Ефективне лікування

VI. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Ефективність лікування хворих оцінюють за результатами когортного аналізу. Розрізняють такі дефініції ефективності лікування хворих I, II, III категорій.

1.1. Вилікування – завершений повний курс лікування (у тому числі, за показаннями, хірургічного), в результаті якого припинилося бактеріовиділення, загоїлися каверни, розсмокталася інфільтрація і туберкульозні вогнища (або останні ущільнилися).

1.2. Припинення бактеріовиділення – завершений повний курс лікування, припинилося бактеріовиділення (підтверджене не менше ніж 2-разовим дослідженням методом мікроскопії та культуральним), але деструкції (каверни) не загоїлися.

2. Завершене лікування – завершений повний основний курс антимікобактеріальної терапії (у тому числі, за показаннями, хірургічного лікування), але немає доказів вилікування або відсутні відомості про дослідження матеріалу на наявність МБТ, немає томографічного підтвердження загоєння каверн, спеціальних досліджень у осіб із позалегеневим туберкульозом, тобто хворий не відповідає критеріям "вилікування" і "неефективне лікування".

3. Неефективне (невдача) лікування– завершений повний курс антимікобактеріальної терапії, але бактеріовиділення не припинилося, каверни не загоїлися, а у хворого, який не виділяв МБТ і не мав деструкції, інфільтрація і туберкульозні вогнища не розсмокталися (чи останні не ущільнилися), тобто, не досягнуте вилікування після завершення основного курсу лікування.

Неефективним лікування визначається у випадках:

- у вперше виявлених хворих з позитивним результатом бактеріоскопічного дослідження після 5 і більше місяців лікування;

- у хворих, які перервали на 2 і більше місяців лікування до закінчення 5-ти місячного сторку хіміотерапії і мали позитивний результат останього бактеріоскопічного дослідження;

- у хворих, у яких результат бактеріоскопічного дослідження на початку лікування був негативним, однак на 2-му місяці лікування став позитивним.

4. Перерване лікування – перерва в прийомі протитуберкульозних препаратів складала 2 місяці і більше та незавершений основний курс антимікобактеріальної терапії. Якщо у хворого не наступило вилікування, то після перерви в лікуванні йому призначають повторний курс антимікобактеріальної терапії за схемою для хворих 2-ї категорії.

5. Продовжує лікування – незавершене лікування або вже завершений основний стандартизований курс лікування був неефективним і лікування продовжено.

6. Вибув/Переведений – у разі зміни хворим місця проживання або переводу в інший район, однак невідомі результати його лікування.

7. Летальний наслідок – смерть хворого з будь-якої причини протягом основного курсу антимікобактеріальної терапії чи після неефективного лікування. Якщо смерть хворого настає після констатації вилікування туберкульозу, то її не пов'язують з туберкульозом.

Примітка. "Ефективне лікування" і "Завершене лікування" об'єднують в "Успішне лікування".

Ефективність лікування хворих 4 категорії визначають за наведеними вище критеріями, але оцінку результатів дослідження патологічного матеріалу методом мазка та/або культуральним проводять на 15-му. міс і в кінці лікування, тобто на 18—20 міс.

VII. НАСЛІДКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ (В90)

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу легень: фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні, кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції) тощо.

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу позалегеневої локалізації: рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звапнення, наслідки хірургічного втручання (з зазначен-ням виду та дати операції).

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу поділяються на малі та великі.

До малих залишкових змін відносяться:

- одиночні, не більше 5, компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром до 1 см;

- одиночні, не більше 5, інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром до 1 см;

- обмежений фіброз у межах 1 сегменту;

- запаяні синуси, міжчасткові шварти, плевродіафрагмальні та плевромедіастенальні зростання, плевроапікальні й плеврокостальні нашарування шириною до 1 см (з кальцинацією плеври або без неї) одни- чи двосторонні;

- зміни після резекції сегменту чи частки легені при відсутності великих післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі.

До великих залишкових змін відносяться:

- поєднання двох і більше ознак, що характерні для малих залишкових змін;

- множинні, більше 5, компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром до 1 см;

- одиночні та множинні компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром 1 см і більше;

- множинні, більше 5, інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром до 1 см;

- одиночні та множинні інтенсивні, чітко окреслені фокуси розміром більше 1 см;

- поширений фіброз більше 1 сегменту;

- циротичні зміни будь-якої протяжності;

- масивні плевральні нашарування шириною більше 1 см (з кальцинацією плеври чи без неї);

- зміни після резекції сегменту чи частки легені при наявності післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі;

- зміни після пульмонектомії, торакопластики, плевроектомії, каверноектомії, екстраплеврального пневмолізу.

Дата добавления: 2014-12-10