Значення технічного обслуговування, основні завдання та особливості обслуговування на сучасному етапі

Вступ

Лекція №1. Виробничі умови використання машин у тваринництві

Охорона праці та навколишнього середовища при технічному обслуговуванні

ЛПЗ № 9 (2 години) стр 75

Технічного обслуговування систем видалення гною у господарствах стр 70

Технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, електрообладнання та засобів автоматизації

ЛПЗ № 7 (2 години) стр 68

Технічне обслуговування машин і обладнання для отримання і зберігання тваринницької продукції.

ЛПЗ № 6 (2 години) стр 64

ЛПЗ № 5. (2 години) стр 58

Матеріально-технічна база та засоби технічного обслуговування фермської техніки стр 56

ЛПЗ № 4 (2 години)

План

Лекція №9. Охорона праці та навколишнього середовища при технічному обслуговуванні. стр47

9.1. Загальні положення та вимоги.

9.2. Вимоги до роботи з інструментами, приладами, пристосуваннями та допоміжним оснащенням.

9.3. Утилізація відпрацьованих матеріалів та відходів.

ЛПЗ № 1. Аналіз умов роботи фермських машин і обладнання стр 48

Лабораторна робота №2 (2 години)

Технічне обслуговування машин і обладнання для водопостачання ферм і напування тварин стр 50

ЛПЗ № 3. (2 години)

Технічне обслуговування машин і обладнання для приготування кормів та кормосумішів стр 52

План

1. Кормодробарки

2. Подрібнювачі грубих кормів

3. Подрібнювачі соковитих кормів

4. Змішувачі кормів

5. Агрегати з приготування вітамінного борошна

9. Технічне обслуговування машин і обладнання для забезпечення життєдіяльності тварин і птиці машин.

ЛПЗ № 8 (2 години)

План

1. Вступ

2. Значення технічного обслуговування, основні завдання та особливості обслуговування на сучасному етапі.

3. Загальні поняття та визначення комплексів та складових частин. Біотехнічна система «людина-машина-тварина».

4. Життєвий цикл машин і обладнання. Технічний рівень та якість машин у тваринництві.

5. Умови функціонування техніки для ферм. Особливості використання і технічного обслуговування фермської техніки.

Традиційно склалося, що сільське господарство як виробнича сфера поєднує дві галузі — рослинництво і тваринництво. Одна з особливостей сільського господарства – це велика розосередженість об’єктів виробництва, технологічних процесів і операцій на значних площах та відстанях. Ця особливість спричиняє великі витрати на мобільні операції й міжопераційні переміщення машин, об’єктів і продуктів виробництва та самих виконавців. З цим також пов’язані розосередженість засобів, істотні відмінності в умовах та можливостях виробництва: різниця в розмірах і фондооснащеності, у рівнях технічного забезпечення (механізація, автоматизація) і продуктивності праці тощо.

Стосовно кормовиробництва тваринництву притаманні типові риси сільського господарства із сезонним характером робіт. Проте аналіз організаційно-технологічних особливостей, економічної структури галузей сільського господарства свідчить, що тваринництво значно ближче до промисловості за такими принциповими ознаками:

- безпосередньо технологія виробництва основної продукції ґрунтується на стаціонарних процесах, які реалізуються в стаціонарних виробничих умовах (приміщення, майданчики) переважно за допомогою стаціонарних засобів (машин та обладнання);

- чітка періодичність повторення виробничих процесів і операцій протягом кожної доби та з року в рік;

- постійність розпорядку дня і обслуговуючого персоналу;

- можливість дотримання стандартних технологічних і технічних рішень, ритмічності та потоковості в роботі;

- широке застосування електричної енергії.

Перелічені та деякі інші ознаки промислового підходу вказують на значні потенційні можливості галузі тваринництва щодо зростання обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці.

Надзвичайно глибокий занепад тваринництва за останні 10-15 років обумовлює необхідність розробки на державному рівні наукової стратегії відновлення об'ємів і підвищення ефективності виробництва молока, м'яса, яєць, вовни тощо, визначення напрямків розвитку усіх галузей тваринництва.

Загальновідомо, що підвищення ефективності тваринництва повинно базуватися на використанні гнучких механізованих і автоматизованих технологій та відповідних технічних засобів, які можуть забезпечити підвищення використання генетичного потенціалу тварин за рахунок інженерно-технічних факторів.

Однак технічне оснащення нових і реконструйованих тваринницьких ферм відбувається стихійно, у більшості випадків закордонними фірмами, різномарочним обладнанням, без розробки єдиних правил технічного обслуговування та ремонту. Деякою мірою покращити ситуацію покликаний прийнятий у жовтні 2006 р. Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Законом встановлено, що технічний сервіс — це забезпечення агропромислового комплексу технічними засобами і підтримання їх у технічно справному стані протягом усього періоду експлуатації, вивчення попиту, реклама, технічна і торгово-економічна інформація, доставка, передпродажна підготовка, гарантійне обслуговування нових та відремонтованих технічних засобів, забезпечення запасними частинами, навчання експлуатаційно-ремонтного персоналу.

Аналізуючи кожний напрямок складових технічного сервісу, можна впевнитись, що зараз не існує узгодженої державної політики, яка б націлювала державних службовців, власників с.-г. підприємств, підприємців, науковців, працівників освіти на забезпечення високоякісного сервісу машин та обладнання тваринництва і птахівництва.

Тому очевидна необхідність розробки концепції технічного сервісу у тваринництві.

Перш за все методологія і практична розробка концепції повинна враховувати:

· існуючі тенденції організаційно-економічних, правових, соціальних та інших умов функціонування АПК;

· розвал спеціалізованої бази технічного обслуговування і ремонту машин та обладнання для тваринництва;

· зменшення комплексів промислового типу та великих спеціалізованих ферм, організацію і відродження порівняно невеликих фермських господарств;

· зростання вимог до якості продукції тваринництва, охорони природних ресурсів і особливо до кваліфікації кадрів;

· вкрай низький рівень використання досягнень науково-технічного прогресу, відсутність фінансування наукових робіт із технічного обслуговування, ремонту, діагностики тваринницького обладнання, розробки системи технічного сервісу у тваринництві;

· збільшення імпорту тваринницького обладнання, відсутність порівняльних досліджень для умов України експлуатаційних показників різних марок закордонної та вітчизняної техніки;

· відсутність або обмежена кількість документації з правил технічної експлуатації закордонної техніки.

Мета розробки концепції:

· визначити на основі системного аналізу напрямки розвитку технології та організації технічного сервісу, ремонту і діагностики обладнання тваринницьких ферм, дати ключові позиції для розробки системи технічного сервісу в тваринництві;

· обґрунтувати напрямки фундаментальних і прикладних наукових досліджень з побудови і функціонування системи технічного сервісу у тваринництві;

· сформулювати тенденції розвитку технічного сервісу у ринкових умовах діяльності тваринницьких підприємств, наукових організацій, промислових, дилерських структур, державних установ.

Вибір методів та форм організації технічного обслуговування на тваринницькій фермі залежить від багатьох факторів, провідними із яких є наявність певних марок технологічного обладнання та його технічний стан, розвиток спеціалізованих технічних служб у регіоні і доступність їх сервісу, особливо з точки зору економічної доцільності.

Функціонування сервісних підрозділів повинно забезпечувати для виробника тваринницької продукції зменшення потреби в техніці, покращення її використання, зменшення собівартості продукції.

У забезпеченні тваринництва технікою бере участь велика кількість підприємств, у тому числі і закордонних, які здійснюють постачання, монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування та ремонт. Ці підприємства, фірми розрізнені, між ними точиться жорстка конкурента боротьба, з метою оволодіння сферами впливу. Ці ферми не поширюють інформації про правила технічної експлуатації, про операції технічного обслуговування і прийняту систему технічного сервісу, про оснащення і ремонтно-технологічне обладнання тощо.

На нашу думку, Держава в особі МІНАГРОПОЛІТИКИ передчасно сторониться проведення технічної політики в галузі технічного сервісу машин і обладнання для тваринництва, розробки нормативної бази, стимулювання створення і функціонування необхідних служб. Це зовсім не сприяє відродженню вітчизняного тваринництва.

З методів покращення технічного сервісу у тваринництві наукові розробки доцільно спрямувати на такі напрямки:

· розробити систему технічного сервісу тваринницького обладнання на основі уніфікації закордонних і вітчизняних правил технічної експлуатації;

· вести розробку оснащення, ремонтно-технологічного обладнання те рекомендацій для ремонтно-обслуговуючої бази для різних тваринницьких підприємств;

· розробки рекомендації щодо системи економічних взаємовідносин між товаровиробниками та підрозділами технічного сервісу;

· розробити систему автоматизованих методів управління службою технічного сервісу, забезпечення агрегатами та деталями, контролю і діагностики роботи машин.

Основна мета дисципліни „Технічний сервіс машин у тваринництві" — навчити майбутніх фахівців розробляти правила технічної експлуатації машин та обладнання тваринницьких ферм, у виробничих умовах технічно грамотно керувати службою технічного сервісу, забезпечуючи необхідну технічну готовність і довговічність всього оснащення.

Під час вивчення дисципліни передбачаються всі види і методи теоретичного, лабораторно-практичного і виробничого навчання, також науково-дослідницька робота, курсове і дипломне проектування, участь у конференціях.

Дата добавления: 2014-12-10