Види спеціальних лікувальних заходів і вправ

Методичні вказівки до побудови процедури лікувальної гімнастики

. • Хворим, у яких умовно-рефлекторні зв'язки неміцні, й відновлюються повільно, доцільно повторювати кілька разів той самий комплекс фізичних вправ, зміст і тривалість якого визначаються тяжкістю ушкодження.

• При складанні комплексу необхідно ретельно продумувати вправи у
всіх деталях, уникати- нераціональних для хворого рухів, які можуть бути
засвоєні, але яких згодом доведеться позбуватися. Заняття необхідно здійснювати індивідуально, в однакових зовнішніх умовах, з одним і тим самим методистом і за відсутності сторонніх людей. Дозування індивідуальне, у процесі заняття невеликі перерви (3—5 хв).

• У процедуру лікувальної гімнастики бажано включати різноманітні спе­ціальні вправи й звертати увагу хворого на всі нюанси рухів як пасивних, так і активних, давати їм словесну оцінку, заохочувати будь-яке поліпшен­ня у виконанні рухів.

• Пасивні й активні вправи обов'язково проводити спочатку на здоровій, потім на паретичній кінцівці, починаючи із проксимальних відділів.

Крім того, кожне заняття лікувальною гімнастикою передбачає:

• вплив фізичних вправ на весь організм;

• чергування навантаження на здорові й уражені м'язові групи, кінцівки.
Процедура не повинна стомлювати. Тривалість 15—30 хв. У залі вїднов

лювальної терапії крім загальноприйнятого устаткування необхідно мати паралельні бруси, сходи з поруччям, милиці, "ходунці", триколісні велоси­педи, дзеркало, наколінники, рукавиці для повзання.

Лікування положенням. Призначається в ранньому періоді захворювання, до появи еластичності м'язів, тобто, коли тонус м'язів ще залишаєть­ся низьким. Лікування положенням — це спеціальне укладання хворого для попередження розвитку м'язових контрактур і тугорухливості в сугло­бах, надання суглобам і паретичним м'язам оптимального середньофізіоло-гічного положення, сприяння більш ранньому відновленню активних рухів, поліпшення периферичного кровообігу, перешкоджання утворенню про­лежнів і трофічних виразок.

Існує два види лікування положенням: загального характеру для всього тулуба й кінцівок і локальне для окремих кінцівок і м'язових груп. Хворих укладають так, щоб м'язи, схильні до спастичних контрактур, були розтяг­нуті, а точки прикріплення їх антагоністів зближені.

Лікування положенням здійснюється' в такий спосіб. При лікуванні контрак­тур верхніх кінцівок розігнуту в лікті, руку відводять від тулуба на 90º, супінуючи плече й передпліччя. Пальці випрямляють й утримують за допомогою вали­ка або мішечка з піском на долоні, встановлюючи хворий палець в опозиції до інших і у відведенні. Іноді застосовують спеціальні шини. У такому положенні руку укладають на тумбочку, що стоїть поруч із ліжком [14] (рис 2.1).

При лікуванні контрактур нижніх кінцівок уздовж зовнішньої сторони хворої ноги встановлюють довгий мішок із піском або поміщають протиро-таційну шину, щоб обмежити супінацію стегна. В ділянку підколінної ямки підкладають валик, що попереджує перерозгинання колінного суглоба. Для всієї стопи, включаючи пальці, створюється упор. Стопа трохи пронується й установлюється під кутом 90^º у гомілковостопному суглобі.Треба зазначити, що при спастичних паралічах сеанс лікування поло­женням нетривалий (15—20 хв). Сеанс лікування млявих паралічів і парезів

Рис.2.1. Лікування положенням: 1 — укладання паретичних кінцівок у положенні хворого на спині; 2 — укладання паретичних кінцівок у положенні хворого на здоровому боці.

може тривати за необхідності до 3—4 год, але треба стежити, щоб не збільшилася м'язова напруженість. При в'ялих паралічах і парезах лікуван­ня положенням передбачає средньофізіологічне положення кінцівок при якому м'язи не зазнають зайвого розтягання, а суглоби не піддаються де­формації. Протягом дня бажано проводити кілька сеансів лікування поло­женням, чергуючи їх з лікувальною гімнастикою, масажем і фізіотерапев­тичними процедурами.

Щоб уникнути небажаних наслідків лікування положенням, треба після зняття фіксації.визначити тонічний стан, м'язових труп і рухливість у сугло­бах, не допускати збільшення ригідності або спастичності м'язів порівняно з вихідним рівнем, виникнення гіпостатичних набряків, появи болю, оніміння, тугорухливості. Такі симптоми вказують на надмірність розтягання, неправильність фіксації, передозування за часом. Оптимальний режим лікування положенням визначається індивідуально й залежить від загального стану хворого і його рухового статусу. Всі методичні засади лікування положенням мають локальний характер та спеціальні цілі. Після закінчення.гострого пері­оду переходять до більшдієвого методу загальної, активізації хворих.

Пасивна гімнастика. Один з основних методів розгальмовування — система пасивних рухів для паретичних кінцівок. За допомогою пасивних рухів зберігається або відновлюється втрачена схема нормально здіснюва-них рухів, попереджується. поява патологічних синкінезій. Особлива, увага повинна приділятися зоровому контролю хворого за виконанням вправ і положенням інших частин, тіла, який має ґрунтуватися на глибокому усві­домлені м'язово-суглобного відчуття.

При проведенні пасивних вправ важливо правильно визначити їхню ам­плітуду й швидкість, які залежать від неврологічного статусу хворого й ступеня підвищення тонусу, тому що висока амплітуда й швидкість можуть під­вищити й без того високий тонус.

Пасивні вправи при сприятливому перебігу хвороби можна призначати в перші дні після захворювання або травми. Велике значення для хворого має вибір вихідного положення, що само по собі сприяє розслабленню спастич­них м'язів. Пасивні вправи допомагають зберігати нормальну рухливість у суг­лобах, попереджують і зменшують патологічно підвищений тонус м'язів, від­новлюють і зберігають у хворого уявлення про нормально здійснювані рухи. Пасивні рухи повинні виконуватися плавно, ритмічно, багаторазово. Кожна се­рія рухів має виконуватися в одній площині при поступовому збільшенні ам­плітуди рухів і постійному зоровому контролі хворого (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Пасивна гімнастика: 1— пасивне відведення й приведення руки в плечовому суглобі; 2— пасивне розгинання й згинання в ліктьовому суглобі; 3 — пасивне згинання й розгинання кисті а лроменезагїястковому суглобі (передпліччя супіноване); 4 — пасивне згинання й розги­нання ноги в колінному й тазостегновому суглобах

Перед виконанням пасивного руху проводиться його "розучування" на здоровому боці, а потім активні рухи здоровою кінцівкою здійснюються одночасно або поперемінно з пасивними рухами в паретичній кінцівці. Об­сяги й темп рухів необхідно поступово збільшувати з огляду на суб'єктивні відчуття хворого й ступінь створюваного опору. Особливу увагу варто при­діляти таким пасивним рухам: відведенню й супінації плеча, розгинанню й супінації передпліччя, розгинанню кисті й пальців, відведенню й протистав­ленню великого пальця руки,'згинанню й ротації стегна, згинанню гомілки при розігнутому стегні, тильному згинанню й пронації стопи. Ці рухи прово­дяться у вихідних положеннях лежачи на спині, лежачи на животі (особ­ливо згинання гомілки при фіксації таза), лежачи на боці (розгинання стег­на, ротація плеча).

Пізніше, коли хворому дозволено сидіти, можна проводити пасивні вправи для верхніх кінцівок і. спини: відведення й приведення лопаток, піднімання й опускання надпліч і лопаток, чергуючи ці рухи зі спеціальним ви­бірковим масажем розслаблюючого характеру в ділянці спастичних груп м'язів і тонізуючого – в ділянці ослаблених. Крім того необхідно привчати до пасивних рухів за допомогою здорової кінцівки, які хворі мають викону­вати по кілька разів на день.

Розслаблення м'язів. При спастичному паралічі варто вважати однією

3 перших спеціальних вправ навчання розслаблення м'язів (спочатку на
здоровій кінцівці, а потім на паретичній). Після того як хворий опанує роз­
слаблення всієї кінцівки, необхідно опановувати розслаблення окремих
м'язових груп. Здатність до^активного розслаблення м'язів варто перевіря­
ти перед кожним заняттям.

Крім звичайного мовленнєвого навчання розслабленню, застосовуються прийоми вібруючого локального потрушування по ходу певного м'яза, а та­кож деякі прийоми розслаблюючого масажу.

До спеціальних гімнастичних прийомів розслаблення м'язів належать легкі потрушування кінцівками, виси й махові рухи, прокочування долонної поверхні кисті й стопи по обертовому валику, розтягання спастичних м'язів. У табл. 2.1 і на рис. 2.3 наведено деякі вправи з використанням прийомів розслаблення м'язів [9].

Застосовуючи лікувальну гімнастику, необхідно визначити початкові до­вільні рухи. З цією метою призначають зручні вихідні положення, що по­легшують виконання елементарних вправ.

Таблиця 1. Гімнастичні прийоми розслаблення спастичних м'язів

Вихідне положення хворого

Прийом

Сидячи на стільці хворим боком до спинки стільця, під пахву хворої руки підкласти кисть здорової, звісити хвору руку зі спинки стільця Лежачи на спині на кушетці, звісити донизу хвору руку, триматися здоро­вою рукою за кушетку Сидячи на стільці хворим боком до столу, ноги на ширині плечей, хвору руку витягнути й покласти на стіл Сидячи на стільці обличчям до столу, ноги на ширині плечей. Хвору руку зігнути в ліктьовому суглобі під пря­мим кутом і покласти на стіл долонею донизу (передпліччя уздовж столу) з розігнутими й розведеними пальцями Те саме   Сидячи на стільці, ноги на ширині пле­чей. Кисть хворої руки з випрямленими й розведеними пальцями покласти-під хворе стегно (долонею вниз) Сидячи на стільці обличчям до столу, ноги на ширині плечей

Повільно розгойдувати вільно звисаючу руку, поступово збільшуючи амплітуду (рис. 2.3, 1)     Те саме Методист однією рукою захоплює кисть хворо­го, а Іншою фіксує плече біля ліктьового згину; потім, злегка потрушуючи, повільно згинає й розгинає паретичну руку в ліктьово­му суглобі (рис. 2.3, 2) Методист однією рукою притискає кисть хворого до столу, а іншою — піднімає догори лікоть паретичної руки, злегка потрушуючи (рис, 2.3, 3) Методист, стиснувши пальці в кулак, розтирає гребенем пальців тильну поверхню кисті хво­рого від кінчиків пальців угору (рис. 2.3, 4) Методист кистю однієї руки обхоплює великий палець хворого, іншою — всі інші й робить максимальне розгинання складених разом чотирьох пальців, одночасно відводить і розги­ нає великий палець хворого. У такому поло­ женні паретична кисть утримується протягом 1—3 хв, поки не настане розслаблення м'язів(рис. 2.3, 5) Методист, притримуючи однією рукою плече, іншою обхоплює лікоть хворого й випрямляє руку в лікті, легко потрушуючи нею; кисть паретичної руки повинна бути щільно притис­нута до стільця (рис. 2.3, 6) Правою рукою методист фіксує розпрямлені пальці паретичної кисті, а лівою натискає на кисть, придавлюючи її до валика, одночасно відводячи великий палець, і повільно, плавно здійснює із зусиллям разминання кисті (рис. 2.4)

Рис. 2.3. Гімнастичні прийоми розслаблення

Дата добавления: 2014-12-16