Сфері фінансової діяльності 2 страница

Державне казначейство України, здійснюючи фінансову діяльність, має право: відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках; розміщувати в банках тимчасово вільні кошти, що ним обліковуються, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

— 59 —

України; залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції; надавати послуги (у тому числі платні), пов'язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань; здійснювати в межах своїх повноважень співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначействами інших країн, вивчати досвід роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо його впровадження в Україні.²⁷

Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансової діяльності урегульовані Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р. (ст. 113)²⁸, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р.²⁹ та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим Указом Президента України від 28 листопада 2000р. № 1265/2000.³⁰

Діяльність органів Державної контрольно-ревізійної служби відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» від 20 квітня 2005 року № 676/2005 спрямовується і координується міністром фінансів України.³¹

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

²⁷ Питання Державного казначейства: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 52. - Ст. 3275.

²⁸ Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

²⁹ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. -Ст. ПО.

³⁰ Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ Президента України від 28 листопада 2000 року № 1265/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 48. - Ст. 2080.

³¹ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676/2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 60 —

та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, І рун) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби с: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів,необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у підконтрольних установах - бюджетних установах, у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (детальніше контрольні повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби розглянуті у главі 9 «Органи фінансового контролю в Україні»).

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

3) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагаль­нюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю.

Статус органів Державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України

«Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.³²

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної податкової адміністрації України.³³

Державна податкова адміністрація України відповідно до Положення про неї, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000, здійснює такі функції:

1) видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

2) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

3) роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

4) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

³² Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

³³ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 62 —

5) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

6) організовує роботу по створенню інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

7) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

8) надає фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

9) прогнозує, аналізує надходження податків, інших плате­жів, джерела податкових надходжень, вивчас вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

10) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

11) вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдоско­налення податкового законодавства.³⁴

Подібні повноваження на відповідному територіальному рівні виконують державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

³⁴ Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 // Офі-ційний вісник України. - 2000. - № 29. - Ст. 1200.

— 63 —

Фінансову діяльність здійснюють також Національний банк України та його територіальні відділення. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого регулюються Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує і інші функції, а саме:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківсь­кої діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудитор­ську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

— 64 —

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та про­гнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов­новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленному порядку пропозиції щодо законо­давчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Щорічно Національний банк України інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Національний банк України встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів та порядок визначення облікової

— 65 —

ставки та інших процентних ставок за своїми операціями (ст. 26, 27), забезпечує управління золотовалютними резервами держави (ст. 28), регулює імпорт та експорт капіталу (ст. ЗО).³⁵

Повноваження Державної митної служби України у фінансовій сфері визначені у Митному кодексі України від 11 липня 2002 року та у Положенні про неї, затвердженому Указом Президента України «Питання Державної митної служби України» від 24 серпня 2000

року №1022/2000.

Державна митна служба України відповідно до ст. 13 Митного кодексу України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.³⁶ Цей орган із спеціальним статусом забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної

справи.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства фінансів України» № 676/2005 від 20 квітня 2005 року запроваджено спрямування і координацію Міністром фінансів України діяльності Державної митної служби України.³⁷

Державна митна служба України узагальнює практику засто сування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Державна митна служба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Державної митної служби України є:

1) забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

³⁵ Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

³⁶ Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-ГУ // Відомості Верхов­ної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.

³⁷ Питання Міністерства фінансів України: Указ Президента України від 20 квітня 2005 року №676 /2005 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 16. - Ст. 825.

— 66 —

3) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;

4) здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

5) розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.

Державна митна служба України відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує та контролює діяльність митних органів;

- забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;

- вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;

- розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;

- організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил;

- веде митну статистику;

- веде разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності;

- створює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади;

- організовує реконструкцію та спорудження пунктів пропуску через державний кордон України для автомобільної ч> сполучення;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї ча-вдань.

— 67 —

Під час виконання покладених на неї завдань Державна митна служба взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. Вона здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації.

Державна митна служба України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а в разі потреби - спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.³⁸

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 р. №732 «Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю» у складі Міністерства фінансів України було утворено Державну пробірну службу як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про неї. Відповідно до Положення Державна пробірна служба: — бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, і за здійсненням операцій із зазначеними цінностями;

- здійснює в установленому порядку управління сферою державного пробірного контролю, зокрема в межах, визначених Міністерством фінансів України, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України;

- виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб;

- забезпечує у межах своїх повноважень співробітництво з Європейською асоціацією пробірних палат і Постійним

³⁸ Питання Державної митної служби України: Указ Президента України від 24 серпня 2000 року №1022/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 35. - Ст. 1477.

— 68 —

комітетом Міжнародної конвенції з контролю та клеймування виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

- узагальнює практику застосування законодавства у сфері дер­жавного пробірного контролю, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд міністра фінансів України;

- розробляє нормативно-методичні та інструктивні документи з питань державного пробірного контролю;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба може видавати накази організаційно-розпорядчого характеру.

Керівництво діяльністю Державної пробірної служби здійснює її Голова, який несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром фінансів України за виконання покладених на неї завдань.

Державна пробірна служба для реалізації покладених на неї за­вдань може мати свої територіальні представництва у межах граничної чисельності її працівників.

Цей орган утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України.³⁹

Останнім часом були створені нові органи, які здійснюють фінан­сову діяльність в Україні: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державний департамент (комітет) фінансового моніторингу України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року⁴⁰ та Указу Президента України «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 11 грудня 2002 року⁴¹ № 1153/2002 було утворено

³⁹ Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробі­рного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2000 року № 732 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 18. - Ст. 744.

⁴⁰ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг': Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІП // Відомості Верховної Ради України. -2002.-№ І.-Ст. 1.

⁴¹ Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 11 грудня 2002 року № 1153/2002 // Офіційний пісник України. - 2002. - № 50. - Ст. 2252.

— 69 —

Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року №292/2003.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є: прове­дення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; запровадження міжнародне визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг. Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію; бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік; здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ; здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій; визначає порядок формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю; затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди; установлює обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя; визначає порядок та умови ведення персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя; установлює за погодженням з Національним банком України розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя; виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань згідно із законодавством.⁴²

Державний комітет фінансового моніторингу України, утворе­ний відповідно до Указу Президента України «Про Державний комітет фінансового моніторингу України» від 28 вересня 2004 року № 1144/2004⁴³ на базі Державного департаменту фінансового

⁴² Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 15. - Ст. 650.

⁴³ Про Державний комітет фінансового моніторингу України": Указ Президента України від 28 вересня 2004 року № 1144/2004 // Офіційний вісник Украї-ни. - 2004. -№39. -Ст. 2582

— 70 —

моніторингу, є його правонаступником. Держфінмоніторинг України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Повноваження визначені у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 «Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України». Основними завданнями Держфінмоніторингу України є: участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями у зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на ньо­го завдань: розробляє комплексні програми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; бере участь у розробленні проекту Про­грами діяльності Кабінету Міністрів України та її реалізації; спів­працює з центральними органами виконавчої влади та іншими дер­жавними органами, які відповідно до законодавства виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також іншими державними органами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; вносить пропозиції щодо розроблення законодавчих актів, бере в установле­ному порядку участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; розроб­ляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдоскона­лення законодавства у цій сфері; погоджує проекти нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регу­лювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терори­зму; надає роз'яснення щодо прийнятих Держфінмоніториигом

України нормативно-правових актів; бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань; бере участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, забезпечує їх реалізацію; вико­нує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Держфінмоніторинг України у межах своїх повноважень має право залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Держфінмоніторинг України здійснює реалізацію покладених на нього завдань у регіонах через утворені ним відповідні структурні підрозділи. Під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об 'єднаннями громадян, а також з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями. Держфінмоніторинг України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а також у разі потреби видає разом з іншими органами державної влади спільні акти.

Держфінмоніторинг України очолює Голова, який призначається за поданням Прем'єр-міністра України на посаду строком на сім років та несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабі­нетом Міністрів України за виконання покладених на Держфінмоніто­ринг України завдань і здійснення ним своїх функцій.

Дата добавления: 2014-12-16