Ціноутворення і ціни на продукцію тваринництва

Тема 6.

Основні поняття.

Контрольні питання

1. Що таке інвестиції?

2. Назвіть джерела інвестицій.

3. Поясніть різницю між поняттями інвестицій та капітальних вкладень.

4. Чому ефективними вважаються проекти з найбільшою часткою активних капіталовкладень?

5. Як оцінити наявні гроші в майбутньому?

6. Як визначити поточну цінність грошей, якщо відома їх майбутня цінність?

7. Яквизначити строк окупності капітальних вкладень?

8. Як розрахувати норму інвестиційного прибутку?

9. Як визначити ступінь ризику проекту?

Інвестиції.

Джерела інвестицій.

Капітальні вкладення.

Технологічна структура капітальних вкладень.

Ефективність капітальних вкладень.

Майбутня вартість грошей.

Поточна вартість грошей.

Строк окупності капітальних вкладень.

Норма інвестиційного прибутку.

Норма беззбитковості.

Зміст

1. Витрати виробництва і собівартість продукції.

2. Обчислення собівартості та шляхи її зниження.

3. Поняття ціни, ціноутворювальні фактори.

4. Види цін.

5. Принципи економічного обґрунтування цін.

6. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність

Опорний конспект лекції.

1. Витрати виробництва і собівартість продукції.

Суспільні витрати виробництва - це сукупні витрати живої і уречевленої праці па виробництво даного виду продукції. Вони проявляються у вартісній формі і формують вартість продукту. Індивідуальні ж витрати виробництва сільгосппідприємств є основою формування собівартості продукції.

Собівартість продукції - це витрати сільгосппідприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

ВИДИ СОБІВАРТОСТІ

індивідуальна

галузева

виробнича

повна

планова

фактична

провізорна

За економічним значенням та характером участі у виробничому процесі витрати поділяються на основні та витрати з управління та обслуговування.

Основні пов'язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе.

Витрати по управлінню і обслуговуванню (накладні) поділяються на бригадні (фермські, цехові) та загальногосподарські. Бригадні (фермські, цехові) - це оплата праці з відрахуваннями на соціальне страхування працівників управління підрозділом, орендна плата, витрати на утримання основних засобів бригади, на охорону праці та техніку безпеки, перевезення працівників до місця роботи та інші, які стосуються підрозділу.

Загальногосподарські - це оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи апарата управління господарством, утримання пожежної та сторожової охорони, канцелярські, поштово-телеграфні, послуги сторонніх організацій, утримання основних засобів, відрядження та інші.

Витрати поділяються на прямі (які безпосередньо відносяться на дану культуру або вид тварин) і непрям і (пов'язані з виробництвом кількох видів продукції).

По часу споживання витрати поділяються на витрати поточного року і витрати минулих років.

В плануванні та обліку витрати групуються за статтями, які господарство визначає самостійно.

Статті витрат:

Статті витрат	У рослинництві	У тваринництві
Витрати на оплату праці	+	+
Насіння та посадковий матеріал	+
Паливо та мастильні матеріали	+	+
Добрива	+
Засоби захисту рослин та тварин	+	+
Корми		+
Роботи та послуги	+	+
Витрати на ремонт основних засобів	+	+
Інші витрати на утримання основних засобів	+	+
Загальновиробничі витрати	+	+
Інші витрати	+	+

Питома вага кожної статті в загальній собівартості складає структуру собівартості продукції.

В залежності від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні (не залежать від обсягу) і змінні (змінюються при зміні масштабів виробництва).

2. Обчислення собівартості продукції та шляхи її зниження.

_____

У плануванні та обліку собівартості продукції використовуються показники собівартості усієї продукції, собівартості одиниці продукції, витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.

Спочатку визначають кількість виробленої продукції і прямі витрати на неї. Потім визначають собівартість послуг допоміжних виробництв (автопарку, водопостачання та інші). Розрахунки починають з того виробництва, яке менше всього споживало послуг інших виробництв. Витрати допоміжних виробництв розподіляють за об'єктами обліку. Далі розподіляють витрати на обслуговування та управління і відрахування на соціальні потреби. Коли стає відомим весь обсяг витрат, визначають собівартість одиниці продукції (С₁).

де В - всі витрати на виробництво продукції;

О - обсяг виробленої продукції.

На собівартість продукції впливає багато факторів: ефективне використання землі, впровадження раціональних систем землеробства, інтенсивних технологій, використання високопродуктивних сортів і гібридів сільгоспкультур та порід тварин, збалансована годівля тварин та інші.

Шляхи зниження собівартості продукції

Зменшення витрат на виробництво · Комплексна механізація виробничих процесів; · Інтенсивні технології вирощування культур; · Раціональне використання виробничих фондів; · Обґрунтована спеціалізація та концентрація виробництва; · Прогресивна організація та оплата праці; · Покрашення агропромислової інтеграції

Зростання врожайності культур   · Підвищення селекційної роботи, удосконалення насінництва. · Використання високоврожайних сортів та гібридів. · Впровадження науково обґрунтованих систем землеробства. · Використання раціональних сівозмін, покращення структури посівних площ.

· Меліорація земель. · Ефективне використання мінеральних та органічних добрив та засобів захисту рослин.

Підвищення продуктивності тварин  

• Збалансована та інтенсивна годівля.
• Удосконалення племінної роботи, структури стада.
• Використання високопродуктивних порід худоби та птиці.
• Створення оптимальних умов утримання.
• Підвищення якості продукції.

3. Поняття ціни, ціноутворювальні фактори.  

Ціна - це грошове визначення вартості товару, тобто суспільно необхідних затрат праці на його виробництво.

Ринкова ціна - це домінуюча на ринку в даний час ціна на товар, що виплачується за нього незалежно від індивідуальних витрат на його виробництво.

Найважливіші ціноутворювальні фактори: суспільна ціна виробництва, співвідношення попиту і пропозиції, темпи інфляції, ступінь регулювання цін, рівень монополізації виробництва, стан конкуренції, умови поставок товару, франкірування цін та курс валют.

4. Види цін

Найбільш широко використовуються оптові ціни (за якими продукція реалізується великими партіями всім споживачам, крім населення) та роздрібні (за якими продукцію купує населення). Вони набувають форми готівкових або кредитних, якщо оплата відстрочується.

Існують також трансфертні ціни (обслуговують операції між монополією та її філіалами), конкурентні (за якими продають товар головні товаровиробники - конкуренти), психологічні (розраховані на окремі категорії покупців), підтримуючі (встановлені державою для забезпечення певного рівня доходності в несприятливі роки), світові (формуються під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку).

В сільському господарстві використовують ціни комісійної торгівлі, розрахункові ціни внутрішньогосподарської торгівлі, розрахункові ціни в системі орендних відносин,в системі господарських відносин, індикативні ціни.

5. Принципи економічного обґрунтування цін.

Закупівельні ціни повинні бути економічно обґрунтованими.

Використовується ряд принципів обґрунтування.

Закупівельні ціни

Необхідність відшкодування витрат виробництва

Необхідність створити накопичення для розширеного відтворювання та економічного стимулювання

Диференціація по зонах

Диференціація в залежності від якості продукції

Диференціація за строками реалізації

Забезпечення еквівалентності закупівельних та оптових цін

Стабільність та гнучкість ціни

Урахування риночної коньюктури

6. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність

Для зміцнення ситуації на ринку використовується цінова конкуренція. Вона проявляється в зниженні ціни на продукцію для завоювання покупців. Таке зниження не повинно бути надто великим, щоб не з’явилась зворотна психологічна реакція: низька ціна зумовлена невисокою якістю. Зниження призводить до тимчасових переваг, оскільки конкуренти теж знизять ціну.

В умовах цінової конкуренції виграє підприємство, яке виробляє товари з високою конкурентоспроможністю.

де С _т – ступінь конкурентоспроможності, %;

П – прибуток від реалізації 1 ц продукції, грн;

Ц – ціна реалізації, грн.

Ступінь конкурентоспроможності (його ще називають рівнем рентабельності продажу) означає, що підприємство має можливість знизити ціну на товар проти ринкової ціни на С _т % і не зазнати при цьому збитків.

Дата добавления: 2014-12-16