Роль населення у розвитку народного господарства України

Всі матеріальні і духовні цінності створюються працею людей, тому головною умовою формування регіональної економіки є наявність живої праці,під якою розуміють сукупність фізичних, духовних,моральних та інших здібностей людини, що їх використовує.

Джерелом формування живої праці є населення.

Населення – історично складена і безперервно відновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на певній території.

Відтворення населення – процес постійного відновлення поколінь людей в процесі реалізації демографічної політики.

Демографічна політика – частина соціально-економічної політики держави, спрямована на управління процесами народжуваності, смертності та міграції по території країни.

Найважливіші її показники: чисельність населення, його динаміка, статево-вікова структура.

В Україні сучасна демографічна ситуація негативна: скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і народжуваності,від’ємне сальдо міграції. Це потребує активізації демографічної політики.

Населення є джерелом формування трудового потенціалу – носія виробничих відносин. Його характеризують національні,соціальні та економічні особливості.

1. Національні особливості відображають риси мислення,свідомості, культури, побуту, ставлення до праці, природи, торгівлі,міжнародних відносин.

2. Соціальні особливості відображають груповий а суспільний спосіб життя людини, її природне відтворення.

3. Економічні особливості – здатність до праці,творчості, виробництва.

Національна категорія населення відображає процеси, особливості поглядів певних його груп на проблеми суверенітету, державності, мови, культури тощо. Вона тісно пов’язана з формуванням єдиної державної та господарської системи, в основі яких є Конституція України і закони, що регулюють відносини національного, соціального й економічного розвитку.

У реальному житті національна спільність необов'язково є моноетнічною групою. Нації сучасних держав переважно багатоетнічність. Але всі вони - громадяни країни і представники її нації. Відповідно держава і економіка теж багатонаціональні.

Національна категорія населення – група населення, об’єднана за певними якісними ознаками самопізнання, способу мислення, самосвідомості, ставлення до держави, праці, довкілля тощо.

Національну категорію можна розкрити за критеріями національної самосвідомості, яку можна представити як:

Свідомість національного патріотизму – об’єднує групу людей з високим рівнем національної самосвідомості,гордості за свою націю і країну, з бережливим ставлення до державної мови, національної культури,освіти, релігії тощо.

Свідомість національного нігілізму – об’єднує групу людей, яким байдуже або майже байдуже національне походження, вони надають перевагу меркантильним інтересам, концентрують свої зусилля на матеріальному збагаченні, навіть незаконним чином, в політиці відстоюють ідеологію соціальної рівності, державної багатомовності.

Свідомість національної винятковості — об’єднує групу людей, які гіперболізують значення своєї нації, нав’язують національну культуру іншим народам, їх політики ґрунтується на ідеології фашизму, расизму, великодержавного імперіалізму.

Взаємозв’язок між населенням і розвитком господарства – це процес історичний, який постійно змінюється і ускладнюється протягом всього історичного розвитку людства.

Населення з природними умовами, ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства.

Населення живе у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів.

В процесі еволюційного розвитку суспільства воно забезпечувало свою життєдіяльність за рахунок дарів природи шляхом їх збору, рибальства і мисливства. На наступних етапах розвитку тип господарювання змінюється – розвивається відтворювальне господарство: землеробство і тваринництво. Їх розвиток зумовив необхідність виробництва певних засобів,що призвело до становлення нового прошарку людей – ремісників.

Подальший розвиток людського суспільства приводить до спеціалізації виробництва,ускладнює суспільні відносини. Воно пройшло стадії від до індустріального суспільства до індустріального і постіндустріального. Сьогодні час інформаційних технологій, коли наука, новітні технології стають основними сферами діяльності людей і разом з наданням різних послуг забезпечують засоби їх існування.

Таким чином, населення і економіка складають єдине ціле: людські потреби викликають появу нових виробництв та послуг,а останні впливають на людей. Оскільки людина є основним творцем суспільного багатства,то чисельність населення,кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює економічний розвиток.

Працездатне населення – сукупність людей віком від 16 до 60 років, здатних за психофізіологічними даними до участі у трудовому процесі.

Працездатне населення класифікують за якістю підготовки до праці та складністю виконуваної праці.

Трудовий капітал – частина працездатного населення, яка володіє високим рівнем знань і професійної кваліфікації,здатна створювати нові системи знань, техніки, технологій, форм організації праці та виробництва, істотно впливати на технічний рівень виробництва, зростання його обсягів,якості і конкурентоспроможності продукції, зниження собівартості та зростання прибутків.

При плануванні розвитку і розміщення продуктивних сил окремих галузей народного господарства практичне значення мають: чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення.

Одночасно важливим є їх (ПС) якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан, місце проживання тощо.

Для функціонування різних галузей народного господарства потрібні трудові ресурси лише відповідної якості,в тому числі і певної статі.

Є низка галузей економіки, де більш доцільним є використання праці чоловіків (металургія, машинобудування тощо).

Серед зайнятого населення виділяють частину населення, яка є реальним активним чинником продуктивних сил, створює необхідний для споживання і відтворення національного продукту, що є основою доходу зайнятих і незайнятих в економіці. Цю категорію називають економічно активним населенням.

Економічно-активне населення – працездатне населення, зайняте суспільно-корисною діяльністю, яка приносить дохід.

Закономірною є природна незайнятість, зумовлена відсутністю місць праці, способом виробництва та іншими чинниками. Незайнятим вважають населення працездатного віку, яке готове до праці, тобто це безробітне населення.

Безробітне населення – частина населення працездатного віку, тимчасово незайнята в суспільно-корисній діяльності, яка не заробляє доходів.

Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є: чисельність, регіональне розміщення, його динаміка, статевовікова структура.

Чисельність населення постійно змінюється внаслідок природного руху: народжуваність – смертність, а також завдяки його міграційним процесам.

Природний приріст – різниця між кількістю народжених та кількістю померлих.

Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Водночас тенденції демографічного розвитку є неодмінним чинником, який зумовлює економічну і соціальну політику держави.

Характерною особливістю природного руху населення України за останні десятиліття є постійне скорочення його приросту. Ці показники різні для різних територій:

Західна Україні – народжуваність трохи вище смертності;

Центральні області – ці показники найвищі;

Центрально-Східні – найнижчі.

Демографічна статистика розрізняє поняття:

наявне населення – особи, які перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання;

постійне населення – сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження.

Чисельність постійного населення = чисельність наявного населення – тимчасово проживаючі + тимчасово відсутні.

Чисельність населення і демографічні процеси в регіоні загалом є важливою інформаційною базою для формування бюджетної, інвестиційної та соціальної політики органами місцевого самоврядування.

Справа в тому, що обсяг і структура потреб населення і виробництва регіону є основою формування бюджетів, капіталовкладень і виробництва в регіоні.

Україна має негативні показники демографічних процесів,що викликані не виваженою економічною політикою держави. Це, в першу чергу, стосується погіршення статевовікової структури населення – іде процес старіння, режиму відтворення забезпеченості народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості,планування підготовки кваліфікованих кадрів.

Процес старіння – це наростання питомої ваги старшого покоління у віці більше 60 років, якщо вона перевищує 10% - ця нація належить до старіючої.

В Україні сьогодні з віком 60 і більше років проживає близько 20% населення, а якщо взяти і сільську місцевість, то відсоток досягає 27%.

Відтворення населення – процес постійної зміни поколінь людей, які йдуть із життя, новими поколіннями. Цей процес називають природним рухом населення, оскільки цей процес має місце завдяки біологічним властивостям людського організму.

Природний рух – одна з двох складових динаміки чисельності населення, обумовлює міграція населення.

Відтворення – це постійне оновлення кількісних і якісних характеристик населення та соціальні переходи – зміна соціальних станів людей (вища освіта, початок трудового життя, зміна професії тощо).

Показники, що характеризують процес відтворення:

- коефіцієнт народжуваності:

- загальний коефіцієнт смертності:

- загальний коефіцієнт природного приросту:

де N – кількість народжених у регіоні (країні) за період;

M – кількість померлих;

S – середня кількість мешканців регіону за період;

T – чисельність населення в працездатному віці.

Міграція населення –переміщення людей по територіях, які пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення.

Міграція залежить від різних причин і може бути: економічною, політичною, релігійною, гуманітарною, екологічною, воєнною.

За терміном – постійна, сезонна, тимчасова.

За характером переміщення населення:

зовнішня – переміщення населення із країни в країну:

- еміграція – переселення в іншу країну за певних причин,

- імміграція – в'їзд населення однієї країни в іншу на тимчасове або постійне проживання.

внутрішня – переселення людей всередині країни.

Особливе місце посідає маятникова міграція робочої сили – переїзд від місць проживання до місця роботи і назад, що відбувається у приміських зонах.

Міграційні процеси впливають на природне відтворення населення шляхом зміни вікової структури регіонів виходу та населення, трансформацію репродуктивної поведінки контингентів населення, зміни умов життя переселенців, що відбивається на стані їх здоров’я.

Міграція впливає на функціонування ринку праці.

Міграційні причини можна об’єднати у дві великі групи:

- добровільні (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматична, договірна, тощо);

- вимушені (екологічна, насильницька, втеча населення в результаті воєнних дій,за політичними мотивами).

За способом реалізації міграція може бути: організована, індивідуальна.

Зовнішня міграція може бути легальною і нелегальною, а також розрізняється за статусом мігрантів:

- особи, що переїжджають на постійне проживання;

- трудові мігранти,які переїжджають на роботу за контрактом;

- висококваліфіковані спеціалісти – працівники транснаціональних компаній;

- нелегальні трудові мігранти;

- особи, що шукають політичного притулку, біженці.

У процесі еволюції розвитку суспільства і його інтеграції розселення населення здійснювалося:

- на шляхах і річкових перетинах (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Черкаси);

- на сухопутних шляхах, де інтенсивно йшов товарообмін (Харків);

- на узбережжі моря (Одеса);

- у містах – центрах гірничодобувної промисловості (Донецьк);

- у містах-курортах (Ялта).

На сучасному етапі посилюються процеси урбанізації – зростання питомої ваги міського населення, головний фактор зростання соціально-економічної ролі міст.

Головними її особливостями і наслідком є концентрація промислового виробництва і міського населення на порівняно обмеженій площі, заміна природних ландшафтів асфальтовим і бетонним покриттям, спорудами, підземними комунікаціями, залучення великої кількості води для задоволення питних, побутових і виробничих потреб міста.

Дата добавления: 2014-12-16