Хто управляє мережею Інтернет?

Міжнародна інформація

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

пропозицій, що розкривають можливі шляхи рішення про­блем взаємодії реального і інформаційного світу.

Серед них необхідно виділити такі пропозиції:

> правові — створення рамкового акта, що містить ос­
новні юридичні визначення і принципи використання
норм права;

> технічні — розробка і впровадження загальнодоступ­
них державних систем пошуку з індексацією інфор­
мації, а також систем депонування інформації;

> організаційні — вільний доступ в сегменти мережі з
умовою дотримання законів;

> політичні, що полягають в забезпеченні участі України
; в створенні протоколів і стандартів мережі Інтернет.

Оскільки Інтернет не має меж, законодавство з його вико­ристання має бути однаковим для різних країн. В Раді Євро­пи прийнята Конвенції про електронну злочинність (Convention on Cyber Crime). Разом з визначенням мінімаль­них стандартів щодо складу злочину вона містить специфічні процедурні питання щодо проведення слідчих дій, пов'яза­них з доступом до комп'ютерних систем і збором інформації в глобальній мережі.

Принципи боротьби з кримінальними зловживаннями зводяться до чотирьох основних напрямів:

- попередження несанкціонованого доступу;

- пошкодження систем;
.' - маніпуляції даними;

- розповсюдження інформації злочинного змісту в мережі.

Через Інтернет сьогодні розповсюджуються інструкції для терористів, ведеться промислове шпигунство, розповсю­джується дитяча порнографія і зображення сексуального на­сильства над дітьми небаченої жорстокості. Все частіше іде мова про необхідність встановлення кримінальної відпові­дальності провайдерів, адже враховуючи жорстку конку­ренцію, самообмеження Інтернет-провайдерів представ­ляється сьогодні нездійсненною мрією.

Хто є власник мережі Інтернет?

Володіти нею не в змозі ніхто. Кожна локальна мережа несе відповідальність за той простір, який вона охоплює. Кожною з них володіє строго певна група організаторів. І всі працюють погоджено, спираючись на загальноприйнятий комплекс правил і стандартів.

Чітко певного центрального складу правління мережі Інтернет не існує. Але є ряд організацій, які спільно встанов­люють стандарти для взаємодії мереж. «Суспільство Інтер­нет» (Internet Society) — це не комерційна і не урядова ор­ганізація, яка грає важливу роль в діяльності мережі Інтер­нет. Вона надає допомогу Раді із структури Інтернет (Internet Architecture Board), інженерній управляючій групі суспільства Інтернет (Internet Society Engineering Steering Group), яка встановлює стандарти роботи і управляє ними. Вона також підтримує групу, що займається дослідженнями в області Інтернет (Internet Research Task Force).

Якщо компанія надсилає повідомлення по внутрішній ме­режі за допомогою публічної мережі Інтернет, відповідаль­ність за охорону інформації в мережі несе ніхто інший, як са­ма компанія. Мають бути застосовані можливі технічні запобіжні засоби, що захищають інформацію від «зломів», які можуть бути здійснені за допомогою модему. Захист прово­диться за допомогою «міжмережевих екранів» (firewalls), що фільтрують всю вхідну і вихідну інформацію. Несанкціоно­вані спроби підключення зразу ж дістають відмову. Вся важ­лива інформація (про кредитні картки, особисті дані і інша) може бути зашифрованою для запобігання її розкраданню.

З розвитком Інтернет росте турбота урядів різних країн світу про можливість громадян мати доступ до згубної і руйнівної інформації. Існує декілька найважливіших питань, які трактуються, як «регулювання» в Інтернеті, у тому числі:

14*

> ліцензування;

> управління доменними іменами (інформаційна безпе­
ка, включаючи моніторинг і фільтрацію змісту; еко­
номічна безпека).

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Дата добавления: 2014-12-16