І. Актуалізація опорних знань

План заняття

СЕМІНАР 1. ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

ПРАКТИКУМ 1

Мета: оволодіти понятійно-категоріальним апаратом корекційної (спеціальної) педагогіки, визначити її об'єкт, предмет, завдання.

Основні поняття: виховання, навчання, розвиток, зона найближ­-

чого розвитку, рівень актуального розвитку, корекція, компенсація, інтеграція, абілітація, соціальна реабілітація, соціальна адаптація.

1. У чому полягає різниця між корекційною і загальною педагогі­-

кою?

2. Що є об'єктом і предметом дослідження корекційної педагогіки?

3. Які основні завдання корекційної педагогіки?

4. Охарактеризуйте галузі корекційної педагогіки.

5. З якими науками пов'язана корекційна педагогіка?

6. У чому полягає сутність процесів навчання, виховання з погляду корекційної педагогіки?

7. Розкрийте сутність принципів корекційної педагогіки.

Категоріально-понятійний апарат корекційної педагогіки Корекційна педагогіка як наука оперує певними категоріями і по-

няттями.

Виховання - процес цілеспрямованої, систематичної взаємодії до-

рослого і дитини з метою розвитку особистості останньої відповідно до

соціокультурних норм.

Розвиток дітей - це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і

учня з метою передачі і засвоєння знань, умінь І навичок діяльності.

Розвиток особистості - це складний процес її духовного зростан-

ня, вдосконалення, якісної зміни у всіх значущих для особи сферах: у

діяльності, у віддзеркаленні навколишньої дійсності, у ставленні до

оточуючих явищ, людей, в пізнавальних процесах.

Розвиток нетипової дитини більшою мірою, ніж нормальної, зале- жить від формально організованого навчання. Тому відсутність на-

навчання або його невчасний початок завдають невиправної шкоди роз-

витку дітей: гальмується формування їх психічних функцій, поглиблю- єтьсяй відставання від однолітків(при складних порушеннях онтогенезу можливості розумового розвитку можуть виявитися нереалізованими).

І йимішшіїїя, і навчання овинні мати розвивальний характер, вра-

ховувати зону найближчого розвшку (ЗНР), тобто той запас потенцій­них можливостей, функцій аномальної дитини, що формуюп.си, які вона ще не може реалізувати самомійно, але здатна реалізчувати за допомогою дорослого. За Л.С. Виготським, ЗНР визначає не тільки наявні можливості, але і перспокіиви психічною рошиїку дитили з проблемами. Будь-яке навчання повинно стимулювати перехід ЗНР в актуальний розвиток (зону актуальною розвитку), тобто з часом керівництво дорослого стає зайвим, а рішений завдань дитиною само­стійним. В цьому полягає внутрішній взаємозв'язок між навчанням і розвитком, за умов якого правильно організоване навчання веде за собою розвиток, спираючись на психічні функції, що формуються.

Центральним питанням всісї спеціальної падпюііки є проблема компенсації функцій. Л.С.Виготськии обґрунтував розуміння компенса­ції як синтезу біологічного і соціального чинників.

Відчуття неповноцінності, дефективності є для людини постійним стимулом до розвитку психіки. Тому, за виразом Л Адлера, дефект є не тільки мінусом, але й плюсом, стимулом до над компенсації. Вирішує долю особистості не дефект, а йото соціально-психопогічна реалізація. Л.С.Виготський вважав, що компенсаторні можливосії повністю роз­криваються лише тоді, коли дефект стає усвідомленим На цьому рівні успіх компенсації визначається двома умовами

1. Характером і ступенем дефекту, компенсаторними можливостя­ми організму.

2. Сприятливими соціальними умовами.

Таким чином, до процесу компенсації включаються як біологічні, так і соціальні чинники.

Компенсація - це заміна якого-небудь дефіциту або дефекту інши­ми можливостями.

Компенсація психічних функцій - це відновлення недорозвинених або порушених функцій шляхом використання зберожоних або пере­будови частково порушених функцій.

Розрізняють первинну і вторинну компенсації. Компенсація пер­винного дефекту відбувається у вигляді діяльності, що спрямовується на відносне зменшення міри прояву основного дефекту. У цьому виді компенсації використовуються корекційно-технічні засоби (окуляри, слухові апарати), медична корекція.

Вторинна компенсація має два типи: внутрішньосистемна і міжсис- темна.

Внутрішньосистемна компенсація здійснюється за рахунок залу­чення підлягаючих зберіганню нервових елементів постраждалих стру­ктур (при втраті слуху розвиток залишкового слухового сприйняття).

Міжсистемна компенсація здійснюється шляхом перебудови фун­кціональних систем і включення в роботу нових елементів з інших

структур за рахунок виконання ними невластивих їм раніше функцій (у сліпонародженого розвивається дотик як діяльність рухового і шкірного аналізаторів).

Найчастіше діють обидва механізми, що набуває особливого зна­чения у випадку вроджених і рано виниклих порушень психічного роз- витку

Надкомпенсація - це інтенсифікація зусиль для досягнення успіху в діяльності, якій перешкоджає дефект. Л.С. Виготським був сформу- льований закон компенсації: це перетворення мінусу дефекту на плюс

компенсації.

Цей закон однаково може бути застосований як до нормального, так і аномального розвитку.

Успішний перебіг компенсаторних процесів у дітей з обмеженими можливостями залежить від таких умов:

І Правильно організована система освіти, яка передбачає дифе­ренційовану побудову мережі спеціальних освітніх корекційних уста­нов, побудову навчально-виховного процесу на основі застосування спеціальних прийомів і методів корекційно-реабілітаційної роботи, їх ро зумного чергування.

2.Використання принципів врахування індивідуальних і типологіч­них особливостей нетипових дітей, індивідуального і диференційова­ного підходу, поєднання теорії і практики.

3. Формування і підтримка правильних міжособистісних відносин у ми нічому колективі, а також між педагогами і дітьми.

4. Правильна організація режиму навчальної роботи і відпочинку дітей, яка запобігає перевантаженню навчальними заняттями.

5. Використання широкого арсеналу наочних і технічних засобів для оптимальної реалізації можливостей і здібностей дітей.

И межах корекційної педагогіки розробляються питання спеціаль­ної дидактики. Спеціальна дидактика вивчає проблеми теоретико- прикладних основ корекційної освіти, виявляє її закономірності, визна- чає педагогічні засади відбору змісту освіти, досліджує суть принципів навчання, способи активізації навчально-пізнавального процесу. Інши- ми мовами, основним завданням спеціальної дидактики є така оброб­ка матеріалу, що подається аномальним дітям, в результаті якої навчання стає доступним, дохідливим, водночас логіка предмету не втрачається.

Завдання, зміст, принципи організації корекційного навчально-виховного процесу виділяються, підбираються і розробляються для конкретного типу спеціальної освітньої корекційної установи з

урахуванням глибини і характеру дефекту, дітей, що знаходяться в ній. Залежно від цього вибираються методи навчання, наочні і технічні засоби, вирішується проблема диференціації навчання. При організації

спеціального компенсаторно-корекційного навчально-виховного про- цесу обов'язково враховується вік дитини, час виникнення і структура
дефекту. Особливе значення має, наприклад, час втрати слуху (чи
встигло розвинутися мовлення) абозору (чи збереглися зорові уяв-­
лення).

Корекція - це сукупність психолого-педагогічних заходів, спрямо­ваних на усунення відхилень, поручишь, недоліків розвитку. Корекція спирається на два процеси:

• розвитку як внутрішнього процосу розкриття можливостей дити­ни;

• формування як зовнішнього процесу розкриття впливу на дитину з метою стимуляції нових психічних утворень, якостей осо­бистості.

Формування і корекція здійснюються за допомогою психологічно орієнтованого навчання. Таке навчання передбачає визначення цілей через характеристики навченості, вихованості і розвиненості дитини.

Корекційна дія орієнтується на:

• усунення порушення;

• згладжування дефекту;

• компенсацію (як підвищення чутливості систем,що підлягають збереженню аналізаторів за рахунок вправ).

Розрізняють корекцію нормального і аномального розвитку. Корек­цію нормального розвитку можуть здійснювати педагоги і батьки. Коре­кцію аномального розвитку здійснюють фахівці: логопед, психолог, педагоги-дефектологи (сурдопедагог, тифлопедагог, олігофренопеда- гог).

Існують напрями корекції: реабілітація; абілітація.

Реабілітація - застосування комплексу заході» медичного, соціа­льного, освітнього і професійного характеру з метою підготовки і пере­підготовки індивіда до нормального життя, відновлення здатності жити в соціумі.

Абілітація - навчання і пристосування аномальної дитини до нор­мального життя. Це процес створення нового життєвого досвіду, на­буття нових якостей, необхідних навичок соціального життя.

Абілітація якісно змінює особистість людини, всю систему її відно­син, розвиває навички соціальної співпраці, емпатію.

Інтеграція - в контексті корекційної педагогіки, це включення дітей і підлітків з обмеженими можливостями в навколишнє середовище, звичайні міжособистісні відносини з метою максимальної нормалізації їх соціокультурного статусу. Одним з оптимальних засобів інтеграції є інтегроване навчання - процес спільної освіти звичайних і аномальних дітей.

Соціальна реабілітація - це відновлення фізичних, соціальних,

освітніх здібностей, що були втрачені внаслідок хвороби або зміни умов життєдіяльності.

Соціальна адаптація - активне пристосування до умов соціально-

го середовища шляхом засвоєння і схвалення цілей, цінностей, норм і стилів поведінки, прийнятих у суспільстві. У нетипових дітей через дефекти розвитку утруднена взаємодія з соціальним середовищем, знижена здатність адекватного реагування на зміни, що відбуваються, вимоги, що ускладнюються. Вони зазнають значних труднощів у досяг- ненні своєї мети в межах існуючих норм, правил, що може викликати неадекватну реакцію і призвести до відхилень у поведінці.

Література

Гилпенбранд К. Коррекционная педагогика: обучение трудных школьни­ков. - М.: «Академия», 2005. - 240 с.

І ордеева А.В., Морозов В.В. Прикладная реабилитационная педагогика. -М„ 2004.-176 с.

Кащенко В.П. Педагогическая коррекция - М., 2006.

Коррекционная и специальная педагогика / Автор-сост. Л.И.Давыдова. - 1\ тржинск, 2006. - 218 с.

Коррекционная педагогика / Под ред. В.С.Кукушина. Изд. 2-е. - М.: "Мир Г», 2004.-352 с.

I Іикуленко Т.Г. Коррекционная педагогика: Учебное пособие. - Ростов-на-
Дпиу: Феникс, 2006. - 381 с.

Основы коррекционной педагогики. Учебно-методическое пособие / Авто­ры пост. Зайцев Д.В., Зайцева Н.В. - Саратов, 1999.-110 с.

Дата добавления: 2014-11-28