Виробництва. План семінарсько-практичного заняття

1. Розміщення сільськогосподарського виробництва в Україні. Зональний поділ.

3. Особливості спеціалізації сільського господарства.

4. Форми спеціалізації сільськогосподарського виробництва, методика визна чення спеціалізації сільськогосподарського підпрємста.

5. Поняття та види галузей аграрного виробництва та галузева структура.

6. Поняття, значення та організаційні форми інтеграції.

7. Концентрація виробництва та кооперація, принципи та форми кооперації.

8. Диверсифікація аграрних підприємств, її форми та види.

Розміщення виробництва–	форма суспільного поділу праці, процес географічного чи просторового поділу виробництва окремих видів продукції на території країни та її регіонів.
Показники розміщення сільського господарства–	розмір виробництва конкретного виду продукції, питома вага окремих регіонів у загальному обсязі валової і товарної продукції.
Спеціалізація сільського господарства –	це форма суспільного розподілу праці, переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції окремих підприємств чи регіонів.
Зональна спеціалізація –	переважаюче виробництво окремих видів продукції в окремій природно-кліматичній зоні.
Обласна і районна спеціалізація –	переважаюче виробництво окремих видів продукції на території області чи району.
Господарська спеціалізація –	зосередження виробництва відповідних видів продукції в окремих підприємствах, об’єднаннях, фермерських господарствах чи господарствах населення, які ведуть товарне сільське господарство.
Внутрішньогосподарська спеціалізація –	переважаюче виробництво окремих видів продукції або його технологічних стадій у відділеннях підприємства, на фермах чи бригадах.
Галузева спеціалізація –	форма спеціалізації за технологічним принципом, коли продукція виробляється в окремій галузі підприємства за принципом закінченого циклу.
Галузь –	це частина виробництва, яка відрізняється засобами виробництва, технологією, кваліфікацією кадрів та кінцевою продукцією.
Внутрішньогалузева спеціалізація –	переважаюче виробництво певних видів продукції у межах однієї галузі.
Якісно багаторівнева спеціалізація –	поділ виробництва за окремими стадіями на якісно відмінні рівні, наприклад, виведення нових порід тварин на племінних станціях і заводах.
Постадійна спеціалізація	виокремлення окремих стадій технологічного циклу у самостійні виробництва, наприклад, у свинарстві можуть виділятися у самостійні виробництва вирощування поросят та відгодівля дорослих тварин.
Концентрація сільськогосподарського виробництва –	це об’єктивний процес зосередження виробництв більшого обсягу продукції у відносно меншій кількості підприємств великих спеціалізованих підприємств та об’єднань.
Абсолютний рівень концентрації –	показник концентрації, що визначається як середня величина окремого показника розміру підприємства (земельна площа, чисельність, авансований капітал, ВП, ТП) окремими типами підприємств (СТОВ, ТОВ, ПСП, агрофірм, фермерських господарств тощо).
Відносний рівень концентрації –	показник концентрації, який визначається як відношення окремого показника розміру великих підприємств до загальної кількості аграрних підприємств (у відсотках), наприклад, кількість ското-, та птахомісць.
Кооперація –	(від латинського cooperо – «співробітничаю»): 1)форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному і тому ж або різних, але пов’язаних між собою, виробничих процесах; 2) добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності; 3) процес добровільного об’єднання зусиль і ресурсів суб’єктів, зацікавлених у досягненні певних соціально-економічних результатів, які можливо отримати лише або швидше за допомогою групових дій.
Агропромислові підприємства –	сільськогосподарські підприємства, у складі яких є промислова переробка сільськогосподарської продукції. Має особливо важливе значення при вирощуванні плодів, ягід, овочів, молока.
Агропромислові комбінати –	об’єднання споріднених галузей сільського господарства і промисловості, які тісно взаємодіють між собою територіально, технологічно і організаційно. При цьому продукція сільського господарства є сировиною для промислової переробки. Наприклад, буряцукрове, овочеконсервне виробництва, а також у виноградництві та виробництві вин. На початку переходу до ринкових умов (90-і роки) ця форма припинила своє існування.
Агропромислові об’єднання –	складна форма сільськогосподарського та промислового кооперування, за якої досягається органічне поєднання виробництва сільськогосподарської сировини і її промислової переробки, а в окремих випадках і реалізація продукції. При цьому всі підприємства цього об’єднання зберігають свою виробничо-фінансову самостійність, управління здійснюється Радою об’єднання.
Агропромислова інтеграція –	форма суспільної організації виробництва, процес органічного злиття сільськогосподарського виробництва з промисловістю та організація на цій основі агропромислових підприємств.
Інтеграція –	походить з латинської мови і означає “поєднання окремих частин в єдине ціле”. Це посилення економічних і виробничих зв’язків між країнами, сферами, галузями, підприємствами, організаціями тощо.
Агропромислова інтеграція (вертикальна) –	організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов’язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини та досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній заінтересованості та відповідальності усіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання [1].
Агропромислова асоціація –	організаційна форма регіональної агропромислової інтеграції. Це добровільне об’єднання підприємств на базі головного – м’ясокомбінату чи молоко, - маслозаводу, за якими зберігається господарська самостійність та право юридичної особи, коли на базі об’єднання інтересів сільськогосподарських та переробних підприємств зростає виробництво та збільшуються прибутки.
Агропромислова інтеграція з орендними відносинами –	оренда агропромисловими підприємствами землі та виробництво на ній сільськогосподарської продукції, в т.ч. сировини для переробки на такому підприємстві. Наприклад, цукровий чи плодоовочеконсервний завод орендує землі сільськогосподарських виробників. Цей вид агропромислової інтеграції набув поширення після 2000 р.
Диверсифікація аграрних підприємств –	від латинської diversus, тобто різний, віддалений та fodere – робити. Це одна із суспільних форм організації виробництва, урізноманітнення видів діяльності підприємства у виробничій, фінансовій і маркетинговій сферах.
Виробнича диверсифікація –	урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, які забезпечують одержання різної продукції і / або розширення її асортименту [1].
Фінансова диверсифікація –	урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко - і довгострокових фінансових вкладень [1].
Маркетингова диверсифікація –	створення підприємством власної торговельної мережі, розширення каналів збуту продукції, використання більшої кількості маркетингових важелів просування товару на ринок, організація післяпродажного обслуговування товарів [1].