Штраф - 3 страница

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 КК.

Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років передбачено ст. 83 КК.

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена особа вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК.

8. Звільнення від покарання за хворобою.

Звільнення від покарання за хворобою застосовуються у випадках, коли досягнення мети покарання стає нереальним через хворобу винної особи.

Стаття 84 КК регулює обставини, за яких особа, що відбуває покарання звільняється від покарання в зв’язку з хворобою. Кримінально-правова норма передбачає такі види хвороби:

- захворювання особи під час відбування покарання на психічну хворобу;

- захворювання на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання;

- непридатність військовослужбовців до військової служби за станом здоров’я.

Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 КК.

Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.

У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

9. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

Амністія – це правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності та покарання.

Амністія не є декриміналізацією, акти амністії не ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених обвинувальних вироків. Ч. 3 ст. 92 Конституції України та ч. 1 ст. 86 КК встановлює, що амністія оголошується законами України.

Верховна Рада України може приймати Закони про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило, амністія проголошується з приводу знаменних дат і виступає як прояв гуманізму в державі.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно (ч. 1 ст. 4 Закону «Про застосування амністії в Україні[9]»). Закон про амністію не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності відповідним законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує (ч. 3 ст. 6 КПК).

Стаття 3 закону встановлює перелік осіб, щодо яких забороняється застосування амністії:

1. особи, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

2. особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

3. особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

4. особи, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Конкретним законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, щодо яких амністія не застосовується.

Закон розрізняє три види амністії:

1) повна амністія – це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання.

2) часткова амністія – це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення покарання);

3) умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Слід зазначити, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Судимість не може бути знята за законом про амністію. Питання погашення чи зняття судимості вирішуються відповідно до положень, закріплених в статтях 88-91 КК, виходячи з виду і строку фактично відбутого винною особою строку.

На відміну від амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в указі Президента України осіб.

Помилування – акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м’яке покарання, або знімається судимість.

Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Правом на клопотання про помилування має особа, яка:

- засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

- засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україні без умови про незастосування помилування;

- засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

- відбула покарання в Україні.

21.2. План семінарського заняття.

1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

5.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

6. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

8. Звільнення від покарання за хворобою.

9. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

21.3. Термінологічний словник.

Сумлінна поведінка засудженого – це дотримання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок і розпоряджень адміністрації органів виконання покарань, відсутність стягнень.

Сумлінне ставлення до праці засудженого – це чесне та повне виконання своїх трудових обов’язків, суворе дотримання правил техніки безпеки, підвищення своєї майстерності.

Амністія – це правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповідальності та покарання.

Повна амністія – це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання.

Часткова амністія – це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення покарання);

Умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Помилування – акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м’яке покарання, або знімається судимість.

21.4. Навчальні завдання.

1. Підготуйте реферат за темою: «Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію».

2. В зошитах покажіть різницю між звільненням від відбування покарання з випробуванням і звільненням від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

3. Підготуйте реферат за темою: «Амністія і десять років незалежності України».

21.5. Завдання для перевірки знань.

1. Назвіть види звільнення від покарання:

Варіанти відповідей:

- звільнення в зв’язку з дійовим каяттям;

- звільнення в зв’язку з передачею особи на поруки;

- звільнення у зв’язку з втратою особою суспільної небезпеки;

- звільнення у зв’язку з психічною хворобою;

- звільнення у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням можливо, якщо суд призначає покарання у виді:

Варіанти відповідей:

- штрафу;

- виправних робіт;

- обмеження волі;

- громадських робіт;

- арешту;

- позбавлення волі на певний строк;

- службового обмеження для військовослужбовців;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей до семи років можливо, якщо суд призначає покарання у виді:

Варіанти відповідей:

- штрафу;

- виправних робіт;

- обмеження волі;

- громадських робіт;

- арешту;

- позбавлення волі на певний строк;

- службового обмеження для військовослужбовців;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

4. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку протягом двох років застосовується у разі засудження:

Варіанти відповідей:

- до покарання у виді обмеження волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання менш суворого, ніж позбавлення волі;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин;

- до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

5. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку протягом п’яти років застосовується у разі засудження:

Варіанти відповідей:

- до покарання у виді обмеження волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання менш суворого, ніж позбавлення волі;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин;

- до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

6. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку протягом десяти років застосовується у разі засудження:

Варіанти відповідей:

- до покарання у виді обмеження волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання менш суворого, ніж позбавлення волі;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин;

- до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

7. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку протягом п’ятнадцяти років застосовується у разі засудження:

Варіанти відповідей:

- до покарання у виді обмеження волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання менш суворого, ніж позбавлення волі;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин;

- до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин;

8. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку протягом трьох років застосовується у разі засудження:

Варіанти відповідей:

- до покарання у виді обмеження волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання менш суворого, ніж позбавлення волі;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості;

- до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин;

- до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

9. Вкажіть, до яких осіб не може застосовуватись умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна покарання більш м'яким.

Варіанти відповідей:

1. До осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України.

2. До осіб, засуджених до позбавлення волі.

3. До осіб, засуджених до виправних робіт.

4. До осіб, які раніше були більше двох раз засуджені до позбавлення волі, якщо судимість за попередній злочин не знято чи не погашено у встановленому законом порядку.

10. Які особи визнаються такими, що не мають судимості згідно з діючим кримінальним законодавством з моменту відбуття покарання?

Варіанти відповідей:

1. Особи, звільнені від покарання у зв'язку з тим, що минули строки давності виконання обвинувального висновку.

2. Особи, які за вироком суду звільнені від покарання у зв'язку з тим, що до часу розгляду справи у суді діяння перестало бути суспільне небезпечним.

3. Особи, які відбута покарання у дисциплінарному батальйоні.

4. Особи, засуджені до громадської догани

5. Особи, які засуджені до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу.

6. Особи, які завироком суду позбавлені права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю.

11. Назвіть строки давності виконання обвинувального вироку у виді обмеження волі.

Варіанти відповідей:

1. Один рік.

2. Два роки.

3. Три роки.

4. П’ять років.

5. Десять років.

6. П’ятнадцять років

12. Назвіть строки давності виконання обвинувального вироку у виді засудження до арешту.

Варіанти відповідей:

1. Один рік.

2. Два роки.

3. Три роки.

4. П’ять років.

5. Десять років.

6. П’ятнадцять років

13. Назвіть строки давності виконання обвинувального вироку у виді засудження до штрафу.

Варіанти відповідей:

1. Один рік.

2. Два роки.

3. Три роки.

4. П’ять років.

5. Десять років.

6. П’ятнадцять років

21.6. Нормативно-правові акти:

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Постанова ПВС № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».Із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року.

Постанова ПВС № 3 від 4 червня 1993 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановляння вироку».

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст. 142. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1397-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 41, ст. 596.

Конвенція ООН про незастосування давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 р. Ратифікована СРСР 25 березня 1969 р.

Статут міжнародного воєнного трибуналу від 8 серпня 1945 р.

Постанова ПВС № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким». Вісник Верховного Суду України, № 3, 2002 р.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р.Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 16, ст. 200.Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 535.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22 березня 2001 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 5, ст. 21.Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1390-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст. 559.

Закон України «Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз» від 5 липня 2001 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 49, ст. 258. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 535.

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Положення про лікарсько-трудову комісію. Затверджений наказом ДДТПВП та МОЗ № 3/6 від 18 січня 2000 р.

Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 48, ст. 263. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 491-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст. 79.

Положення про здійснення помилування. Затверджене указом Президента України № 1118/2005 від 19 липня 2005 р. Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 768/2009 від 28.09.2009 року.

21.7. Рекомендована література:

Звечаровский И. Меры уголовно-правового характера: понятие. система, виды //Законность. – 1999. - №3.

Звечаровский И. Чайка Ю. Замена назначенного судом наказания более строгим//Законность. – 1994. - №6.

Ломако В. А. Применение условного осуждения. – Харьков, 1976.

Зельдов С. И. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания //Сов.гос и право. – 1988. - №12.

Скибкцкий В. В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К., 1987.

Скригонюк M. I. Удосконалення інституту умовно-дострокового звільнення засуджених від покарання в процесі державно-правової реформи в Україні //Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997.

Ткачевский Ю. М. Замена одного наказания другим в процессе их исполнения //Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 199б. - №6.

Ткачевский Ю. М. Условно-досрочное освобождение w отбывания наказания //Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1997. - №2,

Тютюгин В. И. Условно-досрочное освобождение от наказания. – Харьков, 1981.

Якубов А. Условно-досрочное освобождение от наказания и обратная сила закона//3аконность. – 1998. - №3.

Тема 22. СУДИМІСТЬ, ЇЇ ПРАВОВІ НАСЛІДКИ, ПОРЯДОК ЗНЯТТЯ ТА ПОГАШЕННЯ

1. Поняття та правові наслідки судимості.

2. Строки погашення судимості.

3. Зняття судимості.

22.1. Методичні вказівки.

1. Поняття та правові наслідки судимості.

При вивчені цієї теми студенти повинні пам’ятати, що судимість обмежує права людини лише певний, чітко визначений у законі строк. Громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом України (ст. 76 Конституції України); особа, яка має судимість, не може бути суддею (ст. 7 Закону «Про статус суддів»).

Судимість – це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.

Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості (ч. 1 ст. 88 КК).

Кримінально-правові значення судимості:

1. судимість впливає на визнання злочину повторним (ч. 4 ст. 32 КК);

2. судимість за умисний злочин є обов'язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення особою нового умисного злочину (ст. 34 КК);

3. повторність злочину та рецидив є обставиною, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67);

4. при наявності судимості неможливе звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зі зміною обстановки (ст. 48 КК), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК);

5. судимість в деяких кримінально-правових нормах Особливої частини є кваліфікуючою обставиною. Наприклад, хуліганство, вчинене особою, яка раніше була судимою за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК).

6. більш суворі умови умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі (п. 2 ч. З ст. 81 КК), а також при умови заміни невідбутої частини покарання більш м'яким щодо особи, яка до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь-якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі (п. 2, 3 ч. 4 ст. 82 КК).

2. Строки погашення судимості.

Частина 1 ст. 88 КК передбачає два види припинення судимості:

- погашення;

- зняття судимості.

Погашення судимості – це автоматичне її припинення при встановлені певних, передбачених законом умов.

Ст. 89 КК передбачає три види строків погашення судимості:

1) судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі при дотриманні нею передбачених законом вимог;

2) судимість погашається самим фактом відбуття покарання;

3) судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання;

4) судимість погашається при умові, що усувається караність діяння.

Судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку особі при дотриманні нею передбачених законом вимог, якщо:

- особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК);

- жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання (п. 2 ст. 89 КК).

Судимість погашається самим фактом відбуття покарання:

- коли особи, які були засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, відбули це покарання (п. 3 ст. 89 КК)

- коли особи, відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в у дисциплінарному батальйоні військовослужбовці чи дострокове звільнення від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.

Судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання, якщо:

- особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 5 ст. 89 КК);

- особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 6 ст. 89 КК);

- особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 7 ст. 89 КК);

- особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 8 ст. 89 КК);

- особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 9 ст. 89 КК).

Щодо неповнолітніх, то погашення судимості здійснюються відповідно до вимог ст. 88-91 КК з урахуванням положень, передбачених ст. 108 КК.

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні (ч. 2 ст. 108 КК):

- засуджені до покарання не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання;

- засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

- засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

Дата добавления: 2014-12-10