Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ТЕМА 6. Правовий статус пасажира




Правовий статус пасажира

Правове регулюваннястатуса пасажира Залізничного транспорту здійснюється за допомогою правових норм, що містяться в наступних нормативно-правових актах:

1. Ст. 911 ЦКУ – “Права пасажира”.

2. Постанова КМУ “Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом” № 252 від 19.03.1997 р. Ст. 33, 59, 60-62, 67, 75.

3. Наказ Мінінфраструктури “Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” № 1196 від 27.12.2006 р. – 2.1.2.; 2.2.1.; 2.2.2.; 2.2.8.; 2.2.14.; 2.3.1.; 2.3.3.; 2.20.; 3.1.

 

Відповідальність залізниці за договором перевезення пасажирів і вантажу

І - Згідно ст. 920 - 928 ЦКУ – перевізник несе відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з договору перевезення.

ІІ – Згідно Закону України “Про Залізничний транспорт” - ст. 23-26.

ІІІ - Згідно Статуту ЗУ:

ст. 106 – За незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень.

ст. 110 – За збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

ст. 113 – За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого для збереження вантажу.

ст. 114 – За фактичні збитки, що виникли з їх вини під час перевезення вантажу.

ст. 116 – За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємству, установі та організації.

ст. 123 – За подачу залізницею під навантаження неочищеного рухомого складу.

ст. 126 – У разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємству, установі та організації.

ст. 127 – За втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу.

ст 128 – Повернення вартості невикористаних квитків.

 

Відповідальність вантажовідправників за договором перевезення пасажирів і вантажу

ст. 107 – Звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у певних випадках.

ст. 109 – За невиконання плану перевезень.

ст. 117 – За втрачення вантажу.

ст. 118 – За пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень.

ч. 2-4 ст. 119– За затримку вагонів, від раніше замовлених.

ст. 122 – За неправильно зазначені дані в накладній.

 

Відповідальність вантажоотримувачів за договором перевезення вантажу

ст. 125 – Повна після прибуття вантажу на станцію.

 

 

Домашнє завданняТранспортне право України. Навч. посіб. /Демський Е.Ф., Іжевський В.К. та ін: За заг. ред. В.К. Іжевського, Е.Ф Демського. – К.: Атіка. 2008. - с. 185-195; Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: підручник /І.В. Булгакова, О.В. Клепікова. – К.: Прецедент, 2011. - с. 95-151.

 

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Історична довідка

Автомобільні перевезення почалися з винайденням автомобілів. Ідея створення автомобіля з’явилась одночасно з ідеєю парової машини. Перше і невдале здійснення цієї ідеї належить французському артилеристу Кюньо (1769 р.). У 1781 р. вийшла перша модель, але дорожні паровози не знайшли подальшого розповсюдження. Широке застосування автомобілів як транспортного засобу разпочалося після створення двигуна внутрішнього згорання. У 90-ті роки ХІХ століття в США, Англії, Франції та Німеччині було розпочато промислове виробництво автомобілів, а епохою розвитку автомобілів необхідно рахувати 1894 р., коли в Парижі редакція “Petit Journal” провела змагання автомобілів. В подальшому у провідних капіталістичних країнах регулярно проводилися автомобільні перегони, завдяки яким покращувалися їхні характеристики.

Перший у світі автобус з двигуном внутрішнього згорання, який працював на бензині був збудований у Німеччині у 1894-1895 роках на заводі “Бенц”. Він вміщував 8 пасажирів і їздив по 15-ти кілометровій дорозі між містами Зиген, Нетфен і Дойц.

Можливим місцем виникнення маршрутних таксі є США, приблизно 1910-ті роки.

У Росії перший автобус з двигуном внутрішнього згорання був збудований у Санкт-Петербурзі у 1903 році на фабриці “Фрезе”. Автобус мав одноциліндровий мотор і міг розвивати швидкість до 15 км/год. Як громадський транспорт, автобус у Росії почав використовуватися з червня 1907 року у місті Архангельськ. У це місто був привезений автобус німецької марки НАГ. Він був розрахований на 25 пасажирів. А 11 листопада 1907 року перший пасажирський автобусний маршрут був відкритий у м. Санкт-Петербург.

На початку ХХ ст. промислове виробництво автомобілів було розпочато і в Російській імперії.

В Україні на початку ХХ ст. перший автомобіль з’явився в Одесі, а потім декілька приватних автомобілів іноземного виробництва – в Київі. Вже в 1902 році Київською міською думою була прийнята обов’язкова постанова “Про Порядок пасажирського і вантажного руху по місту Києву на автомобілях”. В 1904 р. в Києві створено елітний клуб автолюбителів. В 1906 р. відкрилось автобусне сполучення на маршруті Київ – Житомир, на якому працювали два автобуси на 12 і 16 пасажирів. В один кінець пасажири діставалися за 5-6 годин, а проїзна плата складала 5 карбованців, а вже з травня 1910 р. почали працювати автобусні маршрути Київ – Рівне (через Житомир), Кам’янець-Подільський – Проскурів (теперішній Хмельницький), Київ – Чернігів, в липні 1911 р. – маршрути по Київ-Брестському шосе.

Таким чином, можна вважати, що розвиток Автомобільного Транспорту розпочався з кінця ХІХ – початку ХХ століття. В Україні є кілька підприємств, що здійснюють випуск автомобілів, але вони потребують державної підтримки.

 

Переваги автомобільного транспорту наступні:

- висока маневреність, завдяки якій швидко здійснюється передислокація транспортних засобів;

- можливість використання в будь-яких видах сполучення;

- менші в порівнянні із залізничним транспортом капіталовкладення при малих пасажиропотоках і невеликих відстанях перевезень.

 

Недоліки автомобільного транспорту наступні:

велика собівартість перевезень (в десятки разів вища, ніж на інших видах транспорту);

велика забрудненість навколишнього середовища (приблизно 80% забруднень від усіх видів транспорту);

низький рівень безпеки руху і висока аварійність. (За добу – 14, а за 2011 р. – 14800 загиблих у ДТП).

 

Поняття та склад Автомобільного Транспорту

Автомобільний Транспорт – самий мобільний із всіх існуючих видів транспорту. Практично на кожному підприємстві, установі та організації, у кожній 3-й сім’ї є автотранспорт. Згідно реєстрації АТЗ. 1991 р. – 3.600 тис., 2011 р. – 6.900,5 тис. (див. “Дзеркало тижня” № 29 за 2011 р.). За 2013 р. в Україні продано 201,57 тис. нових легкових автомобілів. Самий популярний – ZAZ Sens – 6590 штук реалізовано.

Щоденно автобуси перевозять приблизно 8 млн. пасажирів.

Міжнародне сполучення існує з 16 країнами Європи.

Основна функція Автомобільного Транспорту – повне задоволення потреб народного господарства і населення в автоперевезеннях (див. ст. 3 Статуту автомобільного транспорту УРСР (далі - Статут АТ УРСР).

Згідно п. 2 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”, автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний транспортний засіб – колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (див. п. 3 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно (див. п. 7 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Автомобіль – колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт (див. п. 2 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів (див. п. 5 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно (див. п. 6 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем (див. п. 49 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача (див. п. 37 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

 

Склад Автомобільного Транспорту

До складу Автомобільного Транспорту входять (див. ст. 30 Закону України “Про транспорт”).

- автовокзалів і автостанцій – 900;

- автомостів – 16000.

Згідно ст. 19 Закону України “Про Автомобільний транспорт” за своїм призначенням транспортні засоби поділяються на:

1. Транспортні засоби загального призначення.

2. Транспортні засоби спеціалізованого призначення.

3. Транспортні засоби спеціального призначення.

Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу) - (див. п. 58 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо) - (див. п. 59 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо) - (див. п. 60 ст. 1 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

Відповідно до ст. 12 Статуту АТ УРСР для здійснення перевезень АТП повинні мати рухомий склад.

 

Автомобільні дороги

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України “Про автомобільні дороги”, автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України “Про автомобільні дороги”, вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.

 

Види автомобільних доріг

(див. ст. 5 Закону України “Про автомобільні дороги”)

1. Автомобільні дороги загального користування (див. ст. 7-15 Закону України “Про автомобільні дороги”).

1.1. Автомобільні дороги державного значення.

А) Міжнародні – суміщені з міжнародними транспортними коридорами та міжнародними автомагістралями категорії Є. Разом – 9269,9км. До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

Б) Національні – з’єднують м. Київ з обласними центрами та містами державного підпорядкування. Разом – 6801,3км. До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

В) Регіональні – з’єднують дві або більше областей між собою. До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

Г) Територіальні – між обласними центрами та центрами районів, містами обласного підпорядкування. До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, а також автомобільні дороги, що з'єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національного і культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Всього автомобільних доріг державного значення – 16071,2 км. Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки.

1.2. Автомобільні дороги місцевого значення.

А) Обласні – з’єднують адміністративні центри районів між собою, та з адміністративними центрами сільських населених пунктів району. До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів між собою та адміністративними центрами сільських населених пунктів району, залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон і місцями відпочинку.

Б) Районні - з’єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими в межах району До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами у межах району, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культури, іншими дорогами загального користування.

2. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів (див. ст. 16-21 Закону України “Про автомобільні дороги”).

2.1. Магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху).

2.2. Магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху).

2.3. Магістральні вулиці районного значення.

2.4. Магістральні вулиці місцевого значення.

3. Відомчі (технологічні) автомобільні дороги (див. ст. 22-24 Закону України “Про автомобільні дороги”).

4. Автомобільні дороги на приватних територіях (див. ст. 25-26 Закону України “Про автомобільні дороги”). Планується в 2017 р. відкрити приватну дорогу Київ – Бориспіль.

 

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України “Про дорожній рух”, автомобільні дороги, вулиці крім загального користування поділяються на відомчі (технологічні автомобільні) дороги та приватні.

Згідно ст. 14 Закону України “Про дорожній рух”, Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують Автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

 

До учасників дорожнього руху належать:

1. Водії транспортних засобів.

2. Пасажири транспортних засобів.

3. Пішоходи (див. ст. 17 Закону України “Про дорожній рух”).

4. Велосипедисти (див. ч. 1-2 ст. 19 Закону України “Про дорожній рух”).

5. Погоничі тварин (див. ч. 3 ст. 19 Закону України “Про дорожній рух”).

 

Згідно ст. 15 Закону України “Про дорожній рух” право на управління транспортними засобами надається:

1. З 16 р. – мототранспортними засобами і мотоколясками.

2. З 18 р. – автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою.

3. З 19 р. – автомобілями з причепами або напівпричепами, великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів.

4. З 21 р. – автобусами, трамваями і тролейбусами.

 

Повноваження суб’єктів управління Автомобільним транспортом

(див. ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”)

1. Верховна Рада України (див. ч. 1 ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

2. КМУ – здійснює державне регулювання діяльності Автомобільним транспортом відповідно до своїх повноважень (див. ч. 2 ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

3. Міністерство інфраструктури (див. ч. 3 ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

4. Укртрансінспекція України (Указ Президента див. 4.3.) – Юридична Особа, очолює Голова, який призначається на посаду за поданням Прем’єр-Міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра Інфраструктури та звільняється Президентом. Має 2-х заступників, у тому числі 1-го першого, які призначаються на посади за поданням Прем’єр-Міністра України, внесеними на підставі пропозицій Голови Укртрансінспекції України, погоджених з Міністром Інфраструктури та звільняються з посад Президентом. Для вирішення найважливіших питань діяльності Автомобільного транспорту утворюється колегія Укртрансінспекції у складі її Голови, його заступників та керівників структурних підрозділів.

Основні функції: 1. Участь у роботі конкурсних комітетів, що проводять конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

2. Видає відповідно до законодавства Ліцензії на право провадження господарської діяльності надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів Автомобільним транспортом загального користування.

Основні пункти: Основні завдання; до покладення на неї завдань; Голова Укртрансінспекції України.

5. Укравтодор – Державна служба автомобільних доріг України. Сфера діяльності – дорожнє господарство. Очолює Голова, якого призначає і звільняє з посади КМУ за поданням Прем’єр-Міністра України. Має заступників.

6. ВАТ державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (засновник Укравтодор). Утворені дочірні підприємства компанії в кожній області, яким передано право управління майном дорожніх підприємств.

7. ДАІ МВС України.

8. Рада Міністрів АРК та обласні державні адміністрації (див. ч. 8 ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

9. Органи місцевого самоврядування (див. ч. 9 ст. 6 Закону України “Про Автомобільний транспорт”).

10. АТП – основна ланка автотранспортної галузі. Це Юридичні Особи, які діють на основі Статуту АТУ. Головне завдання АТП – здійснення перевезень пасажирів, багажу і пошти (див. ст. 12 Закону України “Про транспорт”; ст. 7 Статуту АТУ).

 

Державне управління у сфері дорожнього руху

(див. ст. 3-10 Закону України “Про дорожній рух”).

 

Правові основи діяльності Автомобільного транспорту

Автомобільно транспортне право є однією зі складових транспортного права – це правовий інститут Транспортного права.

Згідно ст. 3 Закону України “Про Автомобільний транспорт” – “Законодавство про Автомобільний транспорт” - правове регулювання діяльності Автомобільного транспорту здійснюється за допомогою правових норм, що містяться в таких нормативно-правових актах:

 

1. Закон України “Про транспорт”.

Розділ І “Загальні положення” - розглянули при вивченні Залізничного Транспорту.

ст. 30 “Автомобільний транспорт і його склад” - вже розглянули раніше.

ст. 31 “Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства”.

 

 

2. Основні закони.

2.1. Закон України “Про Автомобільний транспорт”

(05.04.2001 р., 23.02.2006 р.).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 1145; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.065 сек.