Засипання траншей

Після закінчення випробування трубопроводу в першу чергу слід провести засипання і ретельне ущільнення ґрунту в приямках під стиковими з’єднаннями, після чого засипати трубопровід по всій ширині траншеї на висоту не менше 0,2 м. Для керамічних, азбестоцементних і поліетиленових труб висота ґрунту над верхом труб повинна бути не менше 0,5 м.

Остаточне засипання траншеї бульдозером може виконуватися з різним напрямком його проходів: прямолінійним, косопоперечним, косоперехресним і комбінованим. Найбільш ефективним способом засипання траншей у звичайних умовах є комбінований, при якому здійснюється подвійний прохід бульдозера: спочатку – косопопе­речний, а потім – прямий. Під час переміщення ґрунту з відвалу до брівки траншеї рух бульдозера повинен відбуватися під кутом до осі траншеї. Ущільнення ґрунту повинно здійснюватися шарами товщи­ною 0,2-0,4 м залежно від обраного ущільнювального механізму.

Засипка траншей, на які не передаються додаткові наванта­ження, може виконуватися без ущільнення ґрунту, але з відсипанням по трасі траншеї валика, розміри якого визначаються з урахуванням подальшого природного осідання ґрунту. Траншеї на ділянках перетину з дорогами, вулицями, проїздами, що мають удосконалені покриття, повинні засипатися на всю глибину піщаним ґрунтом з пошаровим ущільненням. Щільність ґрунту після ущільнення шару не повинна бути менше встановленої вимогами. Ущільнення слід проводити при вологості, близької до оптимальної. У місцях перетину траншей з діючими підземними комунікаціями зворотнє засипання траншей проводиться з урахуванням таких вимог:

– підсипання під діючі комунікації повинно виконуватися піща­ним ґрунтом по всьому поперечному перерізу траншеї на висоту до половини діаметра трубопроводу із пошаровим ущільненням ґрунту;

– вздовж траншеї розмір підсипки по верху повинен бути більше на 0,5 м з кожного боку трубопроводу, а крутизна укосів підсипки повинна бути 1:1.

Незв’язні ґрунти краще ущільнювати вібраційними машинами, а зв’язні – ударними або віброударними машинами чи кот­ками. Не допускається ущільнення трамбувальними плитами на відстані менше 3 м від штучних споруд та при висоті засипки над трубою менше 2 м. Щоб уникнути ушкоджень стиків трубо­проводів під час роботи трамбувальних машин, інтенсивність впливу ущільнюваль­ного органу не повинна перевищувати 12-15 кгс/см² (1,2-1,5 МПа) – для сталевих труб і 10 кгс/см² (1,0 МПа) – для труб пластмасових, залізобе­тонних і чавунних. Товщина захисного шару над трубою під час динамічного ущільнення повинна бути не менше 1 м. Засипання траншей у зимовий період слід здійснювати талим ґрунтом з такою інтенсивністю, щоб ґрунт, що укладається, не замерзав до закінчення робіт з його ущільнення.

Для ідентифікації і виявлення підземних комунікацій викорис­товуються розпізнавальні стовпчики і сигнальні підземні стрічки. Сигнальні підземні стрічки закладаються безпосередньо в траншею під час її засипання. Стрічки сигнальні (СС) використовуються як підземні попереджувальні сигнали про прокладені в ґрунт кабельні мережі й трубопроводи. Виготовляються з композиції поліетилену високого тиску з нанесенням попереджувального тексту уздовж стрічки. Застосування стрічок регламентовано ПУЕ (шосте-сьоме видання п. 2.3.83) і «Правилами безпеки систем газорозподілу і газоспоживання» (ПБ 12-529-03 п. 3.1.12).

Застосування сигнальних стрічок дозволяє:

– зменшити вартість матеріалів (замість 8 шт. цеглин для захисту, наприклад, силового кабелю, потрібен 1 метр СС шириною 150 мм);

– скоротити трудовитрати на покриття комунікацій в 50 разів;

– істотно скоротити об’єм вантажно-розвантажувальних робіт (для захисту одного кілометра кабелю замість 31 т цегли потрібно всього лише 80 кг сигнальної стрічки);

– істотно знизити витрати з експлуатації машин і механізмів;

– забезпечити трасопошук підземних комунікацій (детекційні сигнальні стрічки з металевими провідниками).

Детекційні сигнальні стрічки виготовляються на основі типових сигнальних стрічок. До сигнальних стрічок у заводських умовах накочуються провідники з нержавіючої сталі (дріт 12Х18Н10Т-ТС) або інші матеріали, що дозволяють забезпечити ефективне трасу­вання підземних комунікацій. Як правило, детекційні сигнальні стрічки застосовуються при прокладанні полімерних трубопроводів і оптико-волоконних магістралей.

Останнім часом для позначення підземних комунікацій викорис­товуються пластикові розпізнавальні стовпчики.

Наприклад, для позначення місцезнаходження газопроводу в землі застосовується стовпчик вказівний заввишки 3,00 м з поліе­ти­лену яскраво-жовтого кольору. Являє собою трубу діаметром 108 мм, з плоскою верхньою частиною, призначеною для кріплення інфор­маційно-попереджувальної таблички. В нижній частині виготовлений анкерний отвір (антивандальне виконання). Встанов­люється в ґрунт з використанням анкерного обладнання. Термін експлуатації – не менше 5 років.

Для позначення місцезнаходження підземних кабельних ліній зв’язку і підземних ліній електропередач застосовується стовпчик розпізнавальний заввишки 2,50 м з поліетилену білого кольору, з нанесеною вертикальною розміткою чорного кольору. В перетині є трубою діаметром 108 мм, з плоскою верхньою частиною, призна­ченою для кріплення інформаційно-попереджувальної таблички. Стовпчик розпізнавальний з поліетилену заввишки 1,20 м, виготовлений з поліетилену білого кольору. В перетині є трикут­ником. Установка: в ґрунт з використанням анкерного обладнання. Термін експлуатації: не менше 5 років.

Переваги таких стовпчиків в тому, що вони легкі, міцні, зручні при транспортуванні, не вимагають додаткового догляду (фарбу­вання, виправлення і т. ін.), довговічні і низької вартості, естетично виглядають.

Дата добавления: 2014-12-16