Сутність норм праці

План

1. Сутність і види норм праці.

2. Значення планування чисельності промислово-виробничого персоналу.

3. Кадри підприємства, їхній склад і структура.

4. Визначення фонду робочого часу працівників підприємства.

5. Визначення чисельності основних робітників.

6. Визначення чисельності допоміжних робітників.

7. Планування чисельності керівників, фахівців і службовців.

1. Сутність і види норм праці.

Процес праці на підприємстві визначається в просторі і часі. Існують такі норми праці:

- норма часу (трудомісткість);

- норма виробітку;

- норма чисельності;

- норма обслуговування.

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва, (штучний час).

Т_шт = Т_опер + Т_обсл ⁺ Т_від [нормо-година] --------► одиниця виміру

оперативний час на обслуговування час на відпочинок

час робочого місця і природні потреби

Норма часу в умовах дрібносерійного й одиночного виробництва (штучно-калькуляційний час).

підготовчо-заключний час на партію деталей;

кількість деталей у партії;

Норма виробітку - це кількість продукції, що повинна бути виготовлена в одиницю часу.

для продуктивності;

штучний час (норма часу).

Зміна норми виробітку обчислюється по формулі:

тривалість зміни в годину.

Якщо норма виробітку збільшується на "а %", то норма часу зменшується на:

Якщо ж норма виробітку зменшується на "а %", то норма часу збільшується на:

Середній % виконання норм виробки обчислюється як відношення нормо-

годин на виготовлення продукції (t_н) до кількості фактично відпрацьованого ча­су (t_ф)

Норма чисельності - це необхідна для виконання даної роботи чисельність персоналу.

Норма обслуговування -; це встановлена кількість одиниць устаткування (робітників, квадратних метрів площі), що обслуговується одним працівником чи бригадою в плині зміни.

2. Значення планування чисельності промислово-виробничого персоналу.

Планування персоналу є складовою частиною загального планування діяль­ності й розвитку виробництва. Найважливішою задачею планування чисель­ності працівників підприємства в сучасних умовах господарювання є визначення мінімальної потреби працівників різних категорій по забезпеченню безпере­бійного виробничого процесу. З розширенням прав підприємств і переходом до ринкової економіки значення внутрішньозаводського планування різко зросло. Створилася визначена матеріальна зацікавленість колективів підприємства в скороченні чисельності працюючих. Тому наукове обґрунтування чисельності персоналу здобуває для підприємства важливе соціально-економічне значення. Планування персоналу охоплює рішення наступних задач:

• прогнозування перспективних потреб виробництва в працівниках окремих категорій;

• вивчення ринку праці зокрема ринку кваліфікаційної робочої сили;

• аналіз стану робочих місць підприємства;

• розробка програм і заходів щодо розвитку і навчання персоналу.

Кадрове планування сприяє підвищенню конкурентноздатності підприємства, необхідності його подальшого розвитку й оптимального викори­стання трудових ресурсів. Практичною основою планування персоналу є плани економічного і соціального розвитку колективів. Працівники диференціюються також по професіях і кваліфікації.

3. Кадри підприємства, їхній склад і структура.

Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, що одержали не­обхідну професійну підготовку і мають практичний досвід і навички в роботі. Крім постійних працівників у роботі підприємства можуть брати участь на умовах контракту й інші працездатні особи.

Усі кадри підприємства підрозділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і не промисловий персонал (НПП).

До промислово-виробничого персоналу відносяться люди: зайняті в основ­них і допоміжних підрозділах виробництва, у заводських лабораторіях, в апа­раті заводоуправління, працівники охорони.

До непромислового персоналу відносяться зайняті в невиробничій сфері працівники підприємств, що не виготовляють дану продукцію.

У залежності від функцій, що виконуються, весь персонал підприємства підрозділяється на робітників, службовців, фахівців і керівників.

Робітники - у залежності від відношення до процесу виготовлення продукції поділяються на основних - які безпосередньо беруть участь у процесі виготов­лення продукції і допоміжних, котрі виконують функції обслуговування основ­ного виробництва.

До службовців відносяться трудящі, що здійснюють підготовку й оформлен­ня документації, господарське обслуговування, облік, контроль.

Фахівцями вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними й іншими роботами.

Керівники - це працівники які займають посади керівництва підприємства і його структурних підрозділів.

Серед факторів, що впливають на зміну професійно-кваліфікаційного складу кадрів підприємства необхідно виділити наступні.

Професія - це характеристика виду трудової діяльності.

Спеціальність знаходиться в границях основної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація характеризує якість відповідної праці і являє собою сукупність спеціальних знань, що визначають ступінь підготовленості працівника до вико­нання професійних функцій.

Рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних порівнянь і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, фахівців і службовців залежить від відповідного утворення і досвіду роботи. На сьогоднішній день співвідношення між категоріями персоналу на підприємствах України таке: 18 % - керівники, 82 % - робітники.

Для визначення необхідної чисельності працівників підприємства їх про­фесійного і кваліфікаційного складу вхідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт. При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кад­рах визначається відношенням обсягів виробництва до запланованого випуску на одного працюючого.

Точні розрахунки чисельності необхідно робити окремо по відповідним кате­горіям персоналу.

4. Визначення фонду робочого часу працівників підприємства.

Розрахунок чисельності основних працівників необхідно робити в три етапи:

- розрахунок середнього числа робочих днів у плановому періоді;

- розрахунок середньої тривалості робочого дня;

- визначення реального фонду робочого часу середньосписковоого робітника в годинах.

Для з'ясування фактичного числа робочих днів визначаємо календарний і номінальний фонд робочого часу.

Календарний фонд робочого часу це число календарних днів у плановому періоді.

Номінальний фонд робочого часу - це кількість днів у плановому періоді, за винятком вихідних і свят.

Фактичне число робочих днів у плановому періоді (явочний час) розрахо­вується шляхом виключення з номінального робочого часу не виходів по вста­новленим законом причинам:

- чергові і додаткові відпустки;

- відпустки через хворобу, вагітності і роди;

- не явки в зв'язку з виконанням державних і суспільних обов'язків; відношення явочного часу до номінального називається коефіцієнтом вико­ристання робочого часу.

Основою розрахунку середньої тривалості робочого дня є дані про кількість чи питому вагу робітників які мають різну тривалість робочого дня, установлену законом з урахуванням скорочення робочого часу в передсвяткові і святкові дні.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу визначається як добуток фактич­ного числа робочих днів у році і середньої тривалості робочого дня.

5. Визначення чисельності основних робітників.

Після установлення фактичної кількості робочих днів у році обчислюється середня тривалість робочого часу. Основою для такого розрахунку служать дані про кількість робітників, що мають різну тривалість робочого дня.

У кожній галузі промисловості визначення чисельності працівників підприємства, необхідної для виконання виробничої програми, має свої особли­вості, обумовлені специфікою праці і виробництва.

Розрізняють наступні методи визначення числа основних робітників

а) по нормах часу на одиницю продукції (по трудомісткості);

б) по нормах виробітку за одиницю робочого часу;

в) по нормах обслуговування;

Вибір методів визначення чисельності основних робітників залежить від ха­рактеру виробничих процесів і трудових функцій, виконуваних кожним працівником на своєму робочому місці.

Для визначення чисельності основних робочих відрядників (Ч_пл) по трудомі­сткості розрахунок робимо по формулі:

де Nbi плановий випуск продукції за визначений період у натуральних одини­цях;

t_і - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, година;

Ф_эф плановий ефективний фонд часу роботи одного робітника за той же період, годину;

К_вн - плановий відсоток виконання норм виробітку.

Кількість основних робітників можна визначити і по нормах виробітку:

де Н_в - планова норма виробітку в тих же одиницях в одну годину

Ф_т - плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, лю­дино-днів.

У галузях і виробництвах з апаратурними процесами чисельність робітників розраховуємо по нормах обслуговування по формулі:

де Q- число одиниць устаткування, шт;

С - кількість робочих місць;

Н₀ - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, що повинне обслуговуватися одним робітником чи їхньою групою, шт / год;

К_об - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перериваних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, у безупинних - відношенням календарного до явочного).

Визначення чисельності робітників включає розрахунок облікового складу. Роз­рахунок ведеться двома методами:

1)за коефіцієнтом облікового складу

де Ч_р.яв - явочне число робітників

2)по загальному відсотку невиходів

де а - загальний відсоток невиходів на роботу.

6. Визначення чисельності допоміжних робітників.

Планування чисельності допоміжних робітників на підприємстві, у цеху має на меті встановлення найбільш раціональних співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розробку заходів щодо зниження чисельності до­поміжних робітників утруднений через більш-менш достовірні дані про обсяг допоміжних робіт на планований період, нормативних документів по плану­ванню чисельності цієї групи робітників, а так само через неоднакову напру­женість праці допоміжних робітників протягом робочого періоду. Розрізняють три основні групи допоміжних робітників:

1) зайняті на роботах, що піддаються нормуванню;

2) зайнятих на роботах, обсяг яких може бути встановлений тільки в залеж­ності від числа машин, що обслуговуються, механізмів і агрегатів;

3) зайнятих на так званих чергових роботах.

Методи розрахунку допоміжних робітників: по трудомісткості робіт; нормам виробітку; нормам обслуговування; нормативам чисельності; робочим місцям.

По трудомісткості робіт. Розрахунок необхідної кількості нормованого часу допоміжних робітників-відрядників, а отже, і визначення їхньої чисельності ви­робляється по формулі:

де Н_иор - плановий обсяг робіт у нормо-годину;

Ф_ш - плановий фонд робочого часу на середньооблікового робітника, лю­дино-змін.(інструментальних, модельних і т.п.)

По нормах виробітку. Розрахунок чисельності допоміжних робітників цим методом виробляється в тих випадках, коли вони виконують одну визначену роботу, зміст, обсяг і методи виконання якої строго регламентовані (контроль якості продукції в трикотажному, взуттєвому виробництві). Визначається по тій же формулі, що і для основних робітників.

По нормах обслуговування. Розрахунок чисельності допоміжних робітників, що виконують роботи, на які існують норми обслуговування, виробляється так само, як і основних робітників, по формулі:

;

По нормах чисельності. Нормативи чисельності розробляють і встановлюють у тих випадках, коли виробничий об'єкт чи устаткування обслуговується гру­пою робітників і їх розміщення усередині об'єкта не визначається. Норми чи­сельності (Н_ч) визначаються на основі норми обслуговування чи норми часу об­слуговування по формулі:

чи

де Р - обсяг роботи;

Н₀ - норма обслуговування, виражена в тих же одиницях, що й обсяг роботи;

Ф - фонд робочого часу (у зміну, місяць);

Т₀ - норма часу обслуговування для відповідного періоду.

По робочих методах. Чисельність допоміжних робітників, для яких не мо­жуть бути встановлені ні обсяг робіт, ні норми обслуговування (крановики, стропальники й ін.) визначається по робочих місцях по формулі:

;

де М - число робочих місць.

7. Планування чисельності керівників, фахівців і службовців.

Складність планування чисельності керівників, фахівців і службовців обу­мовлена тим, що обсяг виробництва не є єдиним чи навіть головним фактором, що визначає їхню чисельність.

З метою визначення оптимальної чисельності використовуються нормативи чисельності розроблені по функціях керування. Виділяють наступні функції ке­рування:

- загальне (лінійне) керівництво основним виробництвом;

- розробка й удосконалювання конструкцій чи виробів складу продукту;

- технологічна підготовка виробництва;

- забезпечення виробництва інструментом і оснащенням;

- стандартизація і нормалізація продукций технологічних процесів і інших еле­ментів виробництва;

- удосконалювання організації виробництва і керування;

- організація праці і заробітної плати;

- ремонтне й енергетичне обслуговування;

- контроль якості продукції;

- оперативне керування основним виробництвом;

- техніко-економічне планування;

- бухгалтерський облік і фінансова діяльність;

- матеріально-технічне постачання, кооперування і збут продукції;

- маркетингова діяльність;

- комплектування і підготовка кадрів;

- охорона праці і техніки безпеки;

- загальне діловодство і господарське обслуговування.

Розрахунок нормативів чисельності виконується по емпіричних формулах.

Планування чисельності керівників та фахівців по функціях керування доз­воляє більш обґрунтовано визначити чисельність цих категорій працівників у залежності від об'єктивних і конкретних умов праці.

Лекція № 10

Дата добавления: 2014-12-10