Організація науково-дослідних робіт

Порядок прийому до вищого навчального закладу

Прийом на навчання здійснюється на конкурсній основі у відповідності до потреб економіки країни в межах ліцензованого обсягу прийому на відповідний напрям професійного спрямування чи спеціальність.

На перший курс ВНЗ приймаються громадяни України, які мають повну загальну середню освіту, а також громадяни зарубіжних країн на підставі угод і контрактів.

Усі абітурієнти користуються однаковими правами незалежно від їх статі; расової та національної приналежності; соціального і майнового становища; роду та характеру занять; світогляду; віросповідання; місця

проживання та інших обставин. Обмеження допускається лише за медичними показниками.

прийом на перший курс проводиться на факультети ВНЗ для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

Пільгові умови прийому окремим категоріям абітурієнтів і відповідні квоти місць визначаються щорічно в Правилах прийому до ВНЗ.

Обсяги підготовки фахівців за спеціальностями (напрямами) та формами навчання кожного освітньо-кваліфікаційного рівня, що фінансується з державного бюджету у відповідності до державного контракту, встановлює Міністерство освіти і науки України, за погодженням з Мінекономіки України.

Обсяги підготовки, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету, встановлюються шляхом укладання відповідних угод між університетом і державними органами місцевої виконавчої влади.

Обсяги галузевого замовлення, що фінансуються за рахунок коштів державних підприємств і організацій встановлюються шляхом двосторонніх угод між університетом та міністерствами, відомствами, підприємствами, організаціями та установами.

В межах ліцензованого обсягу університет може прийняти на підготовку студентів за контрактами за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб.

При створенні на факультеті навчальних комплексів з технікумами та коледжами, що працюють за інтегрованими навчальними планами, можливе зарахування випускників цих закладів освіти для продовження навчання за спеціальними програмами зі скороченим терміном підготовки спеціалістів.

Прийом на навчання за програмами підготовки спеціалістів і магістрів студентів, які закінчили навчання за програмами бакалаврату, проводиться,на основі конкурсу, а бакалаврів - випускників інших навчальних закладів -додатково, з урахуванням результатів вхідних випробувань, що встановлюють наявність знань, еквівалентних знанням студентів, які навчались за відповідними програмами у ВНЗ.

Безпосереднє управління діяльністю ВНЗ здійснює його керівник - ректор.

- несе повну відповідальність за результати роботи вищого навчального закладу у відповідності до чинного законодавства;

- представляє вищий навчальний заклад у всіх вітчизняних та зарубіжних організаціях;

- дає вказівки та видає накази по ВНЗ, обов’язкові для всіх викладачів, співробітників, студентів та працівників;

- затверджує положення про навчальні, наукові та виробничі підрозділи, що входять до складу ВНЗ та ін.

Безпосереднє управління навчальною, виховною, науковою, методичною, господарською, адміністративною роботами здійснюють проректори ВНЗ. Вони несуть відповідальність перед ректором за стан справ на довірених їм ділянках роботи.

У вищому навчальному закладі передбачені посади науково-педагогічного (професорсько-викладацький склад, наукові робітники), інженерно-Технічного, адміністративно-господарського, виробничого, на вчально-допоміжного та іншого персоналу.

До професорсько-викладацького складу належать посади декана факультету, завідувача кафедрою, професора, доцента, старшого викладача, викладача, асистента. Заміщення всіх посад науково-педагогічних працівників у ВНЗ, за винятком посад директора інституту (на правах декана факультету), завідуючого кафедрою здійснюється за трудовим договором (контрактом), що заключається строком на п'ять років.

Управління вищим навчальним закладом здійснюється через представницький (колегіальний) орган, що обирається Вченою радою вищого навчального закладу, головою якого є ректор ВНЗ. До складу Вченої ради входять ректор (за посадою) і проректори (за посадою). Інші члени Вченої ради ВНЗ обираються на засіданні ВНЗ таємним голосуванням за представленням колективів факультетів або інших структурних підрозділів. Кандидати з числа адміністративно-управлінського апарату подаються ректором. Рішення про обрання до складу Вченої ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини делегатів, що беруть участь у голосуванні, за умови наявності кворуму, рівного двом третім від числа списочного складу делегатів на засіданні. Склад Вченої ради ВНЗ оголошується наказом ректора.

Засідання Вченої ради проводиться щомісячно. Регламент роботи визначається Вченою радою вищого навчального закладу.

До основних функцій Вченої ради належать:

- винесення на засідання пропозиції щодо змін та доповнень до Статуту вищого навчального закладу;

- розгляд основних питань соціально-економічного розвитку ВНЗ;

- визначення порядку витрачання позабюджетних коштів;

- затвердження структури ВНЗ, крім філіалів, прийняття рішень про створення, реорганізацію і ліквідацію кафедр, інститутів (на правах факультетів) та інших структурних підрозділів (крім філіалів);

- подання на присвоєння наукових звань професора, доцента, присвоює звання "старшого наукового співробітника";

- визначення порядку призначення стипендій;

- встановлення правил прийому до вищого навчального закладу.

Ректор ВНЗ призначає секретаря з обраних членів Вченої ради.

Вищий навчальний заклад може створювати інші ради, положення про які затверджуються Вченою радою ВНЗ.

1.5. Підготовка науково-педагогічних кадрів

До завдань ВНЗ входить підготовка наукових і педагогічних кадрів. Певний відсоток випускників, з числа студентів, які відмінно навчаються і беруть активну участь в науковій роботі кафедр, мають можливість підвищити свою кваліфікацію в аспірантурі.

В аспірантуру можуть бути зараховані випускники після складання конкурсних іспитів відразу після закінчення ВНЗ.

Післявузівське навчання і підготовка науково-педагогічних кадрів здійснюється у ВНЗ в наступних формах:

- переведення викладачів-кандидатів наук на посади наукових співробітників для підготовки докторських дисертацій;

- надання творчої відпустки для завершення роботи над кандидатськими або докторськими дисертаціями;

-наукове, педагогічне, творче стажування на підприємствах, в науково-дослідних закладах, в інших навчальних закладах, у тому числі і за кордоном.

Вищий навчальний заклад готує науково-педагогічні кадри через докторантуру, аспірантуру за напрямами науки і спеціальностям у відповідності до ліцензії.

У ВНЗ у встановленому порядку створюються дисертаційні ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій, присвоєнню вченого степеня кандидата наук.

Вищий навчальний заклад надає можливість стажування у своїх навчальних і науково-дослідних підрозділах науково-педагогічним працівникам інших ВНЗ, наукових закладів і організацій. Допускається підвищення педагогічної і наукової кваліфікації за рахунок коштів зацікавлених організацій і громадян за договорами.

Професорсько-викладацький склад і наукові працівники ВНЗ підвищують свою кваліфікацію на факультетах підвищення кваліфікації, шляхом стажування у вітчизняних і зарубіжних навчальних закладах, академічних інститутах, виробничих організаціях через підготовку та захист дисертацій або за затвердженим індивідуальним планом.

1.6. Фінансова і господарська діяльність вищих навчальних закладів

Фінансування навчання у ВНЗ здійснюється за освітньо-професійними

- бюджетних коштів у відповідності до державного замовлення на підготовку фахівців;

- коштів юридичних та фізичних осіб у відповідності до укладених угод на підготовку фахівців;

- власних коштів особи у відповідності до укладених угод.

Джерела фінансування навчання особи за освітньо-професійною програмою визначаються у період конкурсних випробувань та зарахування до ВНЗ.

Розміри бюджетних коштів для підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації визначаються у законі про Державний бюджет України.

Випускники вищих навчальних закладів, які раніше здобули освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра або спеціаліста і мали перерву в навчанні, можуть вступати до університету для навчання за програмою підготовки магістра лише за кошти фізичних та юридичних осіб.

Фінансування паралельних програм навчання та одержання другої спеціальності проводиться виключно на контрактній основі.

На вакантні місця, які фінансуються з відповідних бюджетів, можуть бути переведені за конкурсом особи, фінансування навчання яких здійснюється за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, за умови погодження на це переведення відповідних замовників спеціалістів.

За договорами з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами університет може здійснювати як додаткові платні послуги навчання за межами, встановленими державними ОПП. Платні освітні послуги не можуть надаватися замість або в межах обсягів основної діяльності, що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 р. № 38 до переліку платних послуг державних навчальних закладів у сфері освітньої діяльності включені:

- навчання іноземних та вітчизняних студентів понад державне замовлення в межах ліцензованого обсягу прийому (на умовах контракту з фізичними та юридичними особами);

- здобуття другої вищої освіти, другої кваліфікації молодшого спеціаліста, крім випадків, передбачених законодавством;

- післядипломна освіта понад державне замовлення;

- підготовка робітників різних професій понад державне замовлення;

- навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальних закладів;

- переведення з одного до іншого вищого навчального закладу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об'єктивних причин;

- повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів:

- ліквідація студентами академічної заборгованості у разі їх переведення та поновлення, яка виникла внаслідок розбіжностей у навчальних планах;

- підготовка і перепідготовка робітників і спеціалістів за замовленням служб зайнятості населення;

- лекторії (з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, правових знань тощо);

- платні курси, гуртки (факультативи) іноземних мов, комп'ютерної підготовки та ін.;

- консультації для різних категорій населення, підприємств і організацій різних форм власності, приватних осіб з питань економіки, технологій, права, організації виробництва тощо.

Вищий навчальний заклад розробляє свою організаційну структуру, здатну забезпечити максимальне використання інтелектуального потенціалу професорсько-викладацького, наукового, інженерно-технічного, допоміжного складу, студентів, аспірантів, докторантів, а також тих, хто проходить стажування.

Наукова і науково-технічна діяльність у ВНЗ є невід'ємною складовою освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти.

Головні наукові напрями, в рамках яких здійснюється науково-дослідницька та інноваційна діяльність ВНЗ, формуються у відповідності з приоритетними напрямами науки, профілем підготовки спеціалістів і затверджуються Вченою радою ВНЗ.

ВНЗ проводить наукові дослідження, творчу роботу за тематичними планами, які затверджуються Вченою радою ВНЗ.

Наукові дослідження, які проводяться у ВНЗ, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України на виконання фундаментальних і пошукових досліджень за важливими напрямами науки і культури; галузевих міністерств, відомств, об'єднань, підприємств, інших організацій на договірній основі; міжнародних договорів; фонду науково-технічного і соціального розвитку ВНЗ; інших джерел, використання яких не суперечить законодавству.

ВНЗ несе відповідальність за якість досліджень, що проводяться і сприяють впровадженню результатів закінчених розробок у народне господарство, використовуючи найбільш прогресивні форми організації цієї роботи.

ВНЗ забезпечує публікацію результатів наукових досліджень через власну видавницьку базу або інші видавницькі організації.

Лекція - основний вид навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом лекційного курсу, що охоплює основний теоретичний матеріал окремої або декількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається навчальною програмою дисципліни.

Лекції проводяться лекторами - професорами і доцентами (як виняток викладачами без вченого звання з дозволу декана факультету за поданням методичної комісії факультету), а також провідними науковими працівниками та спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

Лабораторне заняття - вид навчального заняття, коли студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навиків роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторне заняття включає проведення контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту про виконану роботу та його захист перед викладачем.

Підсумкова оцінка ставиться в журналі обліку лабораторних робіт і враховується при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної дисципліни. Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі лабораторні роботи, передбачені робочою програмою, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю з даної дисципліни.

Практичне заняття - вид навчального заняття, коли викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навики їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Практичне заняття включає проведення контролю знань, вмінь і навиків, постановку загальної проблеми (завдання) викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язання завдань з їх обговоренням, вирішення контрольних завдань та їх перевірка, оцінювання.

Оцінки, одержані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Семінарське заняття - вид навчального заняття, коли викладач організовує дискусію за попередньо визначеними проблемами, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуальних завдань (рефератів). На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію та ін. Одержані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з певної навчальної дисципліни.

Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремим студентом з метою підвищення рівня його підготовки та розкриття його індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком із урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Обсяг індивідуальних навчальних занять визначається робочим навчальним планом, а форма і методи проведення контролю, крім державної атестації, - індивідуальним навчальним планом студента.

Консультація - вид навчального заняття, коли студент одержує відповіді від викладача на конкретні питання або пояснення конкретних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація проводиться за встановленим кафедрою розкладом. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

Під час підготовки до екзаменів (семестрових, державних) згідно з розкладом проводяться групові консультації.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти, роботи тощо) видаються студентам у терміни, передбачені робочим навчальним планом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні з викладачем.

Самостійна робота студента є основним засобом засвоєння навчального матеріалу у вільний від обов'язкових занять час. Самостійна робота студента включає: вивчення навчального матеріалу, виконання індивідуальних завдань, науково-дослідну роботу.

Навчальний час, відведений на самостійну роботу студента денної форми навчання, регламентується навчальним робочим планом і повинен складати не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного на вивчення конкретної дисципліни.

Контрольні заходи є необхідним елементом зворотного зв'язку у процесі навчання, вони забезпечують визначення рівня досягнення завдань навчання і коригування навчального процесу.

У навчальному процесі використовуються наступні види контролю: вхідний, поточний, рубіжний, відстрочений та підсумковий (табл.2.1.).

Таблиця 2.1. Характеристика основних форм контролю

Вид контролю	Характеристика
Вхідний контроль	Проводиться перед вивченням нового курсу з метою визначення рівня підготовки студентів із дисциплін, які забезпечують цей курс. Вхідний контроль проводиться у перші години занять, що відведені для вивчення нового курсу із залученням усіх студентів, за єдиними завданнями, які відповідають програмі попередньої дисципліни. Результати контролю аналізуються на кафедральних (ніж кафедральних) нарадах спільно з викладачами, які проводять заняття із забезпечуючої дисципліни. За результатами вхідного контролю розробляються заходи з надання індивідуальної допомоги студентам, коригування навчального процесу
Поточний контроль	Проводиться викладачем на всіх видах занять і має на меті перевірку рівня підготовки студента до виконання конкретної роботи. Основне завдання поточного контролю - забезпечення зворотного зв'язку між викладачами та студентами у процесі навчання. Інформація, одержана при поточному контролі, використовується як викладачем - для коригування методів і засобів навчання, так і студентами — для планування самостійної роботи. Поточний контроль може проводитися у формі усного опитування або письмового експрес контролю на лекціях і практичних заняттях, колоквіумів - на лабораторних роботах, оцінки виступів студентів - на семінарських заняттях. Результати поточного контролю враховуються викладачем при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни
Рубіжний контроль	Це контроль знань студентів після вивчення логічно завершеної частини навчальної програми дисципліни. Рубіжний контроль може проводитися у формі контрольної роботи, тестування, розрахункового або розрахунково-графічного завдання, курсового \| проекту (роботи) тощо
Відстрочений контроль (або контроль збереження знань)	Проводиться через деякий час після вивчення дисципліни (розділу). Цей вид контролю не впливає на результативність (оцінку) навчання студента і проводиться вибірково, як правило, в інтересах зовнішнього контролю якості навчання, чи внутрішнього - з метою вивчення збереження знань студентів
Підсумковий контроль	Проводиться з метою оцінки результатів навчання студентів на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершених етапах

Розглянемо детальніше підсумковий контроль який включає семестровий контроль і державну атестацію студентів.

Семестровий контроль проводиться у вигляді семестрового іспиту, диференційованого заліку або заліку з конкретної дисципліни за обсягом навчального матеріалу, визначеного робочою програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Вид семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни визначається робочим навчальним планом.

Семестрові іспити складаються студентами у період екзаменаційних сесій, передбачених графіком навчального процесу. Кількість іспитів з обов'язкових та вибіркових дисциплін у кожній сесії не повинна перевищувати 5.

Іспити проводяться відповідно до розкладу, який доводиться до викладачів і студентів не пізніше, ніж за місяць до початку сесії.

На підготовку студентів до кожного іспиту необхідно планувати не менше 3-4 днів (залежно від обсягу навчального матеріалу, що виноситься на іспит).

Студенти, які навчаються за індивідуальним графіком занять, можуть складати іспити та заліки у міжсесійний період у терміни, встановлені деканом факультету.

За наявності поважних причин (хвороба, сімейні обставини та ін.), документально підтверджених відповідним закладом, окремим студентам може встановлюватись індивідуальний графік складання іспитів, але не більше місяця після закінчення екзаменаційної сесії. Якщо цей термін є недостатнім для виконання індивідуального графіка, розглядається питання про надання академічної відпустки або повторного курсу навчання.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачених робочою навчальною програмою дисципліни.

Студент, який захворів під час сесії, зобов'язаний повідомити деканат про свою хворобу не пізніше дня іспиту та в тижневий термін після одужання подати довідку медичного закладу.

Семестрові заліки з окремих курсів проводяться після закінчення вивчення курсу до початку екзаменаційної сесії.

Заліки встановлюються на основі поданих студентами рефератів, виступів на семінарських заняттях, виконання контрольних робіт та оцінок поточного контролю. Заліки з практичних та лабораторних робіт приймаються після їх виконання.

Форма проведення іспиту (заліку) затверджується рішенням кафедри, що веде певну дисципліну.

Під час виконання екзаменаційних робіт (підготовки до відповіді на усному іспиті) студенти зобов'язані дотримуватися відповідних вимог кафедри (викладача). Порушення правил поведінки на екзамені є виявом навчальної несумлінності, у цьому випадку студент звільняється від іспиту з відповідною позначкою в екзаменаційній відомості, що свідчить про заборгованість з даної дисципліни.

При проведенні усного іспиту для підготовки до відповіді сгуденту повинно надаватися не менше ЗО хвилин. Практичні навики можуть перевірятися із застосуванням спеціального обладнання і технічних засобів.

Екзаменатор оцінює як зміст відповідей у відповідності вимог до знань, навиків та вмінь студентів, так і вміння студента стисло, чітко і грамотно викладати навчальний матеріал. Екзаменатору надається право ставити запитання понад екзаменаційного білету в межах навчальної програми дисципліни.

Результати складання іспитів, диференційованих заліків і захистів курсових проектів (робіт) оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), а заліків - за двобальною шкалою ("зараховано", "не зараховано") і заносяться до екзаменаційної відомості, залікової книжки та навчальної картки студента.

На іспитах і заліках студенти зобов'язані подавати екзаменаторові залікову книжку. Позитивні оцінки виставляються до екзаменаційної відомості та залікової книжки, незадовільна оцінка ставиться лише в екзаменаційній (заліковій) відомості.

Перескладання незадовільної оцінки з одного іспиту (заліку) допускається не більше двох разів, причому друге перескладання приймає комісія, що створюється на кафедрі. Результат складання іспиту комісії є остаточним.

Практика студентів є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для одержання певного кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних практичних навичок.

Залежно від спеціальності та освітнього рівня програми підготовки практика може бути: навчальною, технологічною, експлуатаційною, конструкторською, науково-дослідною, переддипломною та ін.

Заключним етапом практичної підготовки є переддипломна практика студентів, що проводиться перед виконанням дипломного проекту. Під час цієї практики поглиблюються та закріплюються знання дисциплін професійної підготовки, збирається фактичний матеріал для виконання дипломного проекту. Для тих, хто навчається в магістратурі, такі завдання може виконувати науково-дослідна практика.

Державна атестація студентів. До виконання атестаційних робіт та державної атестації допускаються студенти, які успішно виконали всі вимоги навчального плану програми підготовки.

Державна атестація студентів, які закінчили навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалаврів, проводиться державною екзаменаційною комісією (ДЕК) у формі державних іспитів або захисту атестаційної роботи у відповідності до вимог ОГІП.

Державна атестація студентів, які закінчили навчання за програмами підготовки спеціалістів або магістрів, проводиться ДЕК у формі державних Іспитів відповідної магістерської атестаційної роботи.

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;

- розвиток навиків самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою проекту (роботи).

Вимоги до змісту дипломних проектів (робіт) та екзаменаційних білетів державних екзаменів визначає випускаюча кафедра з урахуванням кваліфікаційної характеристики випускника та рекомендації Науково-методичної комісії МОН України за відповідним напрямом. Порядок проведення державних іспитів та захисту атестаційних робіт визначається окремим положенням ВНЗ.

Підготовка атестаційних робіт є заключним етапом навчання студентів за відповідною програмою підготовки і маг на меті систематизувати, закріпити і розширити теоретичні знання і практичні навички у вирішенні професійних завдань, а також визначити рівень підготовки студентів у відповідності до кваліфікаційної характеристики фахівця відповідного рівня і спеціальності (напряму підготовки).

Студентам надається право вибирати тему атестаційної роботи, визначену випускаючою кафедрою, або пропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Закріплення за студентом теми атестаційної роботи за його особистою заявою, призначення керівника оформляється наказом ректора.

Захист атестаційних робіт. Для захисту атестаційних робіт з кожної спеціальності (напряму підготовки) створюється єдина для всіх форм навчання державна екзаменаційна комісія (ДЕК). Державна комісія організовується щорічно і діє протягом календарного року. До складу ДЕК входять голова комісії та її члени. Голови комісій по захисту атестаційних робіт спеціалістів і магістрів призначаються Міністерством освіти і науки за пропозицією ректора з числа провідних спеціалістів виробництва або вчених. Голови ДЕК із захисту бакалаврських атестаційних робіт призначаються ректором з числа ведучих професорів (доцентів) інституту. До складу ДЕК входять ректор, проректор з навчальної чи наукової роботи, декан факультету або його заступник з навчальної роботи, завідувачі кафедр, професори та доценти профілюючих кафедр, провідні спеціалісти виробництва та наукових установ. До участі в роботі можуть залучатися професори та доценти відповідних кафедр. Персональний склад членів ДЕК затверджується наказом ректора не пізніше, ніж за місяць до початку роботи державної комісії.

До захисту атестаційних робіт допускаються студенти, які виконали роботу, одержали на неї відгук керівника (наукового керівника), рецензента (відгуки опонентів) та відгук завідувача кафедрою про допуск до захисту.

У випадку, якщо завідуючий кафедрою не вважає за можливе допускати студента до захисту атестаційної роботи, це питання розглядається на засіданні кафедри за участю керівника. Протокол засідання кафедри подається декану факультету.

Списки студентів, допущених до захисту атестаційних робіт, затверджуються деканом факультету і подаються в державну комісію.

Захист атестаційних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов'язковій присутності голови комісії.

Результати захисту визначаються оцінками "відмінно", "добре","задовільно", "незадовільно".

Результати захисту атестаційних робіт оголошуються в той же день після оформлення протоколів засідання державної комісії.

Студент, який при захисті атестаційної роботи отримав незадовільну оцінку, або не захищав роботу без поважних причин, відраховується з вищого навчального закладу, і йому видається академічна довідка. При цьому державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов'язаний розробляти нову тему, визначену відповідною кафедрою.

Студент, який не захистив атестаційну роботу, допускається до повторного захисту протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Студенту, який не захищав атестаційну роботу з поважної причини (документально підтвердженої), ректором може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із захисту

атестаційних робіт, але не більше, ніж на один рік.

Студенту, який захистив атестаційну роботу, рішенням державної комісії присвоюється відповідна кваліфікація та видається диплом встановленого зразка.

Особи, які мають не менше 75 % відмінних оцінок з усіх передбачених навчальним планом навчальних дисциплін, індивідуальних завдань та практичної підготовки (за умови оцінок "добре" з інших дисциплін та відмінних оцінок за результатами державної атестації), отримують відповідні документи встановленого державного зразка з відзнакою.

Умовою отримання особою диплома з відзнакою про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста є наявність диплома з відзнакою про здобуття базової вищої освіти за напрямом професійного спрямування і кваліфікації бакалавра.

Умовою отримання диплома з відзнакою про здобуття повної вищої освіти та кваліфікації магістра є наявність диплома з відзнакою про здобуття базової вищої освіти та кваліфікації бакалавра чи про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста.