-економічної діяльності, як транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні банки (ТНБ).

Деякі економісти, наприклад, В.М. Опарін, розрізняють національних суб’єктів (державу, підприємства, громадян) та наднаціональних суб’єктів міжнародних фінансів (міжнародні організації та міжнародні фінансові інститути) [2]. Наддержавні (наднаціональні) суб’єкти відрізняються тим, що за характером повноважень вони частково, але обмежують суверенітет держави.

На думку О.Д.Данилова та Д.М. Серебрянського, суб’єкти міжнародних фінансів поділяються на:

· cуб’єктів публічних світових фінансів (осіб, які визнані такими нормами міжнародного (публічного) права, а саме: суверенні держави; нації і народи, що борються за створення самостійної держави; міждержавні організації; державні утворення (напр., Ватикан); міста;

· cуб’єктів приватних світових фінансів, основними з яких є фізичні та юридичні особи (резиденти та нерезиденти), їх інститути та створені ними організації (транснаціональні корпорації, банки, портфельні та стратегічні інвестори, міжнародні позичальники та кредитори) [3].

У вузькому розумінні міжнародні фінанси охоплюють фінанси міжнародних організацій і міжнародні фінансово-кредитні інститути/установи. Разом вони утворюють наднаціональну надбудову.

У широкому розумінні міжнародні фінанси охоплюють міжнародні грошові потоки.

Матеріалізовані в грошових потоках міжнародні фінанси можуть бути згруповані за такими напрямами:

· між суб’єктами господарювання різних країн (щодо купівлі-продажу товарів, еквівалентність обміну досягається через встановлення курсу валют);

· між урядом і юридичними і фізичними особами інших країн;

· між урядом держави і урядами інших країн та міжнародними організаціями;

· між державами і міжнародними фінансовими інститутами;

· між суб’єктами господарювання певної країни і міжнародними фінансовими інститутами.

Тлумачення вітчизняними науковцями міжнародних фінансів, як економічної категорії, наведено в табл.23.1.

Таблиця 23.1.

Дата добавления: 2014-12-08