Правовий статус пасажира

Судно

Порт

Пароплавство

Це самостійне судноплавне підприємство водного транспорту, яке об’єднує різні підприємства водного транспорту, що забезпечують перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти; ремонт і утримання суден, підготовку кваліфікованих спеціалістів.

Основна виробнича ланка водного транспорту. Юридична Особа. Але ця категорія не відпрацьована ні в Статуті ВВТ СРСР, ні в КТМ.

Державні пароплавства

1. Державна судноплавна кампанія “Чорноморське морське пароплавство” (Одеса).

2. Державна судноплавна кампанія “Українське морське пароплавство” (Одеса).

3. Державна судноплавна кампанія “Керченська паромна переправа”.

4. Відкрите АТ “Українське Дунайське пароплавство” (Ізмаїл).

5. Об’єднання “Український Комерційний флот” (Одеса).

6. Акціонерна судноплавна холдінгова компанія “Сі. Трайдент” (Київ).

7. Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот”.

8. ТОВ “Торговий флот Донбасу”.

Розглядаючи діяльність пароплавств, її можна визначити на основі такої категорії, як торговельне мореплавство (див. ст. 1-2 КТМ).

Морський порт (далі МТП) – визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Голова адміністрації морських портів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Державне регулювання діяльності, управління в МТП (див. ст. 13-15 1.2.)

Державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України.

2. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

3. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

4. Адміністрацією МТП України (див. ст. 15 1.2, безпека мореплавства в акваторії МТП).

5. Капітаном МТП (нагляд за мореплавством в МТП,.функції та повноваження див. ст. 77-79 КТМ).

Господарська діяльність у МТП (див. ст. 18 1.2.)

1. Господарська діяльність у МТП провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв МТП.

2. У межах МТП функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

У морському порту утворюється Рада МТП (Рада порту) - постійно діючий дорадчо-консультаційний орган, основним завданням якого є координація питань, пов'язаних із розвитком та функціонуванням МТП.

До складу Ради порту входять начальник та капітан МТП, представники власників (користувачів) морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб'єктів господарювання, що надають послуги у МТП. Раду порту очолює начальник МТП, який забезпечує організацію її роботи.

Рада порту розглядає зміни та доповнення до плану розвитку порту, зводу звичаїв МТП та постанов по порту і приймає відповідне рішення щодо доцільності їх внесення.

Річкові порти і пристані поділяються на:

(див. ст. 42 Статуту ВВТ СРСР)

1. Пасажирські.

2. Вантажні.

3. Об’єднані.

Визначення річкового порту не дається. Норми права річкового порту можна розглядати за аналогією з морським торговельним портом.

Це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти (див. п. 1.4. 5.4.).

Торговельне судно (див. ст. 15 КТМ).

Типи суден (див. п. б. ст. 18 4.3.)

1. Пасажирське.

2. Пасажирське високошвидкісне.

3. Вантажне високошвидкісне.

4. Навалочне судно.

5. Нафтовий танкер.

6. Танкер-хімовоз.

7. Пересувна морська бурова споруда.

8. Газовоз.

9. Інше вантажне судно.

10. Риболовне.

11. Інші (ядерне, для спорту, рятувальні, для наукових цілей, для державної служби).

Право плавання судна під прапором України (див. ст. 32 КТМ )

1. Судно перебуває у державній власності, або у власності Фізичної Особи (громадянин України), Юридичної Особи (засновники виключно українці), або у цих осіб на умовах договору фрахтування “бербоут-чартер”.

2. З часу реєстрації.

2.1. У Державному судовому реєстрі України.

2.2. У Судновій книзі України.

3. Придбання судна за кордоном з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва (до 1 року).

Капітан судна

(див. ст. 58-72 КТМ; ст. 32-36 Статуту ВВТ СРСР)

Послуги, які підлягають ліцензуванню та надаються водним транспортом

1. З перевезення пасажирів та вантажів.

1.1. Річковим Транспортом.

1.2. Морським Транспортом.

1.3. Змішаного плавання (Морським і Річковим Транспортом).

1.4. Маломірними суднами.

2. Надання маневрових та буксирувальних послуг.

Особливості договору перевезення вантажів Річковим Транспортом

(див. ст. 53-103 Статуту ВВТ СРСР)

На підставі річного плану перевезень вантажів та буксирування плотів і суден по внутрішнім водним шляхам затверджуються квартальні плани перевезень вантажів, а на їх базі складається місячний графік руху та розклад.

Згадаємо, що, згідно ч. 1 ст. 908 ЦКУ договір перевезення повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом.

На Річковому транспорті вантажовідправник зобов’язан одночасно з пред’явленням вантажу надати пароплавству накладну (див. ст. 67 Статуту ВВТ СРСР). Накладна за підписом вантажовідправника супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення. На підставі накладній порт або пристань відправлення складає дорожню відомість, яка слідкує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплавства.

Про посвідчення прийому вантажу до перевезення вантажовідправнику надається квитанція.

Перевізні документи

1. Накладна.

2. Квитанція.

3. Дорожня відомість.

4. Інші документи: санітарні, митні, карантинні (див. ст. 69 Статуту ВВТ СРСР).

5. Посвідчення про якість, з вказівкою % вогкості вантажу – цукор, борошно, риба (див. ст. 73 Статуту ВВТ СРСР).

6. Посвідчення про % сорності (хлібний вантаж - ст. 73 Статуту ВВТ СРСР).

Сторони договору перевезення вантажу Річковим Транспортом

1. Пароплавство.

2. Вантажовідправник.

3. Вантажоодержувач.

Вантажі приймаються до перевезення вантажною швидкістю або великою швидкістю. Швидкість перевезення зазначається у накладній вантажовідправником (див. ст. 76 Статуту ВВТ СРСР).

Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю внутрішнього водного транспорту та інших видів транспорту

(див. ст. 147-178 Статуту ВВТ СРСР)

Регламентує організацію і порядок перевезення Розділ УІІІ Стауту ВВТ СРСР та Правила, які не існують.

Пряме внутрішнє водне сполучення – перевезення, що здійснюються кількома пароплавствами внутрішнього водного транспорту.

Пряме водне сполучення – перевезення, що здійснюються за участю річкових і морських пароплавств.

Система змішаних прямих сполучень

1. Залізнично-водні.

2. Залізнично-водно-автомобільні.

3. Водно-автомобільні.

Перевізники-суб’єкти господарської діяльності

1. Порти.

2. Залізничні станції.

3. Транспортно-експедиційні контори.

4. АТП.

Основний договір укладається між вантажовідправником і портом.

Додатковий договір – вузлова угода на 2 роки між транспортними організаціями.

Особливості договору перевезення пасажирів Річковим Транспортом

Починаємо зі ст. 910 ЦКУ – “Договір перевезення пасажира та багажу”.

Організацію перевезення пасажирів забезпечує пароплавство.

Форма договору – квиток.

Судна, які призначені для перевезення пасажирів поділяються:

1. В залежності від швидкості руху.

1.1. Експресні.

1.2. Швидкі.

1.3. Поштові.

1.4. Пасажирські.

1.5. Екскурсіонно-туристські.

2. В залежності від відстані.

2.1. Транзитні.

2.2. Місцеві.

2.3. Приміські.

2.4. Внутрішньоміські (працюють на переправі).

(див. ст. 110-112, 114 Статуту ВВТ СРСР)

Багаж – без обмеження кількості. Безкоштовно – не більше 36 кг. Багаж втрачений, якщо пройшло 20 діб після терміну доставки. Надається багажна квитанція. Дозволяється перевозити безкоштовно одну дитину віком не більше 5 років – без окремого місця.

Перевезення пошти (див. ст. 122 Статуту ВВТ СРСР)

Морські перевезення (див. ст. 128-202 КТМ)

Організація морських перевезень та умови перевезень здійснюються на підставі договору.

Дата добавления: 2014-12-16