Бактеріоскопічне дослідження харкотиння – метод виявлення туберкульозу

Велике значення флюорографічного обстеження полягає ще і тому, що дає можливість виявити велику групу захворювань органів грудної клітки, і, насамперед, гострі та хронічні неспецифічні захворювання легень, рак, серцево-судинні захворювання, тощо.

Виділення зазначених груп і систематичне їх обстеження вважаються однією з неодмінних умов своєчасного виявлення туберкульозу, так як надає змогу своєчасного виявлення туберкульозного процесу.

Робота по флюорографічному обстеженню населення складається з трьох основних розділів.

До першого розділу відносяться планування флюорографічних оглядів, облік і залучення населення, а надалі і складання звіту з виконаної роботи із обов'язковим аналізом виявленої патології. При цьому враховується не тільки число виявлених хворих, але і своєчасність діагностики захворювання. Офіційні звітні форми не передбачають такого аналізу, але він має велике значення для підвищення якості обстеження. Ця робота покладається на дільничних, сімейних і цехових лікарів, рентгенологів, епідеміологів, лікарів санітарно-епідеміологічної служби (СЕС), працівників організаційно-методичних кабінетів ЦРЛ і протитуберкульозних диспансерів. Контроль здійснюють спільно протитуберкульозні диспансери і СЕС. Планування починається на терапевтичній, цеховій дільниці або здоровпункті шляхом відбору за картотекою осіб старше 15-річного віку, що підлягають профілактичним оглядам з урахуванням кратності оглядів контингентів на кожній лікарській діьниці.

Рекомендується планувати флюорографічне обстеження всієї дільниці або підприємства в стислий термін. Підсумковий план профоглядів по поліклініці підсумовується з планів усіх дільниць. Узгоджують плани відповідно з органами місцевого самоврядування та держадміністрації. Контроль і оцінку ефективності цих профілактичних заходів здійснюють перші керівники системи охорони здоров’я.

Найважливішим розділом плану є визначення кількості осіб, які підлягають обстеженню, не обстежених флюорографічно більше 2-х років, а також переліку заходів щодо обов’язкового залучення їх до обстеження.

До другого розділу відноситься флюорографічне обстеження. Воно покладене на рентгенологічні відділення лікувально-профілактичних закладів, до складу яких входять стаціонарні і пересувні флюорографи. Згідно із річним планом профілактичних оглядів лікувально-профілактичних закладів завідувач поліклінічним відділенням (або один із заступників головного лікаря ЛПЗ) разом із завідувачем рентгенологічним кабінетом складають щомісячні плани-графіки профілактичних флюорографічних оглядів. При цьому враховується пропускна здатність флюорографічного кабінету, тривалість його роботи протягом дня і можливость проведення флюорографічних оглядів закріпленого населення за допомогою пересувних флюороустановок.

Третім розділом роботи з проведення флюорографічного обстеження населення є клініко-рентгенологічне обстеження пацієнтів з виявленими на флюорограмах і підтвердженими при дообстеженні змінами в легенях. Виклик на дообстеження здійснюється рентгенлаборантом (або медреєстратором) флюорокабінету в термін не пізніше 48 годин після флюорографічного обстеження пацієнта. Виклик здійснюється через загальну лікувальну мережу: дільничну, цехову медсестру, дільничного або цехового лікаря. У випадку неявки пацієнта на рентгенконтроль протягом 10-14 днів, списки пацієнтів, що не з'явилися, передаються завідувачу поліклінічним відділенням.

При підтвердженні патології під час рентгенологічного дообстеження, хворий спрямовується на клінічне дообстеження у спеціалізований лікувально-профілактичний заклад або до фахівця даної поліклініки, відповідно до виявленої патології (фтизіатр, онколог, пульмонолог, терапевт, кардіолог, профпатолог).

Контрольні питання:

1. Форми та методи організації профілактичних обстежень на туберкульоз дорослих.

2. Основні положення Інструкції по проведенню рентгенологічного обстеження населення.

3. Розподіл населення по групам відповідно до способу проведення профілактичного

флюорографічного обстеження.

4. Обов’язкові контингенти, що підлягають флюорографічному о бстеженню, вимоги до

їх обстеження.

5. Група “підвищеного ризику”,що підлягають флюорографічному обстеженню, вимоги до їх

обстеження.

6. Організація роботи загальної лікувальної мережі по підготовці, проведенню та інтерпретації

результатів профілактичних флюорографічних обстежень.

Література:

1. Общие проблемы фтизиатрии, онкологии и пульмонологии в выявлении бронхолегочной

патологии. / Жук Н.А. и др. // Пульмонология. – 2000. - № 4. – С.6-10.

2. Власов П.В., Абрикосова С.М. Рентгендиагностика туберкулёза органов дыхания //

Пульмонология. – 2001. - № 4. – С.103-111.

3. Борисов С.Е. Диагностика туберкулёза: возможности и пределы // Проблемы туберкулёза. –

2001. - № 3. – С.5-10.

4. Соколов В.А. Лучевые методы исследования в диагностике туберкулёза лёгких // Проблемы

туберкулёза. – 2002. - № 9. – С.47-56.

Туберкульоз не є висококонтагіозним захворюванням – при тривалому контакті із бактеріовиділювачем інфікується до 50% людей, а з них занедужують 10-15%, інші набувають імунітет і залишаються здоровими. Туберкульозними мікобактеріями (МБТ) інфіковано біля третини населення земної кулі, в Україні інфікованість осіб віком 40 років і більше складає близько 80 %. Основним резервуаром туберкульозної інфекції є хвора людина і рідше – сільськогосподарські тварини, що виділяють МБТ у великій кількості. Вони являють собою велику епідеміологічну небезпеку. Хворий з деструктивною формою туберкульозу протягом доби виділяє з мокротинням від 15 млн до 7 млрд мікобактерій. Кожен бактеріовиділювач інфікує 10-20 осіб на рік.

Згідно вимогам ВООЗ основним методом виявлення туберкульозу в умовах епідемії є бактеріологічний. Мікроскопія харкотиння по Цилю-Нільсену – це відносно швидкий, простий і малокоштовний метод виявлення хворих на туберкульоз, що застосовується в лікувальних закладах загальної медичної мережі.

Мазки патологічного матеріалу обробляють карболовим фуксином, а потім знебарвлюють 5% розчином сірчаної кислоти або 3% розчином солянокислого спирту. Дофарбовують мазки 0,25% розчином метиленового синього. Профарбовані препарати переглядають у світловому мікроскопі з імерсійною системою. КУП профарбовуються в червоний, а навколишній фон- в синій. При мікроскопічному дослідженні по Цилю-Нільсену слід переглядувать не менш, ніж 100 полів зору, що зазвичай достатньо для обнаруження в препараті одиничних КУП. В тому випадку, коли результат дослідження виявляється негативним, для підтвердження необхідно додатково переглянути 200 полів зору.

КУП при мікроскопії мазка харкотиння по методу Циля-Нільсена

Всім хворим з підозрою на туберкульоз необхідно провести дослідження харкотиння методом мікроскопії 3-х різних зразків харкотиння на наявність кіслотостійких бактерій (КУБ). Якщо в лікувальному закладі не має можливості зібрати зразки харкотиння і транспортувати їх в лабораторія, пацієнта потрібно направити до лікувального закладу, що має ці можливості. Після проведення дослідження зразків харкотиння результати відправляються в лікувальний заклад, що направив для проведення аналізу. Методом бактеріоскопії в закладах загальної практики можливо виявити до 70% бактеріовиділювачів серед усіх вперше захворівших на туберкульоз, які є найбільш небезпечними в епідеміологічному відношенні. Дуже важливо при бактеріоскопічному дослідженні мокротиння дотримувати кратність.

Зі збільшенням кратності дослідження мокротиння пропорційно збільшується і його діагностична цінність – за даними протитуберкульозної служби у першому аналізі мікобактерії виявляються у 50-60 %, при другому – у 60-75 %, у третьому – у 75-85 %. По Україні показник виявлення МБТ методом бактеріоскопічного дослідження мокротиння у закладах загальної лікувальної мережі мікобактерій туберкульозу по регіонах варіює від 2,5 до 6,5 на 1000 обстежених.

Проведення якісного бактеріоскопічного дослідження харкотиння в лікувальних закладах загальної медичної мережі дає можливість вже через 7-10 днів після первинного виявлення в мокротинні мікобактерій туберкульозу ізолювати хворого і призначити антимікобактеріальну терапію у протитуберкульозному диспансері.

Потрібно підкреслити, що збір мокротиння є обов'язком клініцистів, і вони повинні забезпечити правильний збір, збереження і доставку зразків мокротиння до найближчої лабораторії. Обов'язок лаборантів – ретельно досліджувати отримані зразки і вчасно дати відповідь. У цьому зв'язку виникає необхідність у додатковому навчанні лікарів і іншого медичного персоналу порядкові збору мокротиння і її якнайшвидшої доставки в найближчу клініко-діагностичну лабораторію, що досліджує мокротиння за Цилем-Нільсеном.

Дата добавления: 2014-12-10