Земельний фонд України станом на 1 січня 2005 р

Види основних угідь	Площа земель
всього тис. га	% до аг. площі
Сільськогосподарські землі	41722,2	69,1
Ліси та інші вкриті лісом площі	10782,2	17,8
3абудовані землі	2442,0	4,0
Всього земель (суша)	57926,7	96,0
Води (території, покриті поверхневими водами)	2428,1	4,0
Разом (територія)	60354,8

На кінець 2005 р. орні землі становили 77,8% загальної площі сільгоспугідь. У центральних, південних i подільських областях рівень розораності земель сягає 86-90% i більше, в решті областей 60-80%.

Лише в 3акарпатті рівень розораності менший (50%). Такі самі відмінності існують i в землезабезпеченості населення - від 0,15 га ріллі на одну особу в 3акарпатті до 1,5 га - у південних районах.

Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика площа земель (близько 2,5%), проте в Криму й 3акарпатті - вже 6-7% сільгоспугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - менше 2%. Сіножатями кінець 2005 р. було зайнято 2,42 млн. га, найбільше їх у 3акарпатті (20,5%) та на Поліссі (до 15%). Пасовищ 5,5 млн. га.

Площа зрошуваних земель в Україні становить 2,2 млн. га. На них виробляється понад 7% валової продукції рослинництва. Площі земель, які потребують зрошування, становлять понад 10 млн. га.

Структуру ґрунтового покриву України формують 650 видів ґрунтів, які об’єднуються в ґрунтові типи поширені зонально. На Поліссі найпоширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові ґрунти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові ґрунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві. У північно-західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні - каштанові ґрунти, є тут також середньо-, сильно- i слабосолонцюваті ґрунти. Гірські масиви Карпат та Криму вкриті бурими лісовими й сіро-6урими лісовими ґрунтами.

Дедалі більше ґрунтів підкислюється, в них зменшується вміст рухомого фосфору та обмінного калію. 3меншуеться фізична площа зрошування, а сучасний технічний стан зрошувальних i осушувальних систем не сприяє раціональному використанню землересурсного потенціалу України. До 20% земель міських, приміських та індустріальних районів перебуває у кризовому стані. Брак належного фінансування призвів до практичного припинення робіт з проведення протиерозійних заходів та заходів щодо рекультивації порушених земель.

У найближчій перспективі структура землекористування значно зміниться через зростання кількості фермерських землеволодінь i подальшу приватизацію землі. Однією з найважливіших проблем переходу до ринкових відносин є розробка деталізованого земельного кадастру на основі бонітування ґрунтів.

Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування усіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України потрібне штучне зрошування, оскільки тут випадає недостатньо опадів улітку, а також можливі засухи.

На фоні інших держав - Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн. гектарів земель майже 70 % становлять сільськогосподарські, 17% - лісові угіддя. Майже 4 ^о/о території країни забудовано.

У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,7% земель. 3дійснено паювання 26,4 млн. га земель, переданих у колективну власність 11419 підприємствам. Розпочалося масове відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. Власникам земельних часток передано в оренду 22,4 млн. га земель.

3апроваджуються економічні механізми регулювання земельних відносин. Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального та ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших галузях виробництва, підвищення добробуту населення.

Тому в сучасних умовах є необхідним визначення основник напрямів подальшого реформування земельних відносин з метою забезпечення ефективного використання потужного потенціалу земельних ресурсів держави.

ВУкраїні забудовано 4% земель, 2% складає територія міст, в яких проживає 68% населення i зосереджено ³/4 основних виробничих фондів. Раціональне використання земель міст, населених пунктів як ресурсної складової залишається важливим резервом.

Мінерально-сировинні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси (табл. 2.2.2.) належать до невідновних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий – десятки й сотні мільйонів років. 3а характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. На даний час в надрах України виявлено близько 20000, розвідано i враховуються Державним балансом запасів 7829 родовищ i проявлень 97 видів природних i техногенних корисних копалин, з яких 3329 родовищ 62 видів корисних копалин залучено до промислового освоєння більше, ніж на 2000 гірничо-видобувних підприємств.

Вструктурі паливних ресурсів України домінує кам’яне i буре вугілля, запаси якого зосереджені в Донецькому i Львівсько-Волинському басейнах.

Донецький басейн розташований на сході України i має площу 53,2 тис. км². Родовища кам’яного вугілля тут концентруються на трьох ділянках: Старий Донбас – на межі Донецької й Луганської областей, 3ахідний Донбас – Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ у Дніпропетровській області, Південний Донбас – на півдні Донецької та Луганської областей. Вугленосні пласти розвідані до глибини 1200-1500 м, всього виявлено 120 промислових пластів потужністю 0,5-2,0 м. Більшість вугілля залягає на глибині 500-750 м, де в 25 пластах зосереджено 75% розвіданих його запасів. Енергетичні марки вугілля (антрацит) залягають на півдні Донбасу, в інших районах поширене високоякісне коксівне вугілля.

Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн займає площу 8 тис. км². Вугільні пласти залягають тут горизонтально на глибині 300-659 м. 3 60 розвіданих пластів лише 16 мають робочу потужність 0,5-1,0 м. Вугілля має меншу теплотворчу здатність, вишу зольність i довге полум’я при згорянні, що сприяє використанню його для теплоенергетичних потреб. 3 родовищкам’яного вугілля розвідані Роменське (Сумська о6ласть), Петрівське (Харківська область) i Бешуйське (Крим).

Бype вугілля видобувають у Придніпровському буровугільному басейні площею понад 100 тис. км². Основна маса його залягає в Кіровоградській i Дніпропетровській областях. Тут найбільші родовища – Верхньодніпровське, Олександрійське, Новоалександрівське. Середня потужність пластів – 4-5 м, глибина залягання – від 10 до 200 м, що дає змогу видобувати 2/3 палива відкритим способом.

Таблиця 2.2.2.

Дата добавления: 2014-11-28