Поняття та склад. Міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями

Міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

Метрополітен – рейковий вид міського пасажирського транспорту із власним колійним розвитком, який улаштовується в тунелях, на поверхні землі і естакадах. Він представляє собою самий потужний вид міського транспорту (може перевозити 40-50 тис. чол. за годину). Особливості метрополітену полягають у наступному:

- характеризується великими капіталовкладеннями;

- ефективний в містах з населенням більше 1 млн. чол. з максимальним пасажиропотоком понад 21 тис. чол. за годину;

- швидкість руху регулює і контролює дії машиніста автоматизована система;

- найбільш зручний, надійний і безпечний вид міського транспорту;

- вирішує проблему масових швидкісних перевезень пасажирів;

- забезпечує рух поїздів в періоди інтенсивних перевезень і з інтервалом 80 секунд і технічною швидкістю понад 40 км/год.

Метрополітени в нашій державі відіграють значну роль в міських перевезеннях, що відповідає загальносвітовій тенденції розвитку міського транспорту. Це пов’язано з тим, що сучасний ритм життя людей ставить високі вимоги до рівня мобільності населення. Транспорт у великих містах має забезпечити зручність і необхідну швидкість перевезення жителів до місця роботи, об’єктів сфери обслуговування, культурних та освітніх закладів.

В Україні функціонують три метрополітени:

- Київський має 43 станції, протяжність лінії понад 55 км;

- Харківський має 28 станцій, протяжність ліній понад 35 км;

- Дніпропетровський має 6 станцій, протяжність ліній 7,9 км.

У м. Донецьк будується перша лінія метрополітену протяжністю в 10 км із 6 станціями. В середньому за рік українські метрополітени перевозять 873 млн. пасажирів, що становить близько 14 % населення, яке користується міським транспортом. Слід зауважити, що у більшості країн Західної Європи цей показник становить 50% і більше.

Трамвай наземний рейковий вид міського транспорту. Він займає друге місце по провізній спроможності після метрополітену. Особливості трамвая полягають у наступному:

- перевозить 12-15 тис. чол. за годину;

- представляє собою суцільнометалевий вагон, колеса якого приводяться у рух електродвигуном постійного струму;

- електрична енергія надходить від контактної мережі від підвішеного проводу з напругою 500-700 в. через контактну дугу (пантограф) і рейки;

- управління трамваєм здійснюється контролером, за допомогою якого змінюється сила струму в електричній мережі;

- економічний по експлуатаційним витратам і екологічно чистий вид транспорту;

- низька маневреність в порівнянні з іншими видами міського транспорту;

- є джерелом шуму;

- швидкісний трамвай став перспективним видом транспорту у містах з населенням до 1 млн. чол.

Тролейбус (англійські слова: trolley – контактний провід, роликовий струмоприймач, bus - автобус) – безрейковий вид транспорту з подачею електроенергії від підвісної контактної мережі. Тролейбусу характерні особливості:

- максимальний обсяг перевезень складає 8-9 тис. чол. за годину;

- конструкційна швидкість 70 км/год;

- конструкція поєднує переваги автобуса і трамвая;

- електричний струм підводиться по двох підвісних проводах, по яким ковзають два струмоприймача;

- економічні в експлуатації, прості, надійні і екологічно чисті;

- спорудження контактної мережі вимагає значних капітальних витрат;

- захаращуються вулиці улаштуваннями контактної мережі;

- обмежена маневреність;

- доцільно використовувати в містах з населенням понад 250 тис. чол. на лініях з пасажиропотоком не менше 2 – 2,5 тис. чол. за годину;

- може використовуватися на різних лініях як основний, так і допоміжний (той, що підвозить до місць перетину різних видів транспорту) вид транспорту;

- рухомий склад може мати різну місткість: середню, велику і особливо велику за рахунок з’єднання транспортних одиниць.

Замовники транспортних послуг (замовники) - місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.

До складу Міського електричного Транспорту входять

(див. ст. 34 Закону України “Про транспорт”)

Згідно ст. 15 ЗУ “Про міський електричний транспорт” (далі ЗУ “МЕТ”) до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об'єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв'язку, будівлі та службові приміщення.

Об'єкти міського електричного транспорту - рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Рухомий склад - трамвайні вагони, тролейбуси, вагони метрополітену (див. п. 3. Рухомий склад 3.1.).

Повноваження суб’єктів управління Міським електричним транспортом ( див. ст. 7-10 ЗУ “Про МЕТ”)

Загальне державне регулювання діяльності у сфері міського електричного транспорту та його розвитку здійснює:

1. КМУ.

2. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (див. ст. 9 ЗУ “Про МЕТ”).

3. Центральний орган виконавчої влади у галузі транспорту (Мінінфраструктури (див. ст. 9 ЗУ “Про МЕТ”).

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

5. Місцеві органи виконавчої влади (див. ст. 8 ЗУ “Про МЕТ”).

6. Органи місцевого самоврядування (див. ст. 8 ЗУ “Про МЕТ”).

7. Державна технічна інспекція міського електричного транспорту (крім метрополітену, див. ст. 10 ЗУ “Про МЕТ”).

7.1. Головна державна технічна інспекція міського електричного транспорту.

7.2. Регіональні підрозділи технічної інспекції міського електричного транспорту.

8. Укртрансінспекція (див. ст. 9-10 ЗУ “Про МЕТ”).

Правові основи діяльності міського електричного транспорту

Міське електричне транспортне право є однією з складових транспортного права – це правовий інститут транспортного права.

Правове регулювання діяльності міського електричного транспорту здійснюється за допомогою правових норм, що містяться в наступних нормативно-правових актах:

1. Закони України.

1.1. Закон України “Про транспорт”.

Розділ І “Загальні положення” - розглянули при вивченні Залізничного Транспорту.

Ст. 34 “Міський електротранспорт і його склад” - вже розглянули раніше.

Ст. 35 “Землі міського електротранспорту”.

1.2. Закон України “Про міський електричний транспорт” (від 29.06.2004 р.).

Складається з 6 розділів та 20 ст.

Дата добавления: 2014-12-16