Вказівки щодо оформлення і захисту курсової роботи

Методи математичної статистики

Суттєвий недолік багатьох дипломних та магістерських роби її лягає в тому, що автори обмежуються лише якісним описанням закономірностей і залежностей, які виявлені, забуваючи, що лише математичні методи дослідження, спираючись на якісні характеристики доповнюють їх в кількісному відношенні.

За допомогою математичних методів вираховуються середні не личини, отримані під час вимірювань показників: — середнє арифметичне (характеризує середній рівень величини), середнє квадратичне відхилення (показник коливання ознаки); коефіцієнт варіації.

При математичній обробці результатів досліджень застосовують­ся також статистичні методи, до яких належать:

— вирахування коефіцієнтів взаємозв'язку;

— порівняння двох вибіркових середніх арифметичних тощо.
Використання методів дослідження і методів математичної ста­тистики потребує від студентів спеціальних знань, які вони отримують під час проходження курсу "Спортивна метрологія» і "Матема­тична статистика».

Літературне оформлення курсової роботи є важливим етапом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім зве­ртається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта викорис­тання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стан­дартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

Курсову роботу друкують на комп'ютері з використанням текс­тового редактора Word розміру 14 із міжрядковим інтервалом — 1,5 (на сторінці повинно бути не більше 39-40 рядків, у кожному рядку біля 60 знаків, враховуючи пропуски). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм (А4) і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.

Текст наукової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля та­ких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній і нижній — не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким.

Абзацний відступ повинен всюди дорівнювати 5 знакам.

Текст основної частини наукової роботи поділяють на розділи,підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин курсової роботи: "ЗМІСТ», "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», "ВСТУП», "РОЗДІЛ», "ВИ­СНОВКИ», "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», "ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки під­розділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої ве­ликої) з абзацного відступу. В кінці заголовка, надрукованого в під­бір до тексту, крапка не ставиться.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту, де відстань дорівнює 2 інтервалам) та текс­том повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожен розділ наукової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без зна­ка №.

Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стоя­ти крапка, наприклад, "2.3.» (третій підрозділ другого розділу). По­тім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, приклад, "1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожною пункту за такими ж правилами, як пункт.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в науковій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом "Рис.», (відступ складає 1 рядок) і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і поряд­кового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Для зображення змін кількісних характеристик найбільш часто користуються лінійними діаграмами. Цифрові дані на них зображуються у вигляді кривих ліній.

При побудові лінійних діаграм слід дотримуватися таких правил:

1. На діаграмі повинні бути: її назва, назва кривих, шкали-лінії з розміщеними на них позначками, назва шкал з розмірностями, умовні позначення, координатна сітка (але не завжди).

2. Криві лінії на діаграмі повинні різко відрізнятися від ліній координатної сітки за товщиною. Головна крива проводиться товстою лінією, координатні лінії – тонкою, а ордината і абсциса – приблизно в два рази тонші від лінії сітки.

3. Криві можуть малюватися різними ламаними лініями (суцільними, тире, або крапками) і завжди одним кольором (чорними чорнилами або чорною пастою).

4. На одному графіку не рекомендується розміщувати більше 4 кривих.

5. Прямокутні стовпчики повинні мати однакову ширину і розміщуватися, звичайно, вертикально.

6. Основою для стовпчиків служить вісь абсцис (лінія).

7. Відстань між стовпчиками повинна бути рівною.

8. Назва показників проводиться так, як і в лінійних діаграмах.

9. Назва діаграми розміщується під нею після слова “Рис.” з порядковою цифрою розділу і порядкового номера рисунка (арабською без знаку №), підпис (текстівка) починається з великої букви. У кінці підпису крапку ставлять.

10. Пояснення кривих виноситься на вільну частину розграфленої площадки, або в тексті, або під графік. При можливості замість додаткового пояснення слід зробити короткий надпис біля самої кривої.

11. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в науковій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

В курсових роботах зустрічаються часто і плоскостні діаграми. Найбільш розповсюдженою є стовпчикова діаграма.

Приклад оформлення графіків, рисунків

Рис. 3.1. Кількісна характеристика рухового компоненту у добовому бюджеті дітей 7 років.

Рис. 3.2 Рівні фізичного розвитку хлопчиків 7-9 років за індексом Кетле.

При складанні таблиць необхідно дотримуватися певних правил:

Слово таблиця без скорочення разом з порядковою цифрою, яка складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, пишеться справа (арабською без знака “№”).

1. Заголовок таблиці розміщуються зразу за номером таблиці. Назва таблиць пишеться з прописної букви без крапки в кінці. Скорочення у заголовках таблиць не допускається.

2. В заголовках граф і колонок допускаються тільки ті скорочення, які прийняті в тексті, або є загальноприйнятими (с, хв, км, к-сть разів і т.п.).

3. Горизонтальні та вертикальні лінії, які розділяють рядки таблиці можна не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє користування таблицею.

4. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше.

5. На всі таблиці в роботі мають бути посилання в тексті.

6. Розмір таблиці не повинен перевищувати стандартного аркуша паперу. Якщо таблиця не вміщується на такому форматі, її треба давати з продовженням на кількох сторінках. Над продовженням таблиці на новому листі ставиться заголовок типу “Продовження табл. 1.2” і з зазначенням номера таблиці. Заголовок таблиці на новій сторінці не повторюється, повторюють її головку

7. Не рекомендуються вертикальні надписи в графах таблиць.

8. Примітки до таблиці розміщуються безпосередньо під нею.

9. У графах таблиць не можна залишати вільні місця. Якщо дані відсутні, треба ставити тире, або писати “немає”. Якщо табличні стовпці заповнені текстом, то крапка у кінці його не ставиться.

10. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу.

Якщо в науковій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Зразок таблиці

Таблиця 1.2

Показники рівня фізичної підготовленості дівчат 7-8 років (в %)

Рівні фізичної підгот-ті	Етапи дослідження
Початок експерименту	Закінчення експерименту
Контрольна группа	Експеримен-тальна група	Контрольна група	Експеримен-тальна група
Низький	33,3%	20,1%	33,3%	6,6%
Нижче середнього	46,6%	26,6%	40,0%	20,0%
Середній	13,3%	33,3%	20,1%	33,3%
Вище середнього	6,6%	20,0%	6,6%	26,6%
Високий	-	-	-	13,3%

Формули в науковій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. І номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповід­ної формули в круглих дужках.

Наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові й пояс­нювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки» ста­влять двокрапку. Наприклад: Примітки:...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Приміт­ка» ставлять крапку.

У науковій роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголов­ки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожною символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (•) і ділення (:).

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторі­нки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. По­середині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українсь­кої абетки, за винятком літер Г, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Загальний стиль. У всьому рукописі слід уникати довгих речень, частого вживання однакових слів, словосполучень і оборотів.

Не прийнято вживати слова “я”, “мною”, “проведений мною експеримент”, а слід писати “проведений нами експеримент”.

Не можна зловживати вступними словосполученнями: “слід підкреслити”, “треба відмітити”, “представляє інтерес”, “з цієї точки зору”, “що стосується”.

Посилаючись на таблиці і малюнки, треба уникати слів “представлені”, “дані”, “дає”. Краще вживати слова: “наведено”, “побудовано”, “нанесено”.

Термінологія. При вживанні спеціальних термінів необхідно дотримуватися таких правил:

1.Одноманітність у всій роботі, оскільки не можна одним терміном назвати різні поняття і, навпаки, однакові поняття різними термінами.

2.Ті терміни, які вводяться авторами, слід докладно пояснювати.

Допустимі скорочення:

1.Допускаються скорочення слів “і т.д.”, “і т.п.”, “та ін.”

2.Не можна скорочувати слова “таким чином”, “так що”, “замість”, “наприклад”, “біля”, “формула”, “рівняння”, “вправа” і т.п.

3.Не треба робити скорочення шляхом довільного злиття слів чи термінів (наприклад: спеціальна вправа – спецвправа, спортивне тренування - спорттренування).

4.Умовні скорочення наукових термінів повинні бути однаковими по всій роботі.

5.Скорочення складних термінів, утворені з початкових букв складних слів, пишуть рядковими буквами з крапками (наприклад: коефіцієнт корисної дії – к.к.д., центр тяжіння – ц.т.).

6.Загальновживані скорочення загальних іменників позначаються злито рядковими буквами (наприклад: вищий навчальний заклад - внз).

7.Посилання та інші сторінки роботи (глави, розділи, підрозділи та ін.), а також на таблиці та малюнках з вказівкою їх порядкового номеру даються зі скороченням (наприклад: див.табл. 3.1, рис. 3.1.1)

Дата добавления: 2014-12-10