Особливості і можливі шляхи переходу України

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

до інформаційного суспільства «

Український пілях до інформаційного суспільства визна­
чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­
ми, соціально-економічними і соціально-культурними
особливостями. г.

До таких особливостей варто віднести:

- нестабільність політичного й економічного становища в
країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішу­
вати економічні й організаційні проблеми забезпечення пе­
реходу до інформаційного суспільства, розрахованого на три­
валу перспективу;

- економічні умови, характерні для перехідної економіки
України: відсутність вільних інвестицій для фінансування
програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до
інформаційного суспільства;

- ріст інформаційних потреб населення і суспільства в
цілому в суспільне значимій політичній, економічній і
соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується
державними і недержавними організаціями;

- недостатньо високий (порівняно з розвинутими країна­
ми) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраст­
руктури і промислового виробництва інформаційних засобів,
продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої
модернізації і розширення;

- динамічний розвиток українського ринку інфор­
маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­
дуктів і послуг;

- гранично високий рівень монополізації засобів масової
інформації, слабка підконтрольність суспільству системи
формування суспільної свідомості;

- випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвину­
тими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів
передачі інформації, комутаційних комплексів, засобів
зв'язку і т.п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

- наявність, в основному, високого наукового, освітнього
і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збережено­
го в Україні;:

Міжнародна інформація

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.

Кудрявцева С.П., Колос В,Г,

Дата добавления: 2014-12-16