Трудові ресурси і продуктивність праці в тваринництві

Тема 3.

Основні поняття.

Контрольні запитання.

1. Поясніть, чому земля в сільському господарстві є головним засобом виробництва.

2. Назвіть специфічні особливості землі як засобу виробництва.

3. Назвіть види родючості ґрунту і дайте їх характеристику.

4. В яких випадках земельні ділянки передаються у власність безкоштовно?

5. Яку форму має плата за землю?

6. Назвіть величину земельного податку.

7. Яку форму має орендна плата?

8. На які категорії поділяється земельний фонд за цільовим призначенням?

9. Які землі відносяться до сільгоспугідь?

10. Що таке земельний кадастр?

11. Яка різниця в підходах до оцінки землі. при бонітуванні та визначенні економічної оцінки?

12.Які натуральні показники характеризують економічну ефективність використання землі?

13.Які вартісні показники характеризують економічну ефективність використання землі?

Засоби виробництва.

Економічна родючість ґрунту.

Абсолютна економічна родючість ґрунту.

Плата за землекористування.

Земельний податок.

Орендна плата.

Структура сільгоспугідь.

Трансформація земель.

Економічна оцінка землі.

Показники економічної ефективності використання землі.

Зміст

1. Особливості праці в сільському господарстві.

2. Поняття трудових ресурсів.

З. Показники використання трудових ресурсів.

4. Розрахунок потреби в затратах праці.

5. Поняття продуктивності праці.

6. Система показників продуктивності праці.

7. Шляхи підвищення продуктивності праці.

Опорній конспект лекції  

1. Особливості праці в сільському господарстві.  

Праця - доцільна діяльність людей, в процесі якої створюються матеріальні блага та послуги. В сільському господарстві праця має свої особливості. Предметами праці тут є живі організми (рослини, тварини), яким притаманні біологічні закони розвитку. Для праці характерна сезонність, особливо в рослинництві. Вона більш складна. Результати залежать не тільки від працівника, а й від природних та економічних умов, розміщення підприємства.

2. Поняття трудових ресурсів  

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка має необхідний фізичний розвиток, знання та досвід для роботи в сільському господарстві. Це чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки віком від 16 до 55 років. В сільськогосподарських роботах також приймають участь пенсіонери (за контрактом) та підлітки від 12 до 16 років.

Економічний зміст трудових ресурсів відображує поняття "робоча сила", яке означає здатність людей до праці і реалізовується в процесі виробництва.

3. Показники використання трудових ресурсів  

Основними показниками використання трудових ресурсів є:

1. Кількість вироблених людино-годин за рік одним працездатни м (Т₁).

,

де Т_ф - фактична кількість відпрацьованих в господарстві людино-годин.

Ч - середня чисельність працівників.

2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів (К_в)

к_{в =} ,

де Т_н - можливий фонд робочого часу (норматив) людино-годин

3. Коефіцієнт використання робочого часу дня (К_д)

К_д ,

де t _Ф.сер - середня фактична довжина робочого дня, год.

t _н - нормативна довжина дня в господарстві, год.

4. Коефіцієнт сезонностівикористання трудових ресурсів.

де t_max витрати праці в місяці максимальної зайнятості працівників.

t_сер - середньомісячні витрати праці.

5. Коефіцієнт розмаху сезонності

К_розм

де t_min - мінімальні місячні витрати праці.

4. Розрахунок потреби в затратах праці  

Щоб визначити забезпеченість господарства трудовими ресурсами складають баланс робочої сили. Потреби в витратах праці визначаються згідно технологічних карт покожній культурі і виду тварин. В тваринництві розрахунки проводять також відповідно донавантаження худоби та птиці на одного працівника.

Фонд робочого, часу по господарству за рік (Ф) визначається в залежності від кількості працездатних (Ч), річного фонду робочого часу одного працездатного (t) та часу, фактично відробленому в минулому році пенсіонерами та підлітками (t _підл.)

Порівнюючи потребу з наявністю визначають рівень забезпеченості господарства трудовими ресурсами.

5. Поняття продуктивності праці  

П родуктивність праці - це здатність живої праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу.

Рівень продуктивності праці визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції до витрат праці. Обсяг продукції може обчислюватись як в натуральній формі, так і в вартісній, розрахованій в порівняних цінах.

6. Система показників продуктивності праці  

Продуктивність праці в сільському господарстві обчислюється з допомогою системи прямих і непрямих показників.

Прямі показники розраховуються в натуральній або вартісній формі. Це виробіток та трудомісткість продукції.

Виробіток -кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу або з розрахунку на одного середньорічного працівника.

де В – виробіток на одного середньорічного працівника.

О – обсяг робіт за рік в натуральних показниках.

Ч – середньорічна чисельність робітників, чол.

,

де ВП – валова продукція, вироблена за рік, в порівняних цінах, грн.

Т – витрати праці на виробництво продукції, людино-годин.

Трудомісткість одиниці продукції - витрати праці на виробництво одиниці продукції.

де Т - витрати праці на виробництво всієї продукції, людино-годин.

t - витрати праці на виробництво одиниці продукції, людино-годин.

Непрямі показники:

1. Витрати праці на вирощування 1 га посіву окремої культури або окремого виду худоби (людино-годин).

2. Навантаження посівних площ або поголів'я худоби на одного працівника. Непрямі показники оцінюють продуктивність праці приблизно, але дають можливість постійно визначати динаміку виробництва для контролю і аналізу.

7. Шляхи підвищення продуктивності праці.

На продуктивність праці впливають різні фактори: природні, технічні, організаційно-економічні, соціально-економічні.

Шляхи підвищення продуктивності праці:

1. Підвищення урожайності сільгоспкультур за рахунок використання більш продуктивних сортів та гібридів, добрив, меліорації і т.п.

2. Підвищення продуктивності тварин за рахунок покращення якостей, повноцінної годівлі, ліквідації яловості і т.ін.

3. Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва.

4. Впровадження інтенсивних технологій.

5. Застосування прогресивних форм організації та оплати праці.

6. Раціоналізація розміщення сільського господарства, обґрунтування спеціалізації та концентрації виробництва.

7. Інші шляхи, пов'язані з підвищенням кваліфікації кадрів, виконанням всіх вимог технологічного процесу, зміцненням матеріально-технічної бази господарства.

Дата добавления: 2014-12-16