КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Корекційні прийоми роботи з учнями, що мають недоліки соціально-особистісного розвитку
І. Актуалізація опорних знань План заняття 1. Класифікації важких дітей. 2. Поняття соціалізації. 3.Девіантна, делінквентна, адиктивна поведінка. 4.Агресивна поведінка, її вплив на шкільну дезадаптацію. 5.Шкільна тривожність: симптоми, методи вивчення. 6. Причини конфліктної поведінки дітей у школі. 7.Знехтувані діти у класі: причини, наслідки. 8. Методи заохочення та покарання. Умови ефективності їх застосування. Соціалізація є процесом, умовою, проявом і результатом соціального формування особистості. На її основі роблять висновки про рівень соціального розвитку. Соціалізація є основоположною характеристикою людини і її особливостей як соціальної одиниці суспільства відповідно до її віку. Дитина в своєму розвитку може відставати або випереджати своїх однолітків. В цьому випадку соціалізація як результат характеризує соціальний статус дитини по відношенню до її однолітків. Соціальний досвід є сукупністю соціальних знань, засвоєних умінь і навичок життєдіяльності особистості в певному соціумі. Він включає різні прояви людини в сферах пізнання середовища і самопізнання, взаємодії з іншими людьми, професійної діяльності, виконання різних соціальних ролей. Спадкові і вроджені особливості складають певний потенціал, що визначає схильності людини в розвитку. В процесі соціального розвитку і виховання людини він може бути реалізований, примножений, ослаблений або взагалі не здійснений. Виділяють позитивні і негативні нахили у формуванні людини, становленні її як особистості. Такі нахили можна розрізняти залежно від їх соціальної важливості і перспективності. Позитивні нахили - це найбільш доцільний базис соціальних завдатків для стимулювання спрямованого розвитку людини в процесі соціалізації, в якій вона згодом може досягти найбільших результатів у самовдосконаленні і самореалізації як особистість. Це головним чином важливо в роботі з дітьми, що мають особливі потреби. Негативні нахили - це ті характерні особливості, які або обмежують людину в можливостях соціального розвитку, або мають чітко виражений негативний соціальний характер, що може надати небажаного напряму її соціальному розвитку. Чинники середовища - це все те, що безпосередньо і опосередковано впливає на людину: сім'я, дитсадок, школа, шкільний колектив, особистість учителя, неформальні молодіжні об'єднання, до яких входить дитина, засоби масової інформації, книги і ін. виділяють чотири системи, в які безпосередньо або опосередковано включена людина і які істотно впливають на її соціалізацію. Це мікросередовище - те, що безпосередньо оточує людину з самого народження І має найбільш істотний вплив на її розвиток (воно, зокрема включає: сім'ю, батьків, умови життя, іграшки, книги та ін.). Мезосистема - взаємини, що складаються між різними життєвими галузями, які мають визначальний вплив на дієвість виховання (до них відносяться, наприклад, школа і сім'я; об'єднання, до яких входять члени сім'ї; середовище сім'ї і вулиці, де діти проводять свій час і ін.). Екзосистема - це суспільні інститути, органи влади, адміністративні установи (вони опосередковано впливають на соціальний розвиток і виховання дитини). Макросистема - це норми культури і субкультури, світоглядні та ідеологічні позиції, що панують у суспільстві (вона виступає нормативним регулятором поведінки людини). Виділяють три групи чинників, що впливають на соціалізацію людини. До них відносяться: макрочинники - космос, планета, світ; мезофактори - етнокультурні і регіональні умови, тип поселення, засоби масової комунікації; мікрочинники - інститути соціалізації (сім'я, дошкільні установи, школа, вуз, трудовий колектив), релігійні організації, група однолітків і субкультура. Десоціалізація (від фр. des... - префікс, що означає знищення, видалення чого-небудь і соціалізація) - втрата людиною через які-небудь причини або під впливом несприятливих для її життєдіяльності чинників (наприклад, тривалої хвороби, відпустки, ізоляції від природного середовища, сильної травми голови, дискомфортних для цієї людини умов самопрояву і ін.) соціального досвіду, що відображається на особливостях її самореалізації у середовищі життєдіяльності. Основні причини десоціалізації обумовлені різними чинниками. Особливе місце належить особистим, середовищним і виховним чинникам. Особистісні чинники характеризуються потенціалами і станом людини, що стримують прояви її активності в природному для неї середовищі, самообмеженнями або зміною характеру звичної для неї діяльності, що сприяє набуттю іншого соціального досвіду. Стан організму створює настрій, бажання і здатність проявляти себе в певній діяльності. Негативний (хвороба) стан позначається на бажаннях, інтересах і здатності проявляти природну для людини активність. Чинники середовища характеризують нетипові для даної людини умови, що впливають на її здатність проявляти природну активність. До таких чинників відносяться переважно: новизна обстановки; тиск з боку колективу, групи, окремої особистості. Виховні чинники характеризують результат або особливості виховної діяльності, що негативно позначаються на самопроявах людини. Така виховна діяльність може формувати певну активність, що не відповідає можливостям дитини і стримує її прояви в якій-небудь обстановці, у присутності певних осіб. Десоціалізація може відігравати позитивну або негативну роль у житті і соціальному розвитку дитини. Позитивна роль полягає в тому, що вона допомагає людині позбавитися від негативного соціального досвіду; сприяє набуттю нового досвіду, розширенню соціальних можливостей. Даний чинник активно використовується у вихованні та перевихованні людини. Негативна роль де- соціалізації полягає в тому, що людина втрачає накопичений позитивний соціальний досвід, необхідний їй для природної самореалізації. Вона негативно позначається на професійній діяльності людини, її самопроявах у природних для неї умовах. Ресоціалізація (від лат. ге... - префікс, що позначає повторну, поновлювану дію; протилежна, зворотна дія або протидія і соціалізація) - відновлення у людини втрачених соціальних цінностей і досвіду спілкування, поведінки, життєдіяльності. На ресоціалізацію та її результати також мають істотний вплив різні чинники, зокрема особистісні, середовищні і виховні. Між соціалізацією, десоціалізацією і ресоціалізацією існує тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість. Цей чинник є неоцінимою допомогою у виховній роботі в процесі виправлення і перевиховання людини. Соціалізація людини починається з народження і продовжується впродовж всього життя. Її результатом є засвоєння людиною соціального досвіду, накопиченого людством у різних сферах життєдіяльності, що дозволяє особистості виконувати життєво важливі соціальні ролі. Які типи дезадаптації дітей і підлітків виділяються залежно • від її природи, характеру і ступеня. Які види психічної депривації зумовлюють виникнення девіан- тної поведінки. У чому виявляється низький рівень соціальної і психолого- педагогічної готовності дитини до школи. У чому полягає психолого-педагогічна сутність адиктивної поведінки? Яка відмінність між девіантною і делінквентною поведінкою? Чому шкільна дезадаптація в одних дітей виявляється у формі агресивної поведінки, в інших -у підвищеній тривожності? На основі власних спостережень визначте причини виникнення аутсайдерів у класному колективі. Спрогнозуйте можливі перспективи розвитку таких дітей. За яких умов можливе успішне застосування методів покарання і заохочення у вихованні дітей з адаптаційними порушеннями? II. Практикум Корекційна програма роботи з учнями, що мають слабку волю Характеристика учнів: • невміння долати зовнішні (умови життя, ставлення окремих людей) і внутрішні (хвороба, лінь) труднощі; • відхилення в афективно-емоційній сфері: афект неадекватності. Тип прояву • неуважність на уроках; • непосидючість; • невміння дотримуватися інструкцій, правил виконання завдань; • помилки при виконанні навчального завдання; • відсутність витримки, цілеспрямованості та ініціативи; • часті порушення дисципліни в класі, грубість у відносинах з учителем і однолітками, слабка контрольованість поведінки; • недоведення справ до кінця; • прагнення до лідерства, проте водночас відсутність авторитету серед однолітків. Причини, чинники, критерії: • відсутність працелюбності, старанності; • завищена самооцінка; • низький рівень мобілізації своїх можливостей; • неусвідомлена непокора загальноприйнятим нормам, встановленому порядку через відсутність умінь цілепокладання і планування; • неорганізованість. Завдання діагностичних процедур: • оцінка вольової активності (самооцінка); • визначення рівня сформованості вольових якостей (цілеспрямованості, ініціативності, витримки, дисциплінованості); • визначення рівня розвитку вмінь вирішувати конфлікти в учнівському колективі; • виявлення рівня особистісної тривожності; • вивчення особливостей психологічного мікроклімату в колективі, емоційного стану конкретних учнів; • визначення рівня працездатності; • вивчення імпульсивної і вольової регуляції у спілкуванні. 1. Етапи: • розвиток позитивного ставлення до дій учителів та іншої зовнішньої стимуляції; • формування позитивної спрямованості особистості, відновлення гармонійного поєднання мотивів; • формування умінь саморегуляції, цілепокладання; • розвиток дисциплінованості. 2. Прийоми: систематичне, послідовне, цілеспрямоване засвоєння етапів вольової дії: усвідомлення мети, прагнення до її досягнення, підкріплення і усвідомлення мотивів, контроль при виконанні рішення, зміцнення сил дитини, переживання ситуації успіху, що сприяє виникненню приємних емоційних переживань, формування умінь робити вибір, навчання умінню гасити неприємні переживання, розвиток умінь саморегуляції, самопереконування (аргументи, почуття обов'язку).
Дата добавления: 2014-11-28; Просмотров: 749; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |