VI. Аналітико-синтетична переробка інформації

Сутність і основні види аналітико-синтетичної переробки інформації. Оглядово-аналітична діяльність, оглядово-аналітичні документи. Вимоги до структури та змісту аналітико-синтетичних робіт згідно з чинними нормативно-технічними документами.

Сутність і основні види аналітико-синтетичної переробки інформації

Головна мета аналітико-синтетичної переробки інформації – пошук нових фактів і довідок, які в цих документах не виражені в явному вигляді, а логічно виводяться з наявної в них інформації.

Для цього додатково залучається так звана екстралінгвістична інформація (інформація, накопичена людьми в результаті суспільно-історичної практики).

Залежно від аналітико-синтетичної обробки інформації (ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види) відрізняють:

· інформаційне видання

· бібліографічне

· реферативне

· оглядове

· дайджест

Основні види аналітико-синтетичної переробки документів та інформації визначаються у Держстандарті України (ДСТУ 2394-94 Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів), який відповідає міжнародному стандарту ISO 5127/3a-1981, і включають:

· бібліографічний опис

· індексування

· анотування

· реферування

· переклад наукових документів

· збирання, критична оцінка, систематизація й узагальнення науково-технічних даних

· складання оглядів

Аналіз – операція дослідження цілого з метою встановлення його складових частин та зв”язків між ними.

Аналіз змісту – аналіз з метою виявлення даних, що характеризують зміст документу в зрозумілій та точній формі.

Індексування – операція подання результатів аналізу документу елементами інформаційної мови чи природної мови, як правило, з метою полегшення його пошуку.

Реферат – стисле подання змісту документу без його інтерпретації чи критики.

Індикативний реферат – реферат, що характеризує тип твору, його головний предмет, а також спосіб подання фактів.

Інформативний реферат (розгорнутий) - реферат, що якнайповніше представляє кількісну інформацію, яка міститься у документі.

Вибірковий реферат (спеціалізований) - реферат, що відображає лише ті частини тексту, які є важливими для певних категорій користувачів.

Висновок (підсумок), резюме – стислий переказ у межах документу його найважливіших положень та отриманих результатів, що допомагає читачеві, який переглянув попередній текст, зорієнтуватися.

Відгук – критичний огляд одного чи кількох документів. Типові складові відгуку – актуальність, наукова новизна, практичне значення, висновок.

Витяг – текст, що складається з речень самого документа.

Анотація – стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа.

Бібліографічний опис документів

Головним об’єктом бібліографічного аналізу є його зовнішні розпізнавальні ознаки, а не зміст тексту і не сам текст. Цей аналіз виконується за правилами, викладеними у ДСТУ 2394-94.

В результаті такого аналізу визначають: заголовок документа (тексту), його автора, над- і підзаголовкові дані, вихідні дані та інші розпізнавальні ознаки.

Склад елементів опису, а також послідовність їхнього викладу, мають відповідати правилам, скорочення окремих слів і словосполучень у бібліографічному описі повинні бути однаковими (ДСТУ 3582-97).

Бібліографічний опис є основою для каталогів, карток та інформаційних видань. Від того, як складено бібліографічний опис, залежить ефективність доведення інформації до користувача.

Автором документа може бути окрема особа, кілька осіб, а також будь-яка організація або заклад (колективний автор). У підзаголовкових даних звичайно визначають

· цілісне призначення документа (навчальний посібник, довідник, каталог тощо,

· його форму (наприклад, альбом креслярський),

· прізвища осіб, що брали участь у підготовці документа (перекладач, редактор, художник),

· довідки про повторність видання.

У вихідних даних, які характеризують документ з видавничої сторони, вказують

· місце видання,

· назву видавництва, рік видання,

· ISBN - міжнародний стандартний номер книги або ISSN – міжнародний стандартний номер серійного видання.

У кількісній характеристиці документа наводяться довідки про його обсяг (загальну кількість сторінок чи номери сторінок, на яких розміщений документ), кількість вміщених в ньому ілюстрацій.

Бібліографічний опис документа наводять у чітко встановленій послідовності та формі:

¨ прізвище автора

¨ заголовок

¨ підзаголовкові дані

¨ вихідні дані

¨ кількісна характеристика,

¨ надзаголовкові дані

¨ примітки

Індексування документів

Індексування - процес висвітлення центральної теми або предмету документа. Опис змісту будь-якого документу на інформаційно-пошуковій мові називають його пошуковим образом. Пошуковим образом документів виступають індекси будь-якої ієрархічної або фасетної класифікації, довідкові слова або ключові слова (дескриптори).

Ключові слова – це 5-15 слів або словосполучень, які є важливими для розкриття змісту першоджерела (ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення).

Анотування

Анотацією називають текст, який коротко розкриває центральну тему або предмет документу. Обсяг анотації не залежить від обсягу вихідного (первинного) документа.

Анотування - це процес перетворення документальної інформації.

Анотація містить у собі відомості про автора, зміст, характеризує тип твору, основну тему, проблему, об’єкт, мету і результати роботи, новизну, переваги твору порівняно з іншими.

Реферування

Реферат - це скорочений виклад змісту первинного документа (його частини) з основними фактичними відомостями і висновками.

Розрізняють реферати індикативні й інформативні за функціями та глибиною розкриття інформації.

Індикативний реферат (покажчик) виконує сигнальну функцію: повідомляє користувачів про появу відповідної інформації та надає можливості розв’язати питання доцільності звернення до першоджерела. Нині вони є основою інформаційного масиву для введення в комп’ютер. У цьому разі їхньою головною структурною одиницею є список ключових слів, на базі яких формулюється пошуковий образ документу.

Інформативний реферат виконує пізнавальну функцію.

За ступенем охоплення первинного документа виділяють аспектні (проблемно-орієнтовані) та уривчасті реферати, за формою подання матеріалу - анкетні, табличні та схематичні, за кількістю опрацьованих першоджерел - монографічні та оглядові.

Незалежно від виду реферат складається з трьох частин:

Þ заголовкової (бібліографічний опис документа)

Þ власне реферативної, яка передає основну інформацію про зміст документа

Þ довідкового апарату, який містить індекс УДК, рубрикаційний шифр, інформацію про ілюстративний, табличний матеріал, примітки референта, його прізвище або назву організації, якій належить реферат.

Універсальний характер має така структурна схема реферата: тема, предмет (об’єкт), характер, мета роботи; методика виконання роботи, її конкретні результати; висновки; сфера застосування результатів роботи.

Ключове слово – слово чи сполучення (можливо, у нормованій формі), взяте з назви чи тексту документа, яке характеризує його зміст і забезпечує його пошук. Ключові слова, суттєві для розкриття змісту реферата, кількістю від 5 до 15, наводяться у називному відмінку.

Оглядово-аналітична діяльність

Головна мета - підготовка оглядових інформацій, аналітичних довідок, доповідей тощо.

Оглядова інформація - це систематизована й узагальнена інформація про стан певної галузі науки, техніки та виробництва (досягнутий рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно-економічна ситуація).

Огляд - це синтезований текст, у якому дається зведена характеристика будь-якого питання чи проблеми, основана на використанні інформації, здобутої з першоджерел за певний час.

Залежно від мети всі огляди поділяють на бібліографічні, реферативні й аналітичні.

Бібліографічні огляди - це упорядкована сукупність бібліографічних описів джерел інформації, їхні анотації, текст, що їх пов’язує. Реферативні та аналітичні огляди містять упорядковані сукупності відповідно реферативних та аналітичних описів джерел інформації.

Аналітичні доповіді - це науково розроблені документи, які формулюють проблему, розкривають її сутність, структуру й основні тенденції розвитку. Обсяг - 30-40 сторінок тексту.

Структура аналітичної доповіді: заголовок, вступ, основний зміст, короткі висновки, припущення та рекомендації, список використаної літератури.

Аналітична довідка - це недрукований вторинний інформаційний документ, у якому систематизовано й узагальнено відомості з окремих аспектів стану та тенденцій розвитку різних проблем і об’єктів. Обсяг - 10-12 сторінок. Головна цінність цього документа - оперативність підготовки.

Питання для самоконтролю

1. Головна мета та основні види аналітико-синтетичної переробки інформації.

2. Вимоги до бібліографічного опису документів.

3. Індексування документів.

4. Анотація документу: структура, особливості.

5. Реферат документу: структура, особливості.

6. Ключові слова.

7. Аналітичні доповідь та довідка: структура, вимоги.

8. Відгук, витяг.

VII. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЗМІСТУ ДОКУМЕНТІВ

Класичні методи аналізу документів - журналістський аналіз, біографічний, історичний, літературний методи. Метод контент-аналізу (КА) - вимоги методу, умови, категорії дослідження, етапи розвитку. Сучасні синергетичні підходи. Нові математичні моделі та методики дослідження різнорідних міжнародних документів.

Серед методів вивчення змісту документів можна виділити класичні методи, метод контент-аналізу (КА), сучасні синергетичні підходи та нові математичні методики.

Класичні, традиційні методи аналізу – це сукупність операцій, яка дозволяє інтерпретувати текст. Вони поділяються на [13]:

1 - метод журналістського аналізу

2 - біографічний метод

3 - історичний метод

4 - літературний метод

Традиційні методи мають одну велику ваду – це їхній суб’єктивізм. Але у класичних методах є й багато корисного. Вони можуть користуватися обмеженою кількістю матеріалів, тоді як контент-аналіз вимагає великої сукупності даних. Крім того, при використанні традиційних методів аналізу не втрачаються особливі риси, оригінальність документів.

Журналістський аналіз передбачає якісний аналіз документів.

Г.В.Лазутіна визначає дві процедури такого аналізу:

1 - виділення основних характеристик тексту,

2 - оцінка характеристик за визначеними критеріями.

При цьому підкреслюється, що журналістська оцінка документа (композиція, літературні властивості…) може значно відрізнятися від оцінки її як джерела інформації, тобто з точки зору надійності, повноти тощо.

Дата добавления: 2014-12-10