Електронно-цифрова форма договору

Міжнародна інформація

Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет приводить до ви­никнення нових правових явищ, що відбивають специфіку її діяльності. Одним з таких явищ є договори, укладені в елек­тронно-цифровій формі. Наприклад, договір про надання Інтернет послуг (провайдерский договір), договір оренди дис­кового простору на комп'ютері провайдера (договір хостин­гу), а також традиційний договір закупівлі-продажу, що обслуговує електронну торгівлю й ін. Укладання договорів в електронно-цифровій формі починає здобувати масовий ха­рактер. Це пов'язано з дуже бурхливим розвитком мережі Інтернет і електронної комерції. На сьогодні, розгляд питан­ня про форму угод, укладених в електронному вигляді, є дуже актуальним і становить великий інтерес для дослідження.

Норми, що регулюють форму договорів, знаходяться в Цивільному кодексі України: у статті 15 («Правочини»), 52 («Укладання, зміна і розірвання договоровів»), а також в ок­ремих статтях, присвячених видам договорів. У кодексі оз­начена двочленна розподілова форма договорів (угод). Відповідно — це договори усні і письмові, а в межах письмо­вих — чинні в простій або нотаріальній формі.

У зв'язку з викладеним і об'єктивним існуванням угод, ук­ладених в електронному вигляді, виникає безліч не вирішених теоретичних і прикладних правових питань, пов'язаних з цими договорами. Мабуть, договори, укладені в електронно-цифровій формі, варто відносити до розряду письмових угод. Тут слово «письмові» варто розуміти як інформацію, викладену за допо­могою букв, але її носієм виступає не традиційно застосовува­ний папір, а інший, специфічний, комплексний об'єкт. Елек­тронно-цифрова форма є видом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з урахуванням специфіки мережі Інтернет.

Таким чином, електронно-цифрова форма договору

представляє вираження волі учасників угоди шляхом скла­дання електронного документа, що відбиває зміст угоди і скріпленого електронно-цифровими підписами осіб, котрі укладають угоду.

При цьому відкритим залишається питання можливості ідентифікації сторін договору, укладеного в електронному вигляді. Визначити, що договір підписаний дійсно тими особами, котрі позначили себе в мережі Інтернет можливо лише за допомогою електронно-цифрового підпису. У зв'язку з цим, сьогодні дуже гостро стоїть проблема роз­робки і прийняття Закону «Про електронно-цифровий підпис». Прийняття цього правового документа дозволило б додати стійкість договірним відносинам, що виникають у глобальній мережі Інтернет.

Цивільний кодекс (ЦК) України містить норми, що згаду­ють про застосування електронно-цифрового підпису при здійсненні угод. У статті 198 ЦК України визначено, що ви­користання при здійсненні угод факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого ана­лога власноручного підпису допускається у випадках і в по­рядку, передбачених законом, іншими правовими актами або угодою сторін. Однак тут дотримана визначена обе­режність: використання цього способу визнається припусти­мим, якщо в законі, іншому правовому акті або угоді сторін буде установлена сама можливість подібних підписів і визна­чений їхній порядок. Порушення хоча б однієї з цих вимог може служити достатньою підставою для заперечування до­говору. Електронно-цифровий підпис є лише елементом еле­ктронно-цифрової форми договору.

У червні 2003 року був прийнятий Закон України про еле­ктронний підпис² та Закон України про електронний доку­ментообіг³. Зауважимо, що ці два закони доповнюють один одного тому, що електронно-цифровий підпис є одним з елементів електронного договору, але інші елементи елек­тронного договору починають працювати після приняття ци­фрового електронного договору, положення про який регу­люються Законом про електронний документообіг.

² Закон України від 22.05.2003, № 852-IV «Про електронний цифровий

підпис».

¹ Закон України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та

електронний документообіг»..,,.

Дата добавления: 2014-12-16