Сплата ліцензійних платежів здійснюється в формі па­ушального платежу, роялті, або комбінованих платежів

Економічні аспекти

Економічні аспекти, які на практиці відображаються у ліцен­зійних угодах, є досить різноманітними, тому при визначенні ціни за лі­цензію необхідно враховувати велику кількість факторів:

- вид ліцензії (виключна або невиключна);

- строк дії охоронного документа;

- економічні і технічні переваги, які одержує ліцензіат;

- наявність або відсутність опціонного договору.

Але завжди остаточно прийнятою буде та ціна, на яку погоди­лись сторони: яку ліцензіат готовий заплатити, а ліцензіар одержати. Крім того, необхідно передбачити, хто буде нести транспортні витрати, оплату відряджень спеціалістів ліцензіара до ліцензіата і навпаки, ви­трати, пов'язані з проживанням і утриманням персоналу тощо.

Існують різноманітні форми розрахунків ліцензіата з ліцензіа­ром: розрахунки на компенсаційній основі; зустрічна торгівля; продаж продукту; акціонерні опціони (надання права купувати акції за пільго­вою ціною тощо).

Частіше всього розмір винагороди визначається на підставі ро­ялті (періодичних відрахувань), хоча існують і інші види платежів - па- ушальний платіж, комбіновані платежі тощо.

Роялті - це вид ліцензійних платежів, які ліцензіат виплачує періодично, наприклад, раз на рік чи раз у півріччя, ліцензіару на про­тязі всього строку дії договору, в об'ємі відсотка від суми обороту по продажам чи від прибутку, а також у вигляді твердих зборів з одиниці продукції, що випускається за ліцензією, чи диференційованих ста­вок.

За законами деяких країн про передачу технології роялті є єди­ною формою винагороди, яка може здійснюватися по певним видам ліцензій про передачу об'єктів промислової власності.

Згідно вітчизняного законодавства, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші за­писи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи тор­говельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання вище зазначених об'єктів власності, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Такий вид ліцензійної винагороди, як роялті, застосовується (в чистому чи комбінованому вигляді) у більшості ліцензійних угод. Її особливість в тому, що отримання винагороди розтягується на весь строк дії ліцензійного договору. Цей вид надає можливість ліцензіару найбільш повно приймати участь у розподілі прибутку, який він отри­мує в результаті реалізації ліцензії.

В практиці міжнародної торгівлі ліцензіями розмір роялті не­рідко визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично, виходячи з встановлених у світовій практиці середніх розмірів.

Розмір стандартних ставок роялті частіше всього складає від 0,5 до 14%. Однак в літературі відсутня інформацію по обґрунтуванню і розрахунку величини числових значень роялті. Тому пропонується обрати певне значення роялті з діапазону стандартних середньоста- тистичних значень з урахуванням ціноутворюючих факторів. Наприк­лад, стандартні ставки роялті, в %: для електронної промисловості - 4-10; електротехнічної - 1-5; фармацевтичної - 2-7; літакобудування - 6-10; автомобільної промисловості - 1-3; приладобудівної - 4,5-7,5; виробництв споживчих товарів довгострокового користування - 5; ви­робництв споживчих товарів з малим строком використання - 0,2-1,5.

Розмір роялті залежить також від характеру об'єкту ліцензії та від об'єму реалізації ліцензійної продукції, що звичайно складає для: товарів масового виробництва від 0,5% до 4%; товарів дрібносерій- ного та індивідуального виробництва від 3% до 7-5%; невеликого об'єму виробництва (вартість продукції висока) від 7% до 10%; вели­кого об'єму виробництва (є значна конкуренція) від 1% до 4%.

За базу роялті можуть бути також прийняті: роздрібна ціна або вартість, ціна всього виробу, ціна частини виробу, кількість виробле­ної продукції та ін. Вибір того чи іншого виду визначається факторами як технічного, так і економічного характеру.

Якщо за ліцензійним договором виробляються товари широ­кої, масової номенклатури, то доцільніше в договорі встановити ви­нагороду у вигляді певного відсотка до суми обороту по продажу.

При видачі ліцензій на виробництво машин і устаткування доцільніше передбачити винагороду у вигляді певної суми з кожної одиниці виробленої продукції чи певного відсотка від вартості кожної одиниці проданої продукції. Такий вид часто застосовується в практиці ліцензійної торгівлі. Перевага його в тому, що кількість виробленої чи проданої продукції легше контролювати.

У випадку, якщо об'єктом ліцензії є технологічний процес чи секрет виробництва, то частіше всього винагорода нараховується з кількості переробленої сировини (виходячи з потужності застосова­ного устаткування). При цьому враховується вартість переробки про­дукції.

При розрахунку ціни на основі прибутку ліцензіата виходять з того, що розмір виплат ліцензіару визначається як частка прибутку, який отримується ліцензіатом від виготовлення і реалізації продукції по ліцензії. При цьому частка ліцензіара коливається від 10 до 50% прибутку ліцензіата і залежить від ряду ціноутворюючих факторів. Ос­новні з них - об'єм прав, які передаються, наявність і дійсність патен­тної охорони та розмір прибутку.

Вважається, що якщо об'єкт ліцензії ще не придатний до про­мислового чи комерційного використання, а основну цінність мають патентні права, які передаються за ліцензійним договором, то частка ліцензіара у прибутку ліцензіата повинна складати до 20%. Якщо об'єктом є промислово-засвоєний виріб чи технологічний процес, то при виключній ліцензії доля ліцензіара може складати 35-50%, а при невиключній ліцензії - 20-30%.

Найбільш розповсюдженим методом розрахунку роялті є ви­значення їх частки від обсягу продаж. Якщо розраховані ліцензіатом цифри допустимі для ліцензіата за умовою, що його прибуток від реа­лізації нового продукту до оподаткування може бути близько 25% об­сягу продаж, і якщо роялті, яке складає 25% прибутку ліцензіата, його влаштовує, то кінцева цифра буде складати 5% чистого (нетто) об­сягу продаж.

Твердофіксований збір. При укладенні ліцензійного договору на допоміжні виробничі процеси (сортування, пакування та ін.), коли вартість процесу входить у вартість виробу, як його частина, або при укладенні ліцензійного договору про передачу прав на знак для това­рів і послуг, замість процентних відрахувань доцільно проводити пла­тежі у вигляді твердо встановленого збору з одиниці випущеної продукції. Цю форму застосовують при укладенні договорів з новими чи маловідомими ліцензіатами. Перевага цієї форми платежів: легше контролювати обсяг виробництва і збуту продукції, ніж розмір при­бутку чи рівень цін. Крім того, для ліцензіара нівелюється ризик, пов'язаний з коливанням цін, збільшенням витрат виробництва та ін­фляцією.

Диференційовані ставки ліцензійних платежів. Завдяки тому, що протягом строку дії ліцензійного договору можливі зміни кон'юнк­тури ринку, умов виробництва тощо, в ліцензійних договорах засто­совують змінну шкалу платежів. Застосовують такі диференційовані ставки: - в залежності від обсягів виробництва та продаж; в залеж­ності від ціни, за якою продається продукція.

Ліцензійні платежі у формі роялті мають свої переваги та недоліки.

Так для ліцензіара роялті вигідно у випадку успішної реаліза­ції і збуту продукції, коли реальний прибуток може набагато пере­більшити розраховану; однак, у випадку зриву виробництва, різкого погіршення кон'юнктури ринку, ліцензіар ризикує отримати значно меншу ціну ліцензії, ніж ту, на яку він розраховував, або взагалі нічого не отримати;

А для ліцензіата роялті дозволяє розраховуватися з ліцензіа­ром після отримання прибутку; звичайно, при розрахунках типу ро­ялті, передбачають контроль за випуском і збутом продукції з боку ліцензіара.

Паушальний платіж - це вид ліцензійної винагороди, який передбачає одноразову або по частинам виплату ліцензіару до по­чатку масового випуску продукції певної твердої зафіксованої суми у відповідності до розрахованої ціни ліцензії, після чого ліцензіат не проводить ніяких відрахувань. Цей платіж не залежить від стану ос­воєння ліцензіатом ліцензії, одержання економічного ефекту (при­бутку) ліцензіатом і визначається продуктивністю необхідного спеціального устаткування, місткістю території збуту ліцензійної про­дукції, використанням в максимальному ступені виробничих можли­востей ліцензіата. Основна його ознака - авансовий характер.

Як правило, така форма виплати ціни ліцензії нав'язується при монопольному володінні технологією. Виплата твердої суми у міжна­родній практиці застосовується у випадку видачі ліцензії на право про­мислової власності, або у випадку передачі «ноу-хау», коли технологія може бути передана цілком і ліцензіат може повністю освоїти її. Така виплата проводиться для передачі прав і «ноу-хау», які стосуються нескладних технологій, і можуть бути допустимі з точки зору ліцен­зіата, якщо немає потреби в постійному наданні технічної інформації про технологічні досягнення, маркетингу продукту чи технічних послуг ліцензіату з боку ліцензіара. Наприклад, виплата твердої суми може проводитись для отримання прав на запатентований продукт, спосіб та комплект креслень, специфікацій та іншу технічну інформацію, якщо їх самих по собі достатньо, щоб ліцензіат міг виготовити і реа­лізовувати відповідні продукти.

Також така форма платежу використовується при продажі лі­цензій маловідомій фірмі, небажанні ліцензіата допустити контроль над виробництвом ліцензованої продукції, ускладненнях у процесі пе­реведення прибутку, передачі ліцензії разом з поставкою устаткування для виробництва запатентованого виробу, а також при поставці комплексних підприємств. В останньому випадку, як правило, разом з устаткуванням передається ліцензія на використання секретів ви­робництва, технології процесів, а також права на виробництво запа­тентованої продукції.

Паушальна сума платежу застосовується також при передачі ліцензії на використанні секретів виробництва, рецептів на вироб­ництво різноманітних виробів, особливо в тих випадках, коли об'єкти ліцензії не запатентовані у відповідній країні і ліцензіат набуває лі­цензію на свій страх і ризик.

Загальні переваги і недоліки паушального платежу для лі­цензіара виражені в тому, що сума виплати не залежить від зриву впровадження, неуспішної експлуатації ліцензії, невдалої кон'юнктури ринку; платіж не враховує можливого поліпшення кон'юнктури ринку, збільшення прибутку ліцензіата; платіж захищає ліцензіара від ризи­ків і застосовується при укладенні договору з маловідомими і еконо­мічно слабкими партнерами, країнами «неналежними» у фінансовому і політичному відношеннях. Для ліцензіата цей платіж дозволяє запо­бігти контролю ліцензіара за виробництвом і збутом, однак цей вид платежу потребує вільних грошей, збільшує ризик у випадку невда­лої експлуатації і продажу; та зменшує ризики у разі нестабільного положення в країні або коли невідомо, чи буде запатентований вина­хід, який складає основу ліцензії чи ні. Використання паушальних пла­тежів в умовах нестабільного ринку та інфляційних процесів має більше переваг порівняно з роялті.

Комбіновані платежі - це вид ліцензійної винагороди, яка складається з виплати певної паушальної суми, а також періодичних виплат.

Виплата паушальної суми розглядається як початкова плата за розкриття інформації, яка дає можливість потенційному ліцензіату оцінити об'єкт промислової власності, який передається. Ліцензіар часто розглядає цю виплату як первісну винагороду за основне до­слідження і розробку технології. Ця сума необхідна ліцензіару для оп­лати витрат, пов'язаних з передачею технічної документації, а також витрат, вже понесених ним на стадії укладення угоди (підготовка ко­мерційної пропозиції, ділове листування, відвертання уваги персо­налу фірми від їх функціональних обов'язків для участі в технічних і комерційних переговорах та ін.)

Первісна виплата в значній мірі змінюється в різних договорах і може коливатися від невеликої суми до дуже значної за передачу складної технології, яка потребувала великої дослідницької і експе­риментально-конструкторської роботи. В деяких випадках початкова виплата паушального платежу може розглядатися як мінімальна ви­плата чи як завдаток перед роялті. Потім, ліцензіат може отримати можливість зробити додаткову виплату твердої суми, визначеної по­передньо чи обумовленої, коли був вибір відносно того чи буде зроб­лена виплата паушальної суми замість роялті з заліком виплат вже зроблених відрахувань. Зазвичай розмір первісного платежу складає 10 - 30% від вартості ліцензії у формі її виплати єдиним платежем.

Дата добавления: 2014-12-16