Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура

Термін «галузь» має різні значення:

- На макроекономічному рівні для позначення великих сфер матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство тощо.

- Для позначення великих складових частин (добувна, обробка, паливна).

- Для позначення більш дрібних складових частин (нафтова, вугільна).

В процесі становлення постіндустріального суспільства поряд с галузевою класифікацією народногосподарського комплексу виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої і над галузевої системи продуктивних сил.

В наукових працях українських економіко-географів (А.Ващенко, О.Шаблій) міжгалузевий комплекс (МГК) – система економічних взаємопов’язаних галузей виробничої або невиробничої сфери. Формування МГК здійснюється в конкретних соціально-економічних умовах.

Цей процес – об’єктивна закономірність розвитку продуктивних сил.

Справа в тому, що поглиблення суспільного і територіального поділу праці супроводжується посиленням інтеграційних процесів.

Об’єктивно формуються порівняно відособлені групи галузей і виробництва з найбільш тісними економічними і виробничими зв’язками, які найбільшою мірою взаємопов’язані та взаємозалежні у своєму розвитку.

МГК – сукупність видів діяльності, здійснюваних у певному місці і об’єднаних у певну групу тісними виробничими, комерційними та іншими зв’язками. МГК формується як у виробництві, так і сфері обслуговування, а також в галузях інфраструктури.

В н/г практиці традиційно відокремлюють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, агропромисловий, будівельний, транспортний, соціальний, військово-промисловий.

В останній період перелік МГК зростає: рекреаційні, морегосподарський, зовнішньоекономічний, комплекс природокористування, інформаційний, управлінський.

Процес формування МГК – це об’єктивна закономірність розвитку продуктивних сил.

Взаємозв’язки між елементами МГК можна розділити на групи:

1. зв’язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції;

2. зв’язки при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств.

Всі МГК функціонують у межах територіально-виробничих комплексів району (ТВК) як органічно взаємопов’язані елементи складного структурного утворення.

Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а МГК виступають підсистемами ТВК економічного району і його територіальних структурних частин.

МГК – реально існуючі явища,але більша їх частина не має відповідних управлінських структур (надструктур), і тому МГК виконують функції методичного інструменту для аналізу структури господарства,тобто вони є підсистемами мікрорайонів.

МГК можуть «перекриватися». Наприклад, с/г машинобудування є одночасно складовою частиною АПК і машинобудівного комплексу.

На основі наукових досліджень виділяють типи міжгалузевих відносин за такими властивостями галузей:

- наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв’язків;

- вирішення актуальних економічних проблем;

- об’єднання ланок в єдину виробнично-технологічну систему;

- випуск ідентичної взаємопов’язаної продукції;

- виконання певної функції в економічній системі;

- загальне управління МГК.

Наука стверджує, що в територіальній організації виробництва існують різні комбінації системоутворюючих відносин в одній і тій же множині галузей. Наприклад, підприємства і галузі можуть розвиватися на основі спільності їх походження – переробка певного виду сировини: АПК, лісопромисловій тощо.

МГК можуть формуватися на основі кількох галузей,діяльність яких спрямована на розв’язання певної н/г або регіональної проблеми, наприклад, продовольчий комплекс держави або регіону.

МГК формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють основі економічні й соціальні функції. До них можуть входити галузі як виробничого, так і невиробничого призначення і галузі інфраструктури.

Найбільш важливою ознакою МГК вважають виробничу (економічну) і територіальну (географічну).

Виробнича ознака – це спеціалізація і структура МГК.

Територіальна ознака – територіальна організація розміщення продуктивних сил.

Головною ознакою є виробнича,вона дозволяє визначити функції МГК, їх роль у територіальному поділі праці і кооперуванні праці, характер взаємозв’язків підприємств і виробництв.

Територіальна ознака виступає як доповнюючи і розкриває особливості організації та тяжіння території до центрів господарської діяльності.

Спираючись на наведені ознаки (виробнича і територіальна)та відповідно до цих ознак всі МГК можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні.

Кожен тип підрозділяється на підтипи. Наприклад,промисловий МГК: гірничодобувальну, руднопромислову, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку тощо.

МГК формуються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі н/г країни. Їх завдання – розв’язання важливих загальнодержавних проблем: соціальної, екологічної, політичної, науково-технічної. З метою їх ефективного вирішення розробляють програми розвитку МГК (паливно-енергетичного, АПК тощо).

Міжгалузеві територіальні комплекси – це підсистеми територіально-господарських комплексів. Наприклад, лісопромисловий комплекс є одночасно елементом лісопереробного комплексу Карпатського регіону і підсистемою лісогосподарського комплексу країни.

Територіальні МГК можуть бути: регіональні і локальні. Регіональні МГК розглядаються на макро-, мезо- і макрорівнях.

Найскладнішим є державний комплекс.

Макроекономічний район в межах України складає систему, у якій функціонують ТВК декількох адміністративних областей, а область розглядається як мезорайон. Останній поділяється на мікрорайони. Крім комплексів в межах адміністративних областей виділяють міжгалузеві утворення декількох областей.

Локальні МГК функціонують у межах внутріобласних адміністративних районів, економічних вузлів та центрів. На локальній територій чітко проявляється взаємодія економічних, демографічних і соціальних структурних елементів. Це особливо вирізняється у процесі формування економічних вузлів, де утворюється моноцентричний ареал, пов’язаний з ядром. Ядром вузла є організаційно-господарський центр, що обумовлює його існування і розвиток.

Дата добавления: 2014-12-16