Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно – ресурсного потенціалу

Державна програма охорони НПС.

Сучасне екологічне становище в Україні характеризується незадовільно. Нераціональна структура народного господарства, низький рівень технологій очищення викладів та інші фактори призвели до зниження продуктивності господарства країнами, погіршення стану здоров’я людей. Ы як наслідок, до зменшення чисельності населення.

Нераціональне використання природних ресурсів погіршило стан довкілля і нині створюється загроза завдання непоправної шкоди біологічному і ландшафтному різноманіттю.

З метою подання зазначених недоліків у 1998 р. ВР України прийнята постанова «Про основні напрями державної політики в галузі охорони НПС, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Ця постанова розглядається як Державна програма охорони довкілля і в неї сформульовані основні пріоритети та завдання охорони НПС і раціонального використання природних ресурсів, а саме:

- формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;

- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільського господарства, на транспорті;

- поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню річок, Чорного і Азовського морів;

- будівництво нових та реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;

- забезпечення населення якісною питною водою;

- стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів.

- гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАС;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідного права.

Таким чином ця програма охоплює всі аспекти діяльності народного господарства. Для здійснення цієї програми передбачається вирішення таких завдань:

- створення в країні ефективної системи екологічної освіти, виховання та інформування;

- структуризація економіки із суттєвим зменшення частки енерго- і матеріалоємних виробництв;

- запровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;

- створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів.

Стратегію на найбільшу перспективу розвитку галузей народного господарства є недопущення збільшення рівня забруднення природних та природно-антропогенних систем.

Програма дій передбачає заходи щодо найбільш економного і ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в галузях народного господарства, застосовуючи новітні технології з організації безвихідного і маловигідного виробництва.

У теплотехнічній галузі у зв’язку зі збільшенням використання твердого палива та з метою докорінного оздоровлення екологічного стану пропонується використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля застосування високоефективних парогазових установок тощо.

У металургійної промисловості потрібно визначитись з необхідними перспективними обсягами виробництва та здійснити комплексну структурну перебудову галузі із застосуванням екологічно безпечних технологій з переробленням та утилізацію твердих відходів. Особлива увага має бути звернена на асортимент і якісні показники продукції металургійної галузі.

У хімічній і нафтохімічній промисловості передбачається впровадження безвідходних та маловідходних технологій, що спрямовані на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів очищення газових викидів і стічних вод здійснюватиметься одночасно з утилізацією продуктів очищення та їх подальшої переробки. Вводяться в дію новітні ефективні технології з одночасним виведенням з експлуатації застарілих і недосконалих технологій.

У нафтогазовій та нафтопереробній промисловості впроваджуються у виробництво високоефективні екологічно безпечні технології з переробленням відходів та утилізацією відпрацьованих нафтопродуктів, раціональні технології видобутку нафтопродуктів з місць їх накопичення. Будуть застосовуватись комплексні технології очищення води та землі від забруднення нафтопродуктами тощо.

У машинобудівній промисловості вирішуються питання утилізації знешкодження відходів гальванічного виробництва, зниження матеріалоємності машин і успадкування зменшення енергоспоживання.

Певні зміни передбачені в інших сферах у машинобудівній промисловості, гірничо – видобувної галузі, у будівельній індустрії, у сільському господарстві, на транспорті, у житлово – комунальному господарстві, ВПК.

Метою створення єдиної державної системи попередження і регулювання надзвичайних ситуацій є систематичний контроль за екологічно небезпечними об’єктами й процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки та розвитку техногенних навантажень їх прогнозування та мінімізація наслідків.

Основною метою заходів з охорони та раціонального використання водних ресурсів є підтримання оптимального стану малих річок, будівництво обладнаних майданчиків, причалів та під’їздних шляхів для навантажувально-розвантажувальних робіт, ліквідація осередків забруднених підземних вод тощо.

Обґрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою економічного методу управління охороною НПС. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого-економічними результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягає у:

- поліпшенні фізичного розвитку населення;

- скороченні захворювання людей;

- зростання тривалості життя і періоду активної діяльності;

- поліпшенні умов праці і відпочинку;

- підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;

- збереження естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій.

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

- скорочення збитків, що завдаються природі;

- економію витрат природних ресурсів;

- зниження забруднення НПС;

- зростання продуктивності фауни;

- підвищення працездатності людей і їх рівні життя;

- Еколого-економічні результати передбачають:

- зниження негативних впливів на природу та покращення стану флори і фауни;

- зниження витрачення природних ресурсів;

- зменшення збитків, що завдаються навколишнього середовища забрудненнями.

-

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає економічний механізм управління природоохо­ронною діяльністю?

2. Які основні функції регіонального управління екологічною безпе­кою навколишнього природного середовища?

3. У чому полягає міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища?

4. Які є методи економічного управління по охороні навколишньо­го природного середовища?

5. У чому полягають особливості оцінки впливу на навколишнє се­редовище (ОВНС)?

6. Основні принципи системи екологічної оцінки.

7. Хто є учасниками екологічної оцінки суб 'єктів господарювання?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Голіков А. П., Дейнека О. Г., Позднякова Л. О., Черномаз П. О. Регіональна економіка та природокористування / За ред. Голікова А. П.: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 352 с.

2. Голиков А. П., Дейнека А. Г., Казакова Н. А. Размещение производительных сил и регионалистика. Учебное пособие. – Харьков: ООО «Олант», 2006. – 320 с.

3. Дорогунцов С. І., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Теорії розміщення продуктивних сил та регіональної економіки. – К.: «Стафер-2», 2001. – 144 с.

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Голос України. – 2 червня 1997.

5. Изард И. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах.– М.: Прогресс, 1986.

6. Коваль Я. В., Антоненко І. Я. Регіональна економіка: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 272 с.

7. Концепція державної регіональної політики // Голос України. – 4 листопада 2000. – № 203 (2450).

8. Концепція сталого розвитку населених пунктів: Постанова Верх. Ради України від 24 грудня 1999 р. № 1359– ХІV.

9. Лишиленко В. Регіональна економіка. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 384 с.

10. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2011. – 638 с.

11. Регіональна економіка: Навчальний посібник / За ред.. Я. Б. Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С. Я., 2007. – 444 с.

12. Олійник Я., Запотоцький С. Регіональна економіка: Навч. посіб., рекомендовано МОНУ (2-е вид.). – 2008. – 444 с.

13. Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України / Дорогунцов С. І., Чернюк Л. Г., Борщевський П. П. та ін. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 690 с.

Додаткова:

1. Конституція України. — К.: 1996.

2. Закон України "Про зайнятість населення" // Закони України. — К.:

Ін-т законодавства, 1996. — Т. 1. — С. 252-268.

3. Закон України "Про державну службу" // Закони України. — К.: Ін-т законодавства, 1997. — Т. 6. — С. 5-11.

4. Закон України "Про оплату праці" // Закони України. — К.: Ін-т законодавства, 1997. — Т. 8. — С. 210-218.

Ресурси:

1. Бібліотека Харківського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

1. Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, пров. Короленка, 18. E-mail: [email protected]; http://korolenko.kharkov.com

2. Харківська обласна універсальна наукова бібліотека, вул. Кооперативна, 13/2. E-mail: [email protected]; http://www.library.kharkov.ua

Дата добавления: 2014-12-16