Регіональні МВФО

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) створено у 1958 році з метою надання кредитів терміном від 20 до 25 років для здійснення міждержавних проектів та модернізацію галузей структури виробництва.

Європейський фонд валютного співтовариства (ЄФВС) створений у 1973 році в рамках Європейської валютної системи (ЄВС). Він надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу країн - членів ЄВС за умови виконання ними програм стабілізації економіки. ЄФВС виконує у рамках ЄВС функції кредитно-розрахункового обслуговування країн-членів.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був створений у 1991 р. для фінансування малого і середнього бізнесу в країнах Центральної і Східної Європи у зв'язку з переходом країн цього регіону до орієнтованої на ринок економіки.

Засновниками банку є 40 країн — усі країни Європи, крім Албанії, а також США, Канада, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Південна Корея, Австралія, Нова Зеландія і дві міжнародні організації - Європейська економічна спілка та Європейський інвестиційний банк. Членом банку тепер є Україна.

ЄБРР розпочав діяльність з квітня 1991 року, його капітал у розмірі 70 млрд. франків розподіляється так:

- 50% належить Комісії європейських спілок;

- 12% - країнам ЄС;

- 11,3% - іншим європейським країнам;

- 24% - неєвропейським державам, у тому числі:

- США - 10% капіталу,

- Японії - 8,52%,

- країнам Східної і Центральної Європи - 13,7%,

- колишньому СРСР (а тепер РФ) - 6%.

Мета діяльності ЄБРР - відігравати роль стимулятора і прискорювача залучення капіталів у галузі інфраструктури країн Центральної та Східної Європи. Надаючи кредити, банк допомагає західним виробникам йти на необхідний ризик у завоюванні ринків на сході, а це сприятиме швидкому переходу східно-європейських країн до економічної стабільності і запровадженню конвертованості своїх валют.

Капітал банку становив 20 млрд. ЕКЮ (або 22 млрд. дол.). Євробанк існує для того, щоб «сприяти переходу до ринкової економіки, а також розвитку приватної підприємницької ініціативи в країнах Центральної, Східної Європи і СНД». Для досягнення цієї мети Банк фінансує певні проекти (причому тільки комерційно доцільні і прибуткові) у 26-ти країнах, що перебувають на різних рівнях цього переходу.

Головні інструменти фінансування: кредити (їх частка найвища — 78%), акціонерний капітал (21 %, і ця частка постійно зростає) і банківські гарантії (1 %). Мінімальна сума фінансування, що дається на проект — 5 млн. екю (5,5 млн. дол.) або 30-35 % від загального обсягу необхідних ресурсів, хоча тут можливий і гнучкий підхід, якщо невеликий проект важливий для країни.

Кредити й інвестиції в акціонерний капітал проходять у вигляді проектів достатньо складний, а іноді й довгий шлях — від ідеї до рішення Ради директорів і підписання відповідних юридичних угод. Період проходження проекту в різних відділах банку може коливатися від 4-х місяців до кількох років. Перевіряється все — сам клієнт (наприклад, приватна компанія, що запропонувала банку профінансувати виробництво того або іншого товару), рахунки, результати аудиторських висновків, склад акціонерів, їх походження, знання компанією свого бізнесу, чітке обгрунтування майбутніх потоків готівки за проектом, очікуваний прибуток, погашення кредиту банку, чим він буде забезпечений тощо.

Успіх в одержанні кредитів гарантований, якщо, по-перше, буде запропонований інвестиційний проект, тобто проект, що потребує великих витрат. Банк не фінансує безпосередньо торговельні операції й оборотний капітал. По-друге, ресурси Банку обмежені: усього 22 млрд. дол. на 26 країн і на кілька років. Тому, природно, відбувається жорсткий відбір. Спочатку з'ясовується, чи відповідає проект трьом основним принципам.

Значення проекту для переходу до ринкової економіки — це перший і головний принцип. Іншими словами, проект повинен сприяти створенню нових робочих місць, застосуванню прогресивних технологій (особливо енергозберігаючих або екологічно чистих), розвитку добросовісної конкуренції, реконструкції підприємств, застосуванню принципів сучасної корпоративної культури управління тощо.

Другий, не менш важливий, принцип — доповнення. Якщо в клієнта немає жодних можливостей одержати фінансування з приватних джерел (наприклад, у банків або інвесторів) або через високі ризики ці приватні джерела фінансування не зважуються самостійно вкладати кошти, то тоді Євробанк може взяти участь у фінансуванні.

Третій принцип — простий. Він стосується усіх без винятку проектів, навіть під державну гарантію — процедура визначення прибутковості проекту і повернення коштів повинна бути нескладною, причому

Банк міжнародних розрахунків - перший міждержавний банк - було організовано у 1930 році в Базелі як міжнародний банк центральних банків. Його організаторами були емісійні банки Англії, Франції, Італії, Німеччини, Бельгії, Японії та група американських банків на чолі з банкірським будинком Моргана.

Одним із завдань БМР було полегшити розрахунки за репараційними платежами Німеччини і військовими боргами, а також сприяти співробітництву центральних банків і розрахункам між ними. Свою головну функцію - координатора центральних банків провідних розвинутих країн - БМР зберігає й досі. Він об’єднує центральні банки 41 країни, головним чином - європейських. З 1979 року БМР проводить розрахунки між учасницями Європейської валютної системи, виконує функції депозитарію Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), здійснює операції за дорученням ОЕСРК (Організація економічного співробітництва розвинутих країн) і країн, які беруть в ній участь.

БМР виконує депозитно-позичкові, валютні, фінансові операції, купівлю-продаж і зберігання золота, виступає агентом центральних банків. Як західноєвропейський міжнародний банк, БМР здійснює міждержавне регулювання валютно-кредитних відносин.

Крім того, у 60-х роках виникли регіональні банки розвитку, а саме:

- у 1949-му - Міжамериканський банк розвитку (МаБР), в якому представлено 27 країн регіону, що розвиваються, і 16 представників розвинутих країн;

- у 1964-му - Африканський банк розвитку (АфБР) з участю країн регіону, що розвиваються, і розвинутих країн (відповідно, 50 і 25);

- у 1966-му - Азіатський банк розвитку (АзБР) (з відповідною участю 31 і 14).

Основна мета діяльності регіональних банків розвитку - це розвиток економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання зовнішньої залежності.

Дата добавления: 2014-12-10