Самоврядування

Фінансової діяльності держави, органів місцевого

Принципи, методи та функції

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до принципів, які визначають її сутність.

Принципи (від франц. ргіпсіре, від лат. ргіпсірішп - начало, основа) фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування - це основні засади, вихідні ідеї, керівні положення такої діяльності.

_27 —

Принципи фінансової діяльності прийнято поділяти на такі групи: загальні принципи державного управління та галузеві і спеціальні принципи, властиві лише фінансовій діяльності.

Серед загальних принципів державного управління можна виділити такі:

а) принцип законності виражається в тому, що весь процес утворення, розподілу та використання фондів коштів детально регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушників заходів державного примусу;

б) принцип гласності виявляється у процедурі доведення до відома юридичних та фізичних осіб, у тому числі за допомогою засобів масової інформації, змісту різних фінансово-планових актів, прийнятих звітів про їх виконання, результатів перевірок, ревізій фінансової діяльності тощо. Зазначений принцип тісно пов'язаний із принципом доступності інформації про фінансову діяльність держави, органів місцевого самоврядування. Зокрема, відповідно до ст. 28 Бюджетного кодексу України підлягає обов 'язковій публікації: проект закону про Державний бюджет України (в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж через 7 днів після його подання Верховній Раді України); рішення про місцевий бюджет (не пізніше 10 днів з дня його прийняття); інформація про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) (не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту).⁸

в) принцип плановості означає, що вся фінансова діяльність держави, органів місцевого самоврядування базується на системі фінансово-планових актів;

г) принцип обліку та контролю виражається в тому, що під час фінансової діяльності здійснюється облік та контроль за забезпеченням та правильним використанням національного багатства, що набуло грошової форми;

ґ) принцип ефективності означає, що під час фінансової діяльності усі її учасники мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу коштів та досягнення максимального результату;

"Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

д) принцип відповідальності передбачає, що кожен учасник фі­нансової діяльності згідно із чинним законодавством відповідає за свої дії або бездіяльність під час утворення, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності означає, що а) наслідки за вирішення питань місцевого значення повністю лягають на систему місцевого самоврядування; б) органи та посадові особи місцевого самоврядування, здійснюючи фінансову діяльність, несуть відповідальність перед державою, територіальною громадою і юридичними та фізичними особами (ст. 75-77 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);

е) принцип публічності зумовлений публічною суттю державних, місцевих фінансів і полягає у публічному характері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування.

До галузевих принципів, які властиві фінансовій діяльності, відносять:

а) принцип розподілу компетенції органів, які здійснюють фінансову діяльність, виявляється у тому, що у органів, які здійснюють фінансову діяльність в Україні, існують визначені нормативно-правовими актами функції та повноваження, вони є самостійними під час їх здійснення. З цим принципом тісно пов'язаний принцип розподілу функцій у сфері фінансової діяльності між представницькими та виконавчими органами влади, що базується на конституційному принципі розподілу компетенцій законодавчої та виконавчої влади взагалі (ст. 92), відповідно до якого представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи зобов'язані забезпечувати їх виконання. Як окремий галузевий принцип виділяють також принцип пріоритетності в галузі фінансової діяльності представницьких органів влади перед виконавчими',⁹

б) принцип пріоритетності публічних видатків щодо доходів означає, що до бюджетів потрібно включати лише ті видатки, я кі необхідні для фінансування усієї діяльності органів публічної влади. Об'єктивно здійснення цими органами їх функції! не

⁹ ГаврилюкР. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний ІІо-пГшик - Чернівці: Рута, 2003. - С. 21.

— 29 —

може ставитись у прямо пропорційну залежність від величини доходу державного бюджету. Інакше в певні періоди розвитку це загрожувало б в'ладі різким скороченням її дієздатності чи навіть загибеллю та глибокими катаклізмами суспільству;¹⁰

в) принцип взаємозв'язку фінансової діяльності та грошової системи держави виявляється у тому, що: фінанси - це невід'ємна складова частина грошових відносин, але в якості фінансів, на думку П. Годме, виступає тільки та частина грошей, яка бере безпосередню участь у розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту та національного доходу." За допомогою грошової системи досягаються цілі та завдання фінансової діяльності; від грошової системи залежить ефективність та стабільність такої діяльності, і навпаки;

г) принцип соціальної спрямованості знаходить реалізацію у соціальному спрямуванні фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та фінансуванні соціальних програм;

д) принцип фінансовоїбезпеки держави^ означає такий стан за­хищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз у сфері фінансової діяльності, який дає можливість державі, органам місцевого самоврядування виконувати свої завдання і функції. Принцип фінансової безпеки держави займає особливе, надзвичайно важливе місце у системі принципів фінансової діяльності, оскільки безпосередньовпливаєнаполітичнєжиття суспільства, реалізацію економічної політики, виконання соціальних програм, зміцнення обороноздатності та безпеки держави, розв'язання екологічних проблем, тобто, на функціонування держави в цілому, її суверенітет та обороноздатність.

Окремо виділяють спеціальні принципи фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, до яких відносять такі:

¹⁰ Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / Кол. авт.: В.І. Антипов, Л.К. Воронова, Н.В. Воротіна та ін.. За заг. ред. проф. П.В. Мельника; ДПА України, Нац. акад. Держ. подат. служби України; АПрН України, Наук.-досл. Ін-т фінанс. права. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 226.

¹¹ Годме П. М. Финансовое право. — М.: Прогресе, 1978. - С. 38.

¹² Див.: Ор.чюк О. 77 Фінансове право: Навч. посібник. К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 12.; Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 26.

— ЗО —

збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів; фінансування державних витрат, пов'язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади; державної підтримки та гарантій місцевого самоврядування; принцип самостійності місцевого самоврядування (у встановлених державою межах).

Принцип збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів означає, що органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати збалансованість доходів і видатків місцевих бюджетів. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.

Принцип фінансування державних витрат, пов 'язаних із здійс­ненням органами місцевого самоврядування наданих законом повно­важень органів виконавчої влади означає, що держава фінансує у пов-ному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

Зміст принципу державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування визначений у ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: держава фінансове підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним

витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Законом про Державний бюджет.

Принцип самостійності місцевого самоврядування (у встановле­них державою межах) гарантується Конституцією України (ст. 142), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і означає право місцевого самоврядування:

а) безпосередньо або через органи місцевого самоврядування без втручання будь-яких інших владних структур вирішувати фінансові питання місцевого значення відповідно до Конституції та законів України;

б) мати власні та закріплені за ними на стабільній основі законом загальнодержавні доходи, а також самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів;

в) мати власні повноваження і реалізувати їх самостійно та незалежно від державної влади в межах повноважень, визначених законом шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України);

г) безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування самостійно затверджувати бюджети відповід­них адміністративно-територіальних одиниць, контролювати їх виконання та самостійно встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону.

Держава, органи місцевого самоврядування здійснюють фінансову діяльність за допомогою певних методів. Методи фінансової діяльністі держави, органів місцевого самоврядування -це засоби, прийоми і способи, за допомогою яких уповноважені ними органи від їх імені мобілізують, розподіляють та використовують фонди коштів.

Фінансова діяльність здійснюється різноманітними методами, їх вибір залежить від таких факторів:

- від завдань держави, органів місцевого самоврядування на конкретному етапі розвитку;

— 32 —

- від форм власності, на яких базується діяльність суб'єктів фінансових відносин;

- від джерел формування, використання і розподілу фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування;

- від мети використання фінансових ресурсів;

- від співвідношення обсягів фінансових ресурсів, які надійшли у розпорядження держави, органів місцевого самоврядування, та потреби у них;

- від стану економіки держави;

- від пріоритетності заходів;

- відсуб'єктів,зякимидержава,органимісцевогосамоврядування вступають у фінансові відносини, та організаційно-правових форм їх утворення тощо.

Відповідно до основних напрямів фінансової діяльності (мобілізація, розподіл та використання фондів коштів), методи її здійснення прийнято поділяти на:

1) методи мобілізації (формування) фондів коштів;

2) методи розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів.

До першої групи методів належать обов'язкові та добровільні методи мобілізації фондів коштів.

Обов'язковий метод мобілізації застосовується для створення централізованих фондів коштів і полягає в установленні:

а) виду платежу;

б) точного його розміру;

в) терміну внесення;

г) обов'язкової санкції за порушення законодавства.

Серед обов'язкових платежів основними є податки, збори, які сплачуються до бюджету відповідного рівня або цільового позабюджетного фонду у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Методом обов'язкової мобілізації забезпечуються також надходження митних платежів: мита та державного мита. Мито є одним з головних видів митних платежів і виступає у формі обов'язкового внеску, що стягується митними органами. Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України. За вчинення певних послуг уповноваженими органами та видачу документів, що мають юридичне значення, фізичні та юридичні особи сплачують державне

— 33 —

мито. Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 визначено об'єкти його справляння, розміри ставок, а також порядок обчислення та сплати.

Для формування централізованих фондів коштів держава встанов-лює також обов'язкові збори до цільових позабюджетних фондів (Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття), що сплачуються юридичними та фізичними особами і використовуються як на виплати пенсій, різних допомог, так і на страхові виплати та проведення профілактичних заходів, на додаткову акумуляцію фінансових ресурсів у фонди коштів.

11а відмі ну від обов'язкових методів при застосуванні добровільних методів мобілізації фондів коштів держава, органи місцевого самоврядування залучають тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб шляхом випуску та придбання облігацій внутрішніх (зовнішних) держав них та місцевих позик, акцій, інших ціннихпаперів, грошово-речових лотерей тощо. Методом добровільної мобілізації забезпечуються також надходження від платежів з добровільного страхування.

Під час розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів держава та органи місцевого самоврядування використовують два основні методи: фінансування та кредитування.

Фінансування - це безповоротний, безвідплатний, плановий, цільовий відпуск коштів з відповідних фондів (централізованих та децентралізованих). Відповідно розрізняють бюджетне фінансування, фінансування з позабюджетних фондів і відомче фінансування. У процесі фінансування можуть надаватися дотації, субвенції та

субсидії.

Дотація (від лат. сіоіаііо - дар, пожертвування) - виділення коштів з державного бюджету з метою ліквідувати недостатність коштів окремих установ, підприємств та організацій і коштів місцевих бюджетів.

Субвенція (від лат. 8иЬ\епіо - приходжу на допомогу) - форма фінансової допомоги у вигляді грошової суми, яка виділяється з бюджету вищого рівня на певний термін для вирівнювання соціально-скономічпого розвитку відповідного адміністративно-територіального

— 34 —

утворення. На відміну від дотації, використовується лише за призначенням на фінансування конкретних заходів та у встановлений строк. У разі недодержання цих вимог та неповного використання коштів виділеної субвенції або у зв'язку з нецільовим її використанням вона підлягає поверненню до того органу, який її надав.

Субсидія (від лат. - допомога, підтримка) - фінансова допомога у грошовій чи натуральній формі, яку надає держава за раху­нок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів, юридичним чи фізичним особам, іншим державам на фінансу­вання певних заходів (покриття дефіциту бюджету, фінансування пев­них програм чи проектів).

Кредитування - це надання фінансових ресурсів, який здій­снюється на умовах зворотності, строковості та платності. Розрізняють банківський, державний і місцевий кредит. При банківському кредитуванні фінансові ресурси надаються у вигляді банківських позичок, які підлягають поверненню у визначений термін зі сплатою визначеного процента за їх користування.

Особливою формою кредитування є державний та місцевий кредит, у якому позичальником (кредитодавцем) виступає держава або органи місцевого самоврядування.

Державні та комунальні підприємства отримують кошти від дер­жави, органів місцевого самоврядування шляхом як фінансування, так і кредитування, а приватні, як правило, - шляхом кредитування.

До інших методів розподілу (перерозподілу) та використання фондів коштів відносять розрахунки з власниками облігацій, інших цінних паперів, а також виплати пенсій, допомог, страхових відшкодувань, виграшів тощо.

Методи фінансової діяльності підлягають зміні відповідно до за­вдань держави та органів місцевого самоврядування на кожному етапі розвитку. В умовах переходу до ринкових відносин вони стали більш різноманітними, наповнилися новим змістом (значно збільшилася кількість податків, зборів (обов'язкових платежів), добровільних методів залучення коштів; активно впроваджуються нові методи у кредитних відносинах; розвивається ринок цінних паперів тощо).

Зміст фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування виявляється у її функціях - основних напрямах такої діяльності. До них належать:

- утворення (формування) державних та місцевих фондів коштів;

— 35 —

- розподіл державних та місцевих фінансових ресурсів -розподільча функція;

- використання державних та місцевих фінансових ресурсів. Невід'ємним елементом кожної з названих функцій є функція

контролю або контрольна функція, яка випливає з сутності фінансів та із завдання фінансової діяльності - здійснення фінансового контролю за законністю і доцільністю використання та розподілу фондів коштів.

Дата добавления: 2014-12-16