Економіка виробництва і використання кормів

Тема 9.

Економіка виробництва продукції тваринництва.

Модуль 2.

Основні поняття.

Контрольні запитання.

1. В чому суть інтенсивного відтворення?

2. В чому суть екстенсивного відтворення?

3. В чому різниця між валовою і товарною продукцією?

4. Яка різниця між поняттями ефекта та економічної ефективності?

5. На яких рівнях розраховується економічна ефективність?

6. Що таке критерій економічної ефективності? Назвіть критерій на народ­ногосподарському рівні.

7. Які натуральні показники використовують при розрахунках економічної ефективності?

8. Як розрахувати рівень рентабельності?

9. Яким повинен бути рівень рентабельності?

10. Які шляхи підвищення економічної ефективності слід використовувати в вашому підприємстві?

Просте і розширене відтворення.

Екстенсивна та інтенсивна форма відтворення.

Валова продукція.

Товарна продукція.

Ефект.

Економічна ефективність.

Рівні економічної ефективності.

Критерій економічної ефективності.

Натуральні показники економічної ефективності.

Вартісні показники економічної ефективності. Рентабельність.

Банкрутство.

Зміст.

1. Кормова база і її значення в розвитку тваринництва.

2. Джерела кормових ресурсів.

3. Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.

4. Шляхи покращення кормової бази.

Опорний конспект лекції

1. Кормова база і її значення в розвитку тваринництва.  

Створення міцної кормової бази є найважливішою умовою розвитку тваринництва.

Кормова база – це обсяг і структура кормів, система їх виробництва і використання в тваринництві. Вона повинна повністю забезпечувати протягом року поголів’я худоби та птиці різноманітними повноцінними за споживністю кормами. Організація кормової бази характеризується структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.

У тваринництві використовуються корми рослинні, тваринного походження і мінеральні.

До кормів рослинного походження відносять соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні кормові культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук та пасовищ), концентровані (зерно фуражне, комбікорми, макуха, висівки, шрот). Кількість кормів обчислюється у кормових одиницях. За кормову одиницю прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю визначає структуру кормової бази господарства. Співвідношення окремих видів кормів за їх поживністю визначає структуру раціону годівлі худоби і птиці. Тваринницькі галузі відрізняються співвідношенням кормів у раціоні. Так, у раціонах годівлі свиней і птиці переважають концентровані корми, у раціонах великої рогатої худоби – силос, сіно, сінаж, зелені корми, у вівчарстві – пасовищні та грубі корми.

Рівень розвитку кормової бази визначається обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільгоспугідь, на 1 га кормової площі, на одну умовну голову худоби (ц корм. од.).

Кормова площа – це частина сільгоспугідь, яка використовується для виробництва різних видів кормів. Кормова площа (П_к) розраховується в гектарах:

де П_о – площа кормових культур на орних землях, га;

П_п – площа природних кормових угідь, га;

В₁, В₂, В₃ – частина валового збору окремих сільгоспкультур, що виділяється на корми, ц;

У₁, У₂, У₃, - урожайність сільгоспкультур, частина валового збору яких виділяється на корми, ^ц/_га.

Розвиток кормової бази господарства необхідно оцінювати за виходом кормів з 1 га сільгоспугідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, а також за показниками кінцевих результатів: оплатою кормів продукцією і кормо місткістю її виробництва.

2. Джерела кормових ресурсів.

В Україні використовуються різноманітні джерела кормових ресурсів: польове кормовиробництво, природні сіножаті та пасовища, відходи переробної промисловості. Головним джерелом є польове кормовиробництво, частка якого в структурі кормової бази по країні становить понад 85%. Польове кормовиробництво перетворилось в велику спеціалізовану галузь. Основні кормові культури – це багаторічні і однорічні трави, кукурудза на силос і зелений корм, кормові коренеплоди.

За останні роки збільшилась частка посіву багаторічних трав і кормових коренеплодів і зменшилась частка посіву однорічних трав і кукурудзи на силос і зелений корм. Слід розуміти, що збільшення частки кормових культур у структурі посівних площ не завжди бажане, тому що скорочуються посіви інших сільгоспкультур. Тому доцільно використовувати високопродуктивні кормові культури, а виробництво кормів з орних земель збільшувати за рахунок підвищення їхньої урожайності.

Багато кормів дають зернові і зернобобові культури. Основні зернофуражні культури – це ячмінь, овес, кукурудза на зерно і горох. Площі зернофуражних культур збільшуються, а зернобобових скорочуються. Зернобобові культури містять багато протеїну (20 - 40%), що забезпечує повноцінність кормових раціонів. Дуже важливе значення має соя, боби якої містять 36 - 44% білка, 18 – 27% олії, а також вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни.

Найдешевші грубі і зелені корми дають природні кормові угіддя. Але врожайність сіна ще низька (8 – 12 ^ц/_га), хоча при докорінному поліпшенні сіножатей вона підвищується до 40 – 60 ^ц/_га.

Цінним кормом для годівлі є відходи переробної промисловості – олійної, борошномельної, цукрової, пивоварної та ін. Це жом і меляса, макуха, відходи підприємств громадського харчування та ін.

3. Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.

Ефективність вирощування окремих кормових культур характеризується рівнем їх врожайності. Але в 1 ц корму різних культур міститься різна кількість поживних речовин і перетравного протеїну. Тому більш об’єктивно оцінювати кормові культури виходом кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посівної площі.

Кількість умовних кормопротеїнових одиниць з 1га кормової культури (КПО) визначають в ц. за формулою:

КПО =

де У – урожайність кормової культури, ;

К₀ - вміст кормових одиниць в 1ц корму, ц;

П_п – вміст перетравного протеїну в 1ц корму, ц;

10 і 2 - коефіцієнти.

Для оцінки кормових культур використовують систему показників, які безпосередньо не зіставні. Тому для комплексної оцінки окремих культур обчисляють для кожної суму коефіцієнтів. Вищий рівень економічної ефективності мають культури з більшою сумою коефіцієнтів.

Економічну оцінку кормових культур здійснюють також за показниками ефективності виробництва певної тваринницької продукції. Для порівняння визначають кількість продукції тваринництва (молока, приросту ВРХ та ін.), яку можна одержати від згодовування цих кормів з 1 га посіву. А потім визначають розмір умовного чистого доходу на 1 га посіву кормової культури (ЧД) в гривнях.

ЧД =

де КПО – вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву;

Вк – витрати кормів на 1ц відповідної тваринницької продукції за нормативом, ц к.о.;

С – собівартість 1ц продукції тваринництва без вартості кормів, грн.;

Вв – виробничі витрати на 1 га кормової культури, грн.;

Ц – ціна реалізації 1ц продукції тваринництва.

Норми і структура кормів у раціонах характеризують тип годівлі. У скотарстві використовують такі типи годівлі: силосно-коренеплідний, силосно- жомовий, силосно-концентратний, сінажно-коренеплідний та ін. У свинарстві – концентратний, концентратно-коренеплідний, концентратно- коренебульбоплідний. За рівнем годівлі молодняки ВРХ виділяють такі типи годівлі: інтенсивний (25-30 ц. к.о. за рік), середньоінтенсивний (20-25 ц. к.о.) і малоінтенсивний (до 20 ц.к.о.).

Економічну ефективність кормових раціонів і типів годівлі тварин характеризують показники: продуктивність худоби та птиці, витрати кормів на одиницю тваринницької продукції, собівартість 1 ц.к.о., собівартість 1ц продукції та рівень рентабельності її виробництва.

За економічною оцінкою кормових ресурсів визначають оптимальну кормову площу та раціональну структуру посівів кормових культур.

4. Шляхи покращення кормової бази  

Основою високої продуктивності тваринництва є повноцінна годівля худоби та птиці. Покращення годівлі досягається інтенсифікацією кормовиробництва.

Підвищення урожайності кормових культур внесенням органічних і мінеральних добрив.

Вирощування кормових культур на меліорованих землях

Використання хімічної меліорації кислих ґрунтів.

Підвищення якості і кількості концентрованих кормів у раціонах.

Науково обґрунтована структура посівів зернофуражних і кормових культур.

Розширення повторних, післяукісних і післяжнивних посівів.

Поліпшення природних кормових угідь і створення культурних сіножатей та пасовищ.

Прогресивні технології збирання, зберігання і приготування кормів.

Використання повноцінних гранульованих і брикетованих кормів.

Збільшення використання відходів переробної промисловості.

Дата добавления: 2014-12-16