Алгоритм виявлення та діагностики туберкульозу

На лікарів загальної практики функціонально покладаються обов'язки щодо своєчасного виявлення тв встановлення діагнозу туберкульозу (терапевтів, пульмонологов, педіатрів, вузьких фахівців і т.д.) з наступною верифікацією його у протитуберкульозному диспансері.

Хворі, виявлені в загальній лікувальній мережі направляються для остаточної діагностики й обліку у протитуберкульозний диспансер.

Інтерпретація результатів дослідження

в лікувально-профілактичному закладі загальної медичної мережі

В залежності від результатів мікробіологічної та променевої діагностики, отриманих в лікувально-профілактичному закладі загальної медичної мережі, існують 4 варіанти тактичних дій відносно особи, що обстежувалась. Данний алгоритм описує всі етапи виявлення і діагностики туберкульозу.

Варіант 1. Якщо КСБ знайдені у 2-3 мазках харкотиння – хворий направляється в протитуберкульозний диспансер.

Варіант 2. Якщо КСБ знайдені у одному з 3-х мазків харкотиння, то хворому проводиться рентеноголоічне обстеження – далі направляється в протитуберкульозний диспансер для підтвердження або зняття діагнозу туберкульозу.

Варіант 3. Якщо КСБ не виявлені ні в одному з 3-х досліджуваних мазків мокротиння, проте є клінічні прояви захворювання, а рентгенологічно визначаються вогнищеві чи інфільтративні зміни, то проводиться тест-терапія антибіотиками широкого спектру дії тривалістю 2 тижня.

Не можна застосовувати препарати, що мають протитуберкульозну активність (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, капреоміцин, рифампіцин, мікобутін, препарати групи фторхінолонів).

При наявності позитивного ефекту від проведеної терапії діагноз туберкульозу не встановлюється. Якщо проведена антибактеріальна терапія не дає ефекту після 2-х тижнів лікування – пацієнта направляють до протитуберкульозного закладу.

Варіант 4. Якщо КСБ не виявлені в жодному з 3 досліджуваних мазків мокротиння, але рентгенологічно в легенях виявлено дисемінацію, округлу або порожнисту тінь, збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (ВГЛУ), плеврит, то пацієнта необхідно направити до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження, що включає інструментальну діагностику з метою морфологічної, цитологічної і мікробіологічної верифікації діагнозу.

Далі представлено алгоритм дії лікарів загальної лікувально-профілактичної мережі в залежності від отриманих результатів дослідження мокроти. Данний алгоритм описує всі етапи виявлення і діагностики туберкульозу.

Згідно з наказом МОЗ України № 384 від 09.06.06 р. “Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз” виявлення хворих на туберкульоз проводиться в лікувальних установах загальної медичної мережі, а діагноз туберкульозу підтверджується у протитуберкульозній установі. Тому від своєчасної діагностики туберкульозу фтизіатрами та лікарями загально-лікувальної мережі багато в чому залежить здоров’я і благополуччя нашого суспільства.

ЛЕГЕНЬ (ТБ) в закладах загальної медичної мережі та протитуберкульозних установах

ТБ (+) Протитуберкульозна хіміотерапія ТБ (+)

Контрольні питання:

1. Умови збору харкотиння на МБТ.

2. Інтерпретація показників клінічного аналізу мокроти.

3. Бактеріовиділення – незначне, помірне, масоване.

4. Значення незначного бактеріовиділення при сумнівних рентгенологічних змінах в легеневій

тканині.

5. Тактичні дії загальної медичної мережі в залежності від результатів мікробіологічної та

променевої діагностики, отриманих при обстеженні хворого.

Література:

1. Стаханов В., Борисова М. Возбудитель туберкулёза: свойства, методы обнаружения // Врач.

– 2000.– № 4.– С. 20-24.

2. Біологічні особливості L-форм мікобактерій туберкульозу, що виделені у хворих на

туберкульоз легень / Чернушенко К.Ф. та інш. // Український пульмонологічний журнал. –

2000. - № 2. – С.48-50.

3. Мікробіологічні методи обстеження хворих на туберкульоз. Методичні рекомендації. – К.,2001.

4. Наказ МОЗ України № 384 від 09.06.06 р. “Про затвердження Протоколу надання медичної

допомоги хворим на туберкульоз”.

5. Лабораторна діагностика туберкульозу легень / Мельник В.М. та ін. // Журнал практичного

лікаря. – 2003. - № 2. – С.30-31.

Дата добавления: 2014-12-10