Динаміка ВВП України, у % до попереднього року

Світові темпи економічного зростання

Періоди	Зростання випуску прод~ к- ції на душу населення,; о
Раннє Середньовіччя 500-1000 рр.
Пізнє Середньовіччя 1000-1700 рр.	0,1
Період торгового капіталізму 1700-1860 рр.	0,2 __
Епоха промислового капіталізму 1860-1980рр.	1,6

Динаміка розвитку національних економік, як і світової економіки, характеризується нестабільними темпами. Це підтверджується показниками їх середньорічних темпів зростання, наприклад, за останню третину ХХ ст. (1965-2000 рр. (табл. 4.3.2).

Таблиця 4.1.2.

Середньорічні темпи зростання окремих груп країн

Країни за рівнем доходів	Приріст ВВП, %	Приріст ВВП на душу населення, %
Низького	4,1	1,8
Середнього	4,2	2,4
Високого	3,2	2,3 _
Увесь світ	3,3	1,6

Друга половина ХХ ст. характеризувалася високими темпами економічного зростання в Японії, Німеччині, скандинавських країнах, державах Північної Америки, нових індустріальних країнах та ін. Саме високі темпи економічного зростання в післявоєнний період вивели Японію та ФРН в число передових країн світу, а країни Південно-Східної Азії (Тайвань, Сінгапур, Південна Корея та ін.) в 70-90-х роках стали новими індустріальними країнами.

Темпи світового економічного зростання за останні 100 років за показником реального ВВП становили в середньому 3,2 %, що призводило до подвоєння національного багатства за кожні 22 роки. Темпи зростання у розрахунку на душу населення становили 1,6 %, що забезпечувало подвоєння цього показника кожні 39 років.

Економічне зростання у більшості країн світу складає декілька відсотків на рік. Так, за останні п'ять років темпи приросту реального ВВП у країнах Європейського Союзу становлять в середньому трохи більше 2 %.

Динаміка економічного зростання (спаду) в Україні характеризувалась наступними показниками (табл.4.3.3). Реальний обсяг виробництва почав зменшуватися ще з середини 80-х років, але в 90-х роках, уже за умов становлення незалежності, його падіння прискорилося. Наслідки економічної кризи 90-х років відкинули країну далеко назад. За період десятилітнього спаду о6сяг реального ВВП скоротився майже в 1,9 рази. Після тривалого спаду в 1990-х роках, починаючи 3 2000 року, в Україні спостерігаються позитивні щорічні темпи приросту реального ВВП.

Таблиця 4.1.3.

Роки	Зміна ВВП,%
	- 4,0
	- 8,7
	- 9,9
~	- -14,2
	- 22,9
	_ 12,2
	- 10,0
	- 3,0
	- 1,9
	- 0,2
	5,9
	9,2
	4,6
	5,0
	12,5
	2,6
	4,7

Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід західних країн. Україна успадкувала адміністративно - командну систему, зношені виробничі фонди, ірраціональну галузеву i виробничу структури. О6тяжливими обставинами стали сгри6коподібнепідвищення цін на імпортні енергоносії, незавершеність виробничого циклу в національній економіці, розрив економічних відносин із сусідніми державами, значний військово-промисловий комплекс, катастрофічна екологічна ситуація, а також су6'єктивні прорахунки, непослідовність у переході до ринкових відносин, поява величезного тіньового сектору. Результат дії цих негативних факторів проявився в тому, що нині о6сяг національного виробництва становить трохи 6ільше як третину від рівня 1990р.

Темпи економічного зростання визначають динамічні параметри економічного розвитку країни, її місце та історичні перспективи на міжнародній арені. Забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань національної економіки будь-якої країни світу. В той же час економічне зростання стало метою економічної політики урядів більшості розвинених країн. Все більше країн світу беруть на озброєння ідеологію економічного зростання, яка стає основою створення держав загального добро6уту.

За основним показником розвитку національної економіки - ВВП на душу населення - усі країни поділяють на розвинуті i країни, що розвиваються. На даний період до розвинутих відносять країни, у яких, зокрема, величина ВВП на душу населення перевищує 12 тис. дол. за рік.

Середньосвітове значення показника ВВП на душу населення в 5 разів менше ніж в США. Для подвоєння ВВП на душу населення в Україні при 5 % зростанні необхідно 14 років а при 7 ^о/о зростанні - 10 років. Відомо, що США знадобилося 47 років,^,щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії - 33, Індонезії - 17, Південній Кореї - 10 років. Що6 наблизитися до середньосвітового рівня за умови середнього темпу економічного зростання світової економіки в 1,6 %, Україні необхідно протягом 30 років підтримувати 7 ^о/о економічне зростання а6о подвоювати цей показник кожні 10 років. Навіть враховуючи від’ємний приріст населення України, вирішення цієї проблеми потребує втілення абсолютно нової економічної стратегії, яка потребує серйозної розробки та втілення в життя спільними зусиллями всього народу, що є надзвичайно складним завданням. При цьому забезпечення стійких темпів економічного зростання є одним із найважливіших завдань макроекономічного регулювання.

Економічне життя суспільства супроводжується величезною кількістю та різноманітністю економічних процесів та явищ, пере6увае у постійному русі. Економіка зазнає певних кількісних та якісних змін. Змінюються продуктивні сили i виробничі відносини, як в цілому, так i за окремими видами. Економічне зростання ж означає поступальний рух економіки, її прогрес i розвиток.

Причинами економічного зростання виступають зв'язки між суспільним виробництвом i споживанням. Економічні потре6и людини породжують виробництво і самі породжуються ним.

Потре6и країн зростають у зв'язку з ростом чисельності населення. Так, тільки за останні 40 років чисельність населення світу збільшилася в два рази. Протягом останнього десятиліття щорічний приріст склав 6лизько 75 млн. чоловік, що рівнозначно появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно 3 цим зростають, змінюються та урізноманітнюються в якісному відношенні потреби кожної людини. Поряд із традиційними потребами в їжі та воді, одязі, житлі зростають потреби в засобах пересування, спілкування, послугах по охороні здоров'я, освіті, відпочинку, виникають i нові потреби.

В умовах росту населення та його потреб національна економіка повинна забезпечувати безупинний приріст благ, необхідних для їх задоволення. Адже життєздатність економічної системи держави визначається ступенем задоволення потреб свого населення.

Економічне зростання - основна форма розвитку передових країн світу. Забезпечення економічного зростання виступає однією з основних передумов зростання до6робуту населення. Підвищення рівня життя в державі вимагає більш швидкого росту національного доходу порівняно з ростом чисельності населення. Значення економічного зростання для країни проявляється у збільшених можливостях вирішення національних проблем,зокрема:

· зростання реального продукту;

· розв'язання соціально-економічних про6лем;

підвищення життєвого рівня населення;

·

задоволення нових потреб суспільства;

·

зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави;

·

· нарощування виробничої, технічної та фінансової бази для подальшого зростання тощо.

Економічне зростання, яке за6езпечуе збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення, е одним із факторів національної 6езпеки держави.

Підходи до перспектив економічного зростання. Існують два протилежні підходи щодо перспектив економічного зростання та проведення національної економічної політики країн.

Противники економічного зростання вважають, що у зв'язку з обмеженістю ресурсів та інтенсивним їх використанням, людство може вичерпати життєво важливі для процесу виро6ництва природні ресурси. Інтенсивний о6робіток землі перетворить її в пустелю. Скорочення запасів Світового океану, виру6ування лісів, збільшення відходів, забруднення довкілля, зменшення озонового шару, збільшення кількості техногенних i природних катастроф та інші негативні явища змінюють клімат планети. Це створює загрози екологічній системі й самому життю на Землі.

Крім того, існує певне побоювання серед людей відносно того, що нагромаджені ними професійні навички i досвід можуть виявитися застарілими, i вони не зможуть підвищувати свою професійну майстерність відповідно до вимог науково-технічного прогресу. Сукупність цих факторів, на думку частини політиків та вчених, е підставою для проведення політики уповільнення темпів економічного зростання i переходу до „нульового зростання".

Прихильники економічного зростання вважають, що це - єдиний шлях за6езпечення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня населення. Збільшення виро6ництва товарів i послуг та доходів населення покращує освітнє та медичне обслуговування, подовжує середню тривалість життя, тощо. Науково-технічний прогрес, який е матеріальним носієм економічного зростання, призводить до з6ільшення розвіданих запасів ресурсів, створення нових замінників наявних ресурсів та нових джерел енергії тощо. Введення жорсткіших законодавчих обмежень та спеціальних податків сприятиме ефективнішому вирішенню екологічних про6лем.

Враховуючи всі фактори, можна зробити висновок, що економічне зростання не є, абсолютним благом. Воно потребує відповідного моніторингу, оцінки наслідків його впливу на всі суспільні явища та процеси. Однак, без відповідних темпів економічного зростання забезпечення добро6уту та благополуччя населення неможливе. Технічний та технологічний прогрес, відповідальна державна національна політика кожної країни та регулювання темпів економічного зростання є передумовами виведення людства на передові рубежі розвитку, надання економічному зростанню якісного та прогресивного характеру.

Світовий досвід показує, що стабільність економічного зростання можлива в довгостроковому періоді. В короткочасному періоді економічне зростання має циклічний характер.

Як відомо, період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення, називається економічним циклом.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Незважаючи на всі відмінності, при розгляді структури економічних циклів виділяють два статичних стани i два динамічних періоди, які можна представити окремими послідовними фазами: 1) пік, 2) спад, 3) дно, 4) піднесення (рис. 4.1.5.).

У процесі циклічних коливань обсягів виробництва економіка послідовно проходить чотири фази.

У піковій фазі циклу спостерігається найбільший рівень виро6ництва. В цій фазі циклу в економіці досягається повне використання наявних ресурсів i тому виробничі потужності най6ільш завантажені, а ціни, як правило, зростають.

Рис. 4.1.5. Циклічність екологічного раз витку

За піком настає фаза спаду, яка фіксується за умови скорочення обсягу виробництва тривалістю не менше півроку, більш тривалий період спаду називають депресію. Найвідомішою е Велика депресія 1929-1933 рр. у США, під час якої обсяг виробництва скоротився на третину, ціни знизились на 25 %, а рівень 6езробітгя досяг 24 %.

Депресія 1992-1999 рр. в Україні перевершила Велику депресію за тривалістю у два рази, за гли6иною економічного спаду - у півтора рази.

Спад порушує економічне зростання. Всі наступні фази відновлюють його.

Дно, як наступна фаза економічного циклу, відображує найнижчу точку спаду (або депресії) i Може мати різну тривалість.

Піднесення - фаза економічного циклу, протягом якої о6сяг виробництва спочатку відновлюється до попереднього ріння, а потім перевищує фазу пік попереднього циклу. Під час фази піднесення економічні процеси, притаманні спаду, розгортаються у протилежному напрямі. Підприємства намагаються використати інтенсивні чинники нарощування виробництва, що підносить економіку у пікову фазу.

Головними ознаками економічних циклів є їхня тривалість i причини виникнення. Виявлені най6ільш важливі економічні цикли:

· короткострокові (цикли Китчина) тривалістю 3-5 років, основними причинами яких е з6урення на фінансових ринках;

· середньострокові (цикли Джаглера i Кузнеця) тривалістю 10-20 років, джерелом яких е структурні зрушення в економіці та міжгалузеві переливи капіталу;

· довгострокові (цикли Кондратьєва) тривалістю близько 50 років, що спричинені радикальними змінами в технологічній базі.

Циклічні коливання в економіці зумовлюються як Зовнішніми (війни, революції, політичні збурення, демографічні вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, великомасшта6ні науково-технічні нововведення тощо), так i внутрішніми (нераціональна монетарна політика, нестабільність інвестицій, негнучкість цін i заробітної плати, коливання продуктивності праці, тощо) чинниками.

Економічне зростання є основною складовою економічної динаміки, яка визначає тенденції та траєкторії обсягів виробництва. Основною особливістю є її зростання на основі періодичного чергування з6ільшення та зменшення обсягів ВВП.

Для економічного зростання характерна циклічність - періоди економічного піднесення чергуються 3 періодами економічного спаду. Кожен 3 цих періодів характеризується певними ознаками. Наприклад, у роки економічного спаду зростає безробіття, знижуються, як правило, ціни, зменшуються прибутки підприємств. У роки економічного піднесення все відбувається в протилежному напрямку. Хоча можливі інші комбінації основних наслідків розвитку економіки. Незважаючи на тимчасові відхилення та коливання, важливим є те, що в довгостроковому періоді зберігається загальна тенденція до зростання економіки.

Основні характеристики явища економічного зростання подано у табл. 4.1.4.

Таблиця 4.1.4.

Дата добавления: 2014-11-28