Сторони договору

1. На організацію договору перевезення автомобільним транспортом загального користування – Перевізник – Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

2. Договір перевезення – Перевізник – пасажир (замовник).

3. Договір перевезення на таксі (Автомобільному самозайнятому перевізнику) – Водій – пасажир.

Автомобільний самозайнятий перевізник – це Фізична Особа – суб’єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Документи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування

(див. ст. 39 Закону України “Про Автомобільний транспорт”)

1. Для пасажирського перевізника.

А) ліцензія.

Б) договір на перевезення.

В) паспорт маршруту.

Г) документ на транспортний засіб.

Д) інші документи передбачені законодавством.

2. Для водія автобуса.

А) ліцензійна картка.

Б) посвідчення водія.

В) документи на транспортний засіб.

Г) дорожній лист.

Д) квитково-касовий лист.

Є) схема маршруту.

Ж) розклад руху.

З) таблиця вартості проїзду.

І) інші документи передбачені законодавством (договір замовника на перевезення, документ на оплату транспортних послуг, страховий поліс, ліцензійну картку – див. ч. 2 ст. 16 Закону України “Про дорожній рух”).

К) щорічно проходити медичний огляд з отриманням довідки встановленого зразка.

3. Для Автомобільного самозайнятого перевізника.

А) ліцензія.

Б) ліцензійна картка.

В) посвідчення водія.

Г) документи на транспортний засіб.

Д) сервісна книжка.

Є) медична довідка.

4. Для пасажира.

А) квиток на проїзд.

Б) квиток на перевезення багажу.

В) документ на пільговий проїзд.

Правовий статус пасажира автомобільного транспорту

Регламентується наступними нормативно-правовими актами:

1. Ст. 911 ЦКУ.

2. Ст. 41, 37 Закону України “Про Автомобільний транспорт”.

3. Ст.18 Закону України “Про дорожній рух”.

4. Ст. 79, 82-90 Статуту АТ УРСР.

5. Ст. 40-44, 135-138, 156-160 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту” (5.6.).

Організація перевезення вантажів автомобільним транспортом

Регламентується наступними нормативно-правовими актами:

1. Ст. 47-53 Закону України “Про Автомобільний транспорт” - внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

2. Статут АТ УРСР (Розділ ІІІ, ст. 28-74 (33-35; 40, 45-47;53) – планування і організація перевезень вантажів.

3. Наказ Мінінфраструктури “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” (6.2.).

Для здійснення перевезення необхідно надати заявку та в подальшому укладення договору на перевезення вантажів. Довгострокові договори – річні. Перевезення здійснюються за планами (див. ст. 28 Статуту АТ УРСР).

Приймаються до перевезення:

1. Вантажі за планом.

2. Вантажі поза планом (дрібні, від населення).

Види перевезення вантажів автомобільним транспортом

1. Внутрішні.

2. Технологічні.

3. Міжнародні.

Особливості договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом

(див. ст. 50 Закону України “Про Автомобільний транспорт”)

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до ст. 909 ЦКУ між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція). Формою договору перевезення вантажу автомобільним транспортом – є товарно-транспортна накладна.

Істотними умовами договору є:

1. Найменування та місцезнаходження сторін.

2. Найменування та кількість вантажу, його пакування.

3. Умови та термін перевезення.

4. Місце та час навантаження і розвантаження.

5. Вартість перевезення.

6. Інші умови, узгоджені сторонами.

Основні права та обов’язки замовника і виконавця за договором перевезення вантажу автомобільним транспортом

(див. ст. 51-52 Закону України “Про Автомобільний транспорт”)

Документи на перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування

(див. ст. 48 Закону України “Про Автомобільний транспорт”)

1. Для автомобільного перевізника.

А) ліцензія.

Б) документи на транспортний засіб.

В) інші документи (документ на вантаж).

2. Для водія.

А) посвідчення водія.

Б) реєстраційні документи на транспортний засіб.

В) дорожній лист (4 екз. 1. - У вантажовідправника. 2. - У водія для передачі вантажоотримувачу. 3-4. – Засвідчені підписом вантажоотримувача передається перевізнику.

Г) товарно-транспортна накладна (або інший документ на вантаж).

Д) ліцензійна картка.

Є) інші документи (ветеринарні, санітарні та якісні).

Особливості договору про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю автомобільного транспорта

Регулюються Статутом АТ УРСР (Розділ УІІ)

Система прямих змішаних сполучень

1. Автомобільно-залізничне.

2. Автомобільно-водне.

3. Автомобільно-водне-залізничне.

4. Автомобільно-повітряні.

Згідно ст. 107 Статуту АТ УРСР перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні проводиться на підставі Статуту та Правил перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Але сьогодні Правила не прийняті, тому користуємося тими Правилами, що регулюють перевезення на відповідному виді транспорту.

Суб’єкти-перевізники

1. АТП і організації.

2. Залізничні станції, відкриті для операції з вантажних перевезень.

3. Порти (морські, річкові, пристані).

4. Аеропорти.

У пунктах перевалки перевалочні роботи виконуються:

1. Залізницею – перевантаження вантажів з вагонів, складів на автомобілі і навпаки.

2. Портом - перевантаження вантажів з суден і складів і навпаки.

3. Аеропортом - перевантаження вантажів з літаків і складів і навпаки.

Відповідальність перевізників на автомобільному транспорті за договором перевезення пасажирів і вантажів

І - Згідно ст. 920 - 928 ЦКУ – перевізник несе відповідальність за зобов’язаннями, що випливають з договору перевезення.

ІІ – Згідно ст. 60 Закону України “Про Автомобільний транспорт” - відповідальність перевізників за порушення законодавства про Автомобільний транспорт.

ІІІ - Згідно ст. 53 Закону України “Про дорожній рух” - відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух.

ІУ - Згідно ст. 49 Закону України “Про Автомобільні дороги” - відповідальність за порушення законодавства про Автомобільні дороги. Власники і користувачі Автомобільних доріг, винні у порушенні цього закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У - Згідно Статуту АТ УРСР:

Ст. 128 – за невиконання плану перевезення.

Ст. 130 – за несвоєчасну подачу автомобілів.

Ст. 131 – за ненадання автомобілів.

Ст. 136 – за втрату, псування, нестачу вантажу при перевезенні.

Ст. 138 – за порушення термінів доставки вантажів у міжміських перевезеннях.

Ст. 139 – за втрату, псування, нестачу прийнятого до перевезення багажу.

Відповідальність вантажовідправника і вантажоодержувача на автомобільному транспорті за договором перевезення вантажів

Згідно Статуту АТ УРСР:

Ст. 142 – За затримку автомобілів з їх вини.

Ст. 143 – За затримку контейнерів.

Ст. 146 – За невірно вказану вагу вантажа.

Ст. 151 – За пошкодження транспортного засобу.

Домашнє завдання – Транспортне право України. Навч. посіб. /Демський Е.Ф., Іжевський В.К. та ін: За заг. ред. В.К. Іжевського, Е.Ф Демського. – К.: Атіка. 2008. - с. 152-167; Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: підручник /І.В. Булгакова, О.В. Клепікова. – К.: Прецедент, 2011. - с. 227-288.

Дата добавления: 2014-12-16