Структура норми права

Поняття й види правових норм

Нормативно-правовий припис (норма права) - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.

Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису:

· вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;

· розраховані на невизначену кількість суспільних відносин;

· адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'єктів, що підпадають під таку ситуацію;

· діють в часі та просторі неперервно;

· чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.

Правові норми можна групувати залежно від підстав у різні види.

Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт, норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчими, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, всім населенням.

Залежно від галузі права розрізняють конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні та інші правові норми;

За характером диспозиції - уповноважувальні, зобов'язальні, заборонні;

За способом виразу правила в диспозиції - імперативні, диспозитивні;

За функціями у правовому регулюванні - матеріальні та процесуальні (процедурні);

За терміном дії в часі - такі, що діють постійно і тимчасово;

За терміном дії у просторі - загальнодержавні та місцеві;

За колом осіб, на яких норма поширює свою дію, - загальні (що діють на всіх громадян), спеціальні (що діють на певне коло осіб), виняткові (усувають дію норм щодо певних суб'єктів).

Можна розглядати й інші підстави для класифікації норм права.

Норма права має внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, що зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само правило поведінки.

Санкція - така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними).

Диспозиції, гіпотези і санкції за складом поділяються на прості й складні та альтернативні, а за ступенем визначеності змісту - на абсолютно чи відносно визначені.

Дата добавления: 2014-12-10